В Україні й світі загалом скорочується виробництво мінеральних та інших добрив, що супроводжується збільшенням майже на третину цін на них. Якою з огляду на це буде цьогорічна посівна кампанія, аналізує «Урядовий кур’єр».

Дорожчає все

Як зазначають експерти, з-поміж ресурсів агровиробництва найбільш критичне зростання вартості добрив — у 2,5 раза порівняно з минулою посівною, що було спричинено газовою кризою.

«Пропозиції добрив достатньо і внутрішнього виробництва, й імпортних. Однак аграріям доводиться купувати добрива значно дорожче, витрачаючи сформований торік ресурс із високої врожайності та цін на зернові культури. Проте його недостатньо, і ми все-таки очікуємо скорочення використання азотних добрив у середньому на 9%», — зазначає Роман Сластьон, генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу.

Відомо, що на вартість добрив значною мірою впливає ціна на природний газ. Так, очікуване подорожчання цього виду палива формує 70% ціни на мінеральні добрива.  Хімічна промисловість України споживає 6—8,5 мільярда кубометрів природного газу. 75% цього обсягу використовують як сировину для виробництва добрив, а 20% припадає на енергоносії. Слід пам’ятати, що частка природного газу в собівартості виробництва азотних добрив становить 8%.

«Унаслідок  підвищення цін на газ вартість добрив в Україні торік у жовтні сягнула максимального за роки незалежності держави показника. При цьому подорожчала продукція і вітчизняного, й імпортного виробництва», — зазначає «Урядовому кур’єру» завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» доктор економічних наук Олександр Захарчук.

Так, якщо у лютому — березні 2021 року аміачна селітра (азотні добрива) вітчизняного виробництва коштували з доставкою 9 тисяч грн/т, то нині більш ніж удвічі дорожче — 18—19 тис. грн/т. Карбамід (концентровані азотні добрива) з доставкою нині продається по 27,7 тисячі грн/т, або майже втричі дорожче, ніж на початку року. Ціни на імпортну продукцію вищі ще на 2—3 тисячі гривень.

Дорожчають не лише азотні, а й комплексні добрива — азот+фосфор+калій. Нітроамофоска коштує 15,3—18,6 тисячі гривень за тонну, тобто на 50% дорожче, ніж минулої весни та взимку.

Однозначно аграрії  зменшуватимуть використання добрив, оскільки додатковий ефект від їхнього застосування не компенсує витрат на закупівлю. Найпершими, як вважає Олександр Захарчук, постраждають малі та середні, сімейні фермерські господарства, які мають невеликі площі землі — до 400—500 га та незначні обігові кошти для закупівлі добрив.

Якщо у структурі виробничої собівартості всіх підприємств частка вартості добрив займає 13,7%, то у фермерських господарств цей показник доходить до 20%. Як наслідок — зменшення врожайності сільськогосподарських культур та їх прибутковості передовсім саме у фермерських господарств. Така аномально висока вартість мінеральних добрив фактично зупинить їх продаж.

За розрахунками науковців Інституту аграрної  економіки, подорожчання газу до 20—28 тисяч гривень за тисячу кубометрів призведе до збільшення вартості мінеральних добрив на 40—55 мільярдів гривень у 2022 році, якщо їх внесення буде на рівні 2020—2021 років. Унаслідок цього виробнича собівартість сільськогосподарської продукції збільшиться на 10—12%.

Якщо врахувати, що подорожчання газу призведе ще й до збільшення витрат на електроенергію, паливо, інші прямі витрати та оплату послуг сторонніх організацій, які в собівартості своєї продукції теж мають споживання газу, то це додасть ще 3—5% до виробничої собівартості сільськогосподарської продукції.

У сукупності це призведе до підняття ринкових цін на сільськогосподарську продукцію на 15—18%, що відчують споживачі.

Які культури стануть привабливими

Як це позначиться на виборі культур і площах посіву? На думку Романа Сластьона, дедалі привабливішими стають соняшник та соя, під які потрібно менше добрив. Під них може перейти частина площ більш затратних культур, як-то кукурудза, цукровий буряк тощо.

Олександр Захарчук вважає, що подорожчання добрив не позначиться на виборі культур, проте коригуватимуть технології вирощування сільськогосподарських культур.

У ситуації, що склалася на ринку мінеральних чи інших добрив, аграріям доведеться значно скоротити їх застосування і, можливо, посівні площі, що призведе до недобору врожаю 2022 року. Фермери постануть перед вибором: або скорочувати площі посіву, або засівати стільки само, але вносити менше добрив.

«Наслідком може стати неминуче скорочення обсягів виробництва, зростання собівартості й цін на соціально значущі продукти харчування. Це може відобразитися на експорті вітчизняної сільськогосподарської продукції.

Можливе скорочення площ вирощування енергоємних культур, таких, як овочі у закритому й відкритому ґрунті, картопля, цукрові буряки, які насамперед стануть збитковими через здорожчання мінеральних добрив та паливно-мастильних матеріалів», — додає експерт.

Ударить по малих та середніх виробниках

Як ці проблеми долатимуть великі виробники та фермери? Як вважають в Інституті аграрної економіки, великі холдинги, кооперативи та фермери, які розуміли, що буде таке подорожчання, закупили частину міндобрив ще торік улітку та восени. Дрібні сільськогосподарські товаровиробники, в яких не вистачає оборотних коштів та можливості взяти кредити, цього не зробили.

Тому нестача добрив насамперед стосуватиметься малих та середніх сільгоспвиробників, які зазвичай не проводять системних закупівель, тобто наперед, а запасаються добривами лише перед весняними посівними, з коліс. Саме дрібні аграрії через підняття цін сіятимуть більшість сільськогосподарських культур без добрив або з мінімальним їх внесенням.

«Деякі завбачливі агровиробники придбавали частину добрива ще влітку та на початку осені 2021 року. Дехто збирається внести лише базові норми добрив під посів і розраховує на подальше зниження ціни й відповідно можливість підживлення в травні — червні», — вважає Роман Сластьон.

Уряд дбає про здешевлення кредитів

Цільової державної підтримки для полегшення посівної 2022 року в частині забезпечення сільськогосподарських товаровиробників мінеральними добривами і пальним не передбачено. Але передбачено фінансову підтримку заходів в агропромисловому комплексі шляхом здешевлення кредитів. Відповідно до постанови КМУ «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених в державному бюджеті для фінансової підтримки заходів в агропромисловому комплексі шляхом здешевлення кредитів» від 29.04.2016 №300, компенсацію надають за нараховані і сплачені відсотки за користування кредитами в розмірі 1,5 облікової ставки НБУ, що діє на дату нарахування відсотків, але не вище розмірів, передбачених кредитними договорами, зменшених на 5 відсоткових пунктів.

Згідно із цим порядком, компенсації підлягають відсотки за кредитами, залученими на покриття витрат, зокрема пов’язаних із закупівлею паливно-мастильних матеріалів, добрив тощо.

Ще один напрям державної підтримки — підтримка фермерства. Згідно з постановою КМУ «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання фінансової підтримки розвитку фермерських господарств» (зі змінами 384) від 7.02.2018 №106, надається бюджетна субсидія на одиницю оброблюваних угідь (1 га). Фермерські господарства протягом перших трьох років після створення можуть отримати бюджетну субсидію на провадження сільськогосподарської діяльності у розмірі 5 тисяч гривень на  гектар, але не більш як 100 тисяч гривень.

«За нинішніх умов доцільно тимчасово (на період весняно-польових робіт) знизити в Україні податкові ставки (ПДВ) на матеріальні ресурси, які необхідні для забезпечення держави продовольством, — мінеральні добрива, паливно-мастильні матеріали, засоби захисту рослин, електроенергію  з 20 до 7%, або 5% та навіть 0%. Саме так роблять у Польщі», — зазначають в Інституті аграрної економіки.

На думку Романа Сластьона, уряд продовжує розпочаті раніше програми пільгового кредитування сільгоспвиробників та  відстежує ситуацію на ринках аграрних ресурсів. Як зазначає фахівець, нині передбачені обсяги фінансування держпідтримки АПК становлять 4,4 мільярда гривень, проте цих коштів недостатньо для зменшення впливу зростання вартості виробництва продовольства.