Яке значення має підготовка на військовій кафедрі в університеті? Що в польському танку PT-91 Twardy показало себе найкраще, а з чим виникали проблеми? Чим українські «мангали» кращі за російські «сараї»? У чому особливості використання танків у боях з ворогом на Запоріжжі, а тепер на Донеччині? На ці та інші запитання відповідає співрозмовник АрміяІnform.

Без військової кафедри було б важче

За освітою Олексій економіст: у червні 2022 року закінчив Національний університет біоресурсів і природокористування України в Києві, здобувши освітній ступінь бакалавра. На військовій кафедрі вишу юнак навчався на танкіста, і саме це визначило його подальший бойовий шлях після широкомасштабного вторгнення.

«24 лютого 2022 року в нас саме мав бути день військової кафедри. Тоді заняття перенесли, однак згодом продовжили. Навчання в університеті завершили у червні, на військовій кафедрі — в серпні, тоді й склали присягу. А в жовтні мені надали звання молодшого лейтенанта», — розповідає він.

У січні 2023 року Олексія мобілізували і направили на навчання до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові.

«Якби не було військової кафедри, то було б набагато важче. Дещо корисне я звідти взяв, бо мінімально необхідну базу, з якої можна стартувати, вона дає. Щоправда, на кафедрі ми більше вивчали ще радянський танк Т-64, а вже в академії почали освоювати сучасніший Т-72,» — оцінює Олексій значення первинної підготовки на військовій кафедрі.

За його словами, кафедра була корисною навіть старшим побратимам, які закінчували її 20—30 років тому. Хоча, звісно, їм відновлювати знання було важче, ніж тим, хто закінчив навчання нещодавно.

У лютому 2023 року молодий офіцер відбув до Польщі опановувати нову техніку, точніше, танк PT-91 Twardy та навчати особовий склад. Польські військові, наголошує він, прийняли українських колег гостинно й організували надзвичайно інтенсивне та корисне навчання.

«Поляки прийняли нас дуже добре. У них гарне військове містечко, там дуже якісне забезпечення. Вони зробили все, щоб можна було навчатися максимально комфортно та результативно», — із вдячністю згадує Олексій.

Жодних проблем із тим, щоб опанувати нову техніку, не було, адже PT-91 Twardy — в основі Т-72 з деякими корисними модифікаціями. За його словами, непогано показав себе динамічний захист ERAWA, а ось тепловізори старого покоління викликали нарікання. До того ж частина з них не працювала у штатному режимі.

«Twardy — це той самий Т-72, просто трішки модифікований. Гармата і ходова частина ті самі, але є тепловізор, тепловізійний приціл, потужніший двигун, відмінності в башті. Загалом це якісна бойова машина», — характеризує військовий польську модифікацію Т-72.

Танкіст дуже задоволений двигуном «Твардого» — порівняно із Т-72 він істотно потужніший, завдяки чому бронемашина бігає значно швидше та бадьоріше.

Працювали із закритих позицій

Свій бойовий шлях молодий офіцер розпочав у серпні 2023 року на запорізькому напрямку, відразу ставши тимчасовим виконувачем обов’язків командира роти. Перед тим під час навчання Олексій командував взводом: удосконалювали навички екіпажів, обслуговували техніку, підтримували боєздатність.

«Командир батальйону вирішив, що я найбільш підготовлений з усіх командирів взводів, щоб стати командиром роти. Тоді рота вже брала участь у бойових діях, і я до неї долучився. Довелося вливатися в нове русло, бо досвіду командування танковими підрозділами безпосередньо під час бойових дій тоді ще не мав», — каже офіцер.

Специфікою бойових дій на півдні стало використання танків як ерзац-артилерії для ведення вогню по супротивнику із закритих позицій, оскільки рельєф та бойова обстановка не давали змоги входити у прямий контакт з ним.

«Місцевість на запорізькому напрямку була не надто сприятливою для безпосереднього прямого боєзіткнення танка з ворогом. Тому здебільшого працювали із закритих вогневих позицій. Це було досить ефективно: танк виходив за 6—8 кілометрів від цілі на передньому краї і як артилерія стріляв навісною траєкторією», — пояснює «Кинджал».

Щоправда, артсистеми, вважає він, ефективніші, оскільки мають більші калібр і дальність, однак танки — теж ефективний вогневий засіб, наявністю якого не варто було нехтувати. Бо в іншому разі, за словами танкіста, бойова машина простоювала б.

Запорукою успішного ураження цілі під час ведення вогню із закритих позицій офіцер називає коригування за допомогою відеостримів з дронів.

«Екіпаж приїжджає на місце, орієнтує машину, прив’язується до місцевості, орієнтира. Я перебуваю на командному пункті і за допомогою стримів із дронів його координую. Знаходимо ціль, розраховуємо вихідні дані. Екіпаж відпрацьовує, і ми вже по стриму бачимо, куди влучили, куди треба влучити, і безпосередньо коригуємо», — розповідає командир роти про організацію бойової роботи танкового екіпажу.

Переважно танкістам доводилося працювати по виявлених скупченнях та укриттях ворожої піхоти, а ось із позиціями артилерії чи бронетехнікою справу мали нечасто.

«Без стримів було б малоефективно і досить важко», — наголошує командир танкістів.

Виконували також бойові завдання, пов’язані з атакувальними діями, під час яких танки били по ворогу прямим наведенням.

«Хлопці виїжджали, дуже гарно працювали. У наступальних діях ми підтримували вогневою міццю танка піхоту. На жаль, не завжди все вдавалося, мали і втрати. Але здебільшого бойові завдання виконували», — запевняє офіцер.

«Капюшон» як добрий додатковий захист

Крім активного використання розвідувальних безпілотників ще однією важливою новацією бойової роботи танкістів на запорізькому напрямку стало розроблення і встановлення на танки захисних протикумулятивних надбудов — решітчатих або сітчатих конструкцій, які в народі прозвали мангалами.

«Спочатку наші танки мали лише блоки динамічного захисту та бортові протикумулятивні екрани. Потім з досвіду бойових дій на запорізькому напрямку з осені 2023 року, листопада-грудня, ми з допомогою волонтерів почали встановлювати додаткові захисні елементи», — розповідає Олексій.

Розробляти їх намагалися так, щоб вони не заважали екіпажу швидко займати місця в танку і ще швидше покидати його в разі ураження. Також ще однією важливою вимогою було збереження маневреності бойової машини та руху башти.

Згодом, восени 2024 року, з’явилися заводські конструкції, які нагадують капюшон. Він не обмежує руху танкової башти та можливості спритно покинути бронемашину, а єдиний його недолік — те, що в густій лісопосадці його можуть зірвати гілки дерев.

«Нині на цій машині стоїть захисна конструкція заводського виробництва. Це досить ефективна штука. Уже тут ми випробували його — було ураження FPV-дроном у кормову частину танка, і саме ця сітка, цей капюшон врятував», — схвально відгукується танкіст про захисну конструкцію.

Про «сараї», які наварюють на свої танки росіяни, офіцер відгукується вкрай негативно, зазначаючи, що вони обмежують маневреність машини, унеможливлюють обертання башти, перекривають огляд та перешкоджають порятунку екіпажу з підбитої бронемашини.

Порівнюючи бойову роботу на запорізькому напрямку та на Донеччині, офіцер зазначає, що істотний чинник — рельєф місцевості та накопичений за минулий рік досвід Сил оборони України і ворога.

«На Запоріжжі це рівнини, дуже великі й порізані лісосмугами поля, небагато сіл. На Донеччині більше населених пунктів, значні перепади висот, набагато більші, ніж на Запоріжжі: 200 метрів, потім 130, 160», — каже Олексій.

Тут частіше доводиться вступати у прямий бій з ворогом, б’ючи по піхоті та укриттях прямим наведенням. Доводиться стріляти не лише з гармати, а ще й із кулемета, інколи на дуже близьких відстанях 200—300 метрів.

«Під Покровськом буквально під час усіх бойових виїздів екіпажам доводилось відпрацьовувати по ворожій піхоті на відстані 200—400 метрів», — підтверджує він.

Саме таке застосування танків найбільш помітно відрізняє ситуацію на Донеччині від Запоріжжя, де танкісти здебільшого виконували роль ерзац-артилерії.

Антон ПЕЧЕРСЬКИЙ,
АрміяІnform, онлайн-медіа Міноборони