Днями до редакції «Урядового кур’єра» зателефонував роздратований читач і звинуватив журналістів у брехні. Йшлося про матеріал, опублікований у №42 від 6 березня «За чий рахунок мають повіряти лічильники», де зокрема були роз’яснення Антимонопольного комітету України з приводу того, що повірка квартирних засобів обліку води здійснюється за рахунок надавача послуг. Хоча відомо: кияни за повірку лічильників платять самі. Наш читач розповів: прочитавши це, зателефонував у Київводоканал, але там отримав відповідь: повірка лічильників досі не входила до складу тарифу. Тож чоловік і вирішив, що його обдурює і надає неправдиву інформацію саме наше видання. 

Проте журналісти інформацію беруть не з голови. АМКУ наполягає на тому, що таки надавач послуг (а саме Київводоканал) має оплачувати повірку водомірів. Цю позицію підтримує і Київрада. Ще у березні під час пленарного засідання Київради заступник міського голови — секретар Київради Олексій Резніков доручив житлово-експлуатаційним організаціям поширити інформацію, що повірку квартирних лічильників гарячої та холодної води здійснюють постачальники послуг безкоштовно. Прес-служба КМДА з посиланням на Олексія Резнікова зазначила: з огляду на те, що багато киян вже сплатили за повірку лічильників (а це понад 3,6 мільйона гривень), міська влада вивчає механізм повернення цих коштів киянам. 

Якась дуже дивна ситуація: Київводоканал стверджує, що за повірку лічильників має платити споживач, а КМДА і АМКУ наполягають, що це має робити безпосередньо Київводоканал. Утім, тут усі зіткнулись із нормативними неузгодженостями. Адже, з одного боку, у ч. 3 ст. 28 Закону «Про метрологію та метрологічну діяльність» (далі — закон) ідеться про те, що порядок подачі фізичними особами, які не є суб’єктами підприємницької діяльності, — власниками засобів вимірювальної техніки (лічильників) на періодичну повірку цих засобів та оплати роботи, пов’язаної з нею, встановлює Кабінет Міністрів, а періодичну повірку, обслуговування та ремонт (зокрема й демонтаж, транспортування та монтаж)  здійснюють за рахунок підприємств і організацій, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. А з іншого — є постанова Кабміну №869 від 2011 р., згідно з якою повірку лічильників мають здійснювати споживачі власним коштом. Таким чином кілька років тому нормативні неузгодженості заплутали всіх: і споживачів, і надавачів послуг. Результат — явно не на користь споживача. 

Утім, за нинішньої влади цю ситуацію, вважайте, виправлено. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 31 березня своїм рішенням встановила: повірку водомірів має оплачувати Київводоканал. Але — з 1 травня. Що з цього матиме споживач? По роз’яснення ми звернулись до Київводоканалу. 

«НКРЕКП уперше було встановлено тариф на здійснення Київводоканалом функції виконавця послуг для кінцевих споживачів, — відповіла на запит прес-секретар Київводоканалу Наталя Іваненчук. — Цей тариф передбачає затрати на обслуговування споживачів, повірку, монтаж і демонтаж квартирних лічильників, друкування квитанцій тощо. Нині постанова НКРЕКП перебуває на реєстрації в органах юстиції, після чого підприємство матиме правові підстави та можливості здійснювати повірку квартирних лічильників». 

А допоки ці витрати не були передбачені тарифом виконавця послуг, пояснили нам у Київводоканалі, підприємство не мало правових підстав для здійснення повірки, оскільки відповідно до ліцензійних умов зобов’язане використовувати кошти, передбачені затвердженою структурою тарифу, відповідно до цієї структури. За попередніми підрахунками, завдяки тарифу виконавця послуг підприємство матиме можливість упродовж року зробити повірку 193 тисяч квартирних лічильників. У ці витрати також закладено початок формування обмінного фонду лічильників для заміни тих, які не пройшли повірку. Нині Київводоканал розробляє графіки повірки, щоб коли тариф буде чинним, розпочати цей процес. 

Інше питання: чи повернуть кошти за повірку водомірів тим киянам, які вже заплатили за це? Що ж, поживемо — побачимо. Та хочеться, щоб усі питання, перш ніж вони постануть перед споживачем, були чітко вирішені на нормативному рівні, без будь-яких різнотлумачень. І щоб усі чиновники, які за своїми посадами мають відповідати за ту чи ту справу, чітко усвідомлювали, як саме має бути. Бо коли різні структури дивляться на проблему лише зі своєї дзвіниці, і так само це коментують, нічого доброго з того не виходить. 

ДУМКА ФАХІВЦЯ

Петро ПАНТЕЛЕЄВ,
заступник голови КМДА: 

— Місто має чітку позицію щодо підвищення тарифів: їх потрібно створювати прозоро, і кияни мусять знати, куди йде кожна сплачена ними копійка. Однак важливим фактором має бути обмеженість затрат, які можуть закладати у тариф підприємства, що надають послуги. Тобто не лише споживач мусить дбати про економію та зниження використання енергоресурсів. 

Нині багато країн Європи мають механізми, які зобов’язують виробників послуг дотримуватися прозорих правил ціноутворення, знижувати рівень витрат. І коли так стрімко підвищують ціни на тепло й воду для населення, то необхідний крок — застосування важелів, які б спонукали монополістів до більш раціональних підходів у виробництві.