Відомо, що з початку воєнного конфлікту екологічна ситуація на Донбасі різко погіршилася. Ідеться про забруднення й атмосфери, і надр. Усе це може спровокувати екологічну катастрофу, яка торкнеться не тільки території регіону. Про це говоримо із старшим викладачем профільної кафедри Луганського національного університету імені Тараса Шевченка Ольгою Губською й заступником директора департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації Олександром Тарахкалом.

Без лісу чекайте на ерозіюТаке можна було побачити поблизу Станиці Луганської у 2015 році. Фото автора

За словами Ольги Губської, триває забруднення ґрунтів, спричинене бойовими діями. Є ділянки, де земля нашпигована осколками й мінами, і це, природно, виводить їх із сільськогосподарського обігу. Напевне сказати, які це площі, нині не може ніхто, підкреслює науковець. Друга проблема — вирубування лісів. Частково це роблять для будівництва фортифікаційних споруд, але прикриваючись цим, рубають і для інших потреб. Це небезпечно, бо у степовій зоні ліс здебільшого насаджено штучно, щоб захистити ґрунти від ерозії. «Тож за вирубування лісів ми з часом ще розплачуватимемося», — каже Ольга Губська.

Через вибухи забруднюється й повітря, передовсім оксидами азоту, вуглецю, сірчаною кислотою і сірчаним газом, які потім проливаються кислотними дощами. Олександр Тарахкало додає, що бойові дії спричиняють лісові пожежі. «Вони серйозні, бо охоплюють площу майже 7,5 тисячі гектарів, — каже він. — У загиблих деревах заводяться шкідники, які можуть перейти на живі рослини. Згорілий ліс треба прибирати. Однак це сміття не прибирають вже три роки».

За словами фахівців, Луганська область завжди екологічно відрізнялася від Донецької. Кордон екологічних проблем проходив долиною річки Сіверський Донець. Традиційно на правобережжі, підконтрольному Україні, ситуація була ліпшою. Тут екологічні проблеми були пов’язані здебільшого із сільським господарством. Промисловість сконцентрована переважно на лівобережжі, антропогенне навантаження там становило 90—95%.

Але що діється на лівобережжі тепер, українським науковцям й екологам не відомо. Офіційних даних про те, чи відстежують стан довкілля на тимчасово не підконтрольній території, немає.

Чи не загрожує нам потоп?

«УК» вже писав про проблему шахтних вод, які стають справжнім лихом через кинуті напризволяще шахтні виробки. Ця тема дуже турбує луганських екологів. «З відкритих інформаційних джерел відомо, що частину шахт у Лутугинському районі затоплено, в інших триває спонтанне затоплення через порушення в електропостачанні: не працюють насоси й не відкачують воду, — каже Ольга Губська. — Шахтні води просочуватимуться, й почнеться забруднення підземних вод. А в Луганській області один із найбільших артезіанських басейнів, яким користується населення».

За словами Олександра Тарахкала, деякі вугільні підприємства вже повідомили про екологічні проблеми. Виробниче підприємство ПрАТ «Краснодонвугілля» заявляє, що «під натиском протиправного впливу представників так званої ЛНР змушене залишити виробничі потужності та інше майно, не може забезпечити використання земельної ділянки за цільовим призначенням і дотримуватися екологічної безпеки».

«На Первомайськвугіллі створилася небезпечна екологічна ситуація через те, що частина шахт, які раніше входили до складу державного підприємства, залишилися на непідконтрольній території. Там затоплено шахти «Первомайська» й «Первомайська-Західна». Але всі шахти гідравлічно пов’язані між собою, існує такий зв’язок із закритими раніше шахтами ДП «Стахановвугілля», — розповідає Олександр Тарахкало. — На підставі гідрогеологічного висновку ДП «Схід ДРГП», сумарний приплив води з Кіровського крила тих шахт обсягом 800 кубічних метрів на годину надійде на шахту «Золоте».

Оптимальним розв’язанням цієї проблеми був би ремонт водовідливного комплексу шахти «Первомайська», але через неможливість доступу на об’єкт, розташований на непідконтрольній території, НДІ «Луганськдіпрошахт» запропонував будувати груповий водовідлив на підконтрольній Україні шахті «Золоте». За даними Олександра Тарахкала, рішення про фінансування робіт вже ухвалило галузеве міністерство. Зволікати з будівництвом не можна, бо поверхневі й підземні води пов’язані, тож можуть бути зараженими й річки Сіверський Донець, Біла, правобережні притоки Лугані.

ОБСЄ для природи

«Найбільше нас турбує брак інформації, щоб проаналізувати її, зробити висновки і спланувати безпекові заходи», — підкреслює Олександр Тарахкало. Чим відрізняються екологічні проблеми від усіх інших? Масштабністю. Кислотні дощі кордонів не знають: куди дме вітер, туди й полине хмара.

«Нині важливо налагодити повноцінний моніторинг і створити карту забруднень», — каже Ольга Губська. «Питання про моніторинг було порушено під час засідання контактної групи в Мінську. Чи його вирішуватимуть, не знаю. Ми закликаємо щось робити, бо екологічні проблеми не мають кордонів», — підкреслює Олександр Тарахкало.

Але є в луганських екологів і місцеві проблеми.

«На нашій території в 1930—1950 роках склалася конгломерація міст-супутників. Є хімкомбінат «Рубіжанський Барвник» і місто-супутник з ним поряд. Очисні споруди «Барвника» очищували воду для міста. Підприємство закрили на початку 2000-х. Передача очисних споруд громаді триває.

У Сєверодонецьку й на тутешньому «Азоті» така сама ситуація. Технологічну схему побудували так, що підприємство комунальні стоки очищало разом зі своїми. «Азот» зупинився, а як бути місту? Будувати власні? Це дуже дорого», — каже Олександр Тарахкало. За його даними, обласна військово-цивільна адміністрація спрямовує дедалі більше коштів на вирішення цих питань. Якщо 2016-го надавали 10—12 мільйонів з обласного бюджету та екологічного фонду на очисні споруди, то цього року — майже 32 мільйонів гривень.

Великі витрати потрібні й для утилізації сміття. В області починають упроваджувати відповідну програму. «Річ у тому, що з 2018 року набувають чинності нові законодавчі норми експлуатації полігонів твердих побутових відходів. Кожен такий об’єкт треба обладнати гідроізоляційним покриттям, там мають збирати фільтрат тощо. Цим вимогам не відповідають майже 90% полігонів на Луганщині, — підкреслює Олександр Тарахкало. — Їх потрібно закривати. Тож розв’язання цієї проблеми має бути першочерговим».

ПРЯМА МОВА

Геннадій ЗУБКО,
віце-прем’єр-міністр — міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ:

— Є екологічна небезпека у районах тимчасово окупованих територій Донецької й Луганської областей. Ці питання неодноразово порушували перед представниками ЄС та Європарламенту. Нещодавно у рамках поїздки Ірини Геращенко із євродепутатами на територію Донбасу проведено спільне засідання екологічного штабу у Донецькій області. Українська сторона продемонструвала, що ми робимо для контролю ситуації і зменшення ризиків. Натомість через підтоплення шахт на окупованій частині існує екологічна загроза для нашої території. Вона зростатиме, якщо не вживати заходів.

Ми опрацювали власний план дій і наполягаємо на залученні міжнародних організацій для контролю екологічної ситуації з іншого боку. Маємо комплексно працювати в цьому напрямку, замість розмов про можливе відселення людей. Є загрози для інфраструктури у «сірій зоні», де тривають бойові дії. Якщо і надалі не виконуватимуть Мінських угод, нам доведеться залучати резервні лінії із газо- та електропостачання, як це відбулося в Авдіївці.