ПРОБЛЕМА!

Правоохоронці відмовили в порушенні кримінальної справи щодо знищення гнізд рідкісних птахів
на Кривій Косі
 

Найтепліше у світі Азовське море свого часу мало багато назв: у греків воно було Меотида, у скіфів — Тимеринда, у турків — Балук-денгіз, в арабів — Бахр ель Азов, у татарів — Чобак-денгіз, у слов’ян — Сурозьке, в половців — Кабарлик… А ось мовою кучерявих пеліканів воно невдовзі може зватися Гаплик. Чому? Бо є реальна загроза знищення єдиного в донецькому Приазов’ї та у всій державі місця гніздування цих рідкісних птахів, занесених до Червоної книги України. Причому колоніям пеліканів заподіяно шкоду не десь, а в заповіднику на березі Азовського моря — у Національному природному парку «Меотида».

 А у Давньому Єгипті пелікани були свійськими птахами. Фото з сайту flickr.com

Єдине місце, обране птахами

Це місце на Кривій Косі — єдине в країні, де зміг пригніздитися кучерявий пелікан. Що?правда, фахівці припускають, що сто років тому ці птахи могли жити на озері Сиваш, у Криму та в плавнях Дніпра і Дунаю. А ось першу невдалу спробу трьох пар пеліканів облаштувати гнізда зареєстровано на озері Кугурлуй в Одеській області 1989 року. Невдалими були і такі самі намагання в Дунайському біосферному заповіднику в 2000 році. Тому поява птахів на Кривій Косі у 2008 році (тут розташувалося 14 молодих пеліканів) стала неабиякою подією. «У донецькому Приазов’ї кучерявий пелікан раніше ніколи не гніздився, — розповідає директор Національного природного парку «Меотида» Геннадій Молодан. — Та присутність тут цих птахів засвідчує, що облаштування гнізд — це відтворення екологічної ніші, суворої охорони та часу. Багатотисячні колонії бакланів, які вже облюбували Криву Косу, схоже, позитивно вплинули на вибір пеліканів, які теж відшукали на цій території те, чого не було в інших місцях Причорномор’я».

Є припущення, що пелікани помандрували на Криву Косу після знищення їхніх традиційних місць гніздування в російському Приазов’ї. Першого літа вони трохи нагадували безхатченків, адже гнізд не облаштовували. А наступного 2009 року тут було сім гнізд пеліканів на місці минулорічного «гостювання», і на крило тоді стали семеро пташенят. У 2010-му пелікани почали моститися ще навесні: з’явилися дві субколонії з 7 та 9 гнізд, а наступного року в одній з колоній було вже 15 гнізд і на світ з’явилося 30 пташенят.

Кучеряві пелікани облаштували свої нехитрі помешкання неподалік від гнізд великих бакланів, які поселилися на Кривій Косі теж недавно — у 2007 році. Баклани багато важили для сусідів, позаяк охороняли гнізда «новоселів» від нападів ненажерливих чайок. Та подібна ідилія тривала недовго: однієї літньої ночі потерпілими виявилися обидва види птахів: у кінці коси за нез’ясованих досі обставин знищили чотири гнізда та дев’ять яєць пелікана кучерявого, гнізда та кладки баклана великого — всього 317 одиниць.

За кордоном годують, в Україні  — знищують 

Чи пропливли б собаки 10 кілометрів?

Хто міг темної ночі вдатися до варварського нападу? Поки що невідомо. Хоч версій пригоди — аж надто. Море та його береги щедро годують не тільки представників фауни, занесених до Червоної книги. Азов —«годівничка» і для тих, хто незаконно виловлює рибу. А створення на косі заповідної зони — немов кістка в горлі для браконьєрів: територію природного парку ретельно охороняють (цілодобові пости та 30-метрова оглядова вишка на суші, швидкісний патрульний катер на морі). Місцеві рибалки не мають змоги тепер ставити сітки та інші засоби незаконного вилову риби в охоронній зоні. Кому це сподобається? Тому у своїй заяві до Новоазовського райвідділу міліції директор НПП «Меотида» Геннадій Молодан, зважаючи на людський фактор, попросив порушити кримінальну справу за фактом знищення колоній птахів, оскільки переконаний, що це відбулося «шляхом недотримання режиму охорони території Національного природного парку «Меотида» невідомими особами».

У міжрайонній природоохоронній прокуратурі назвали розслідування варварського випадку справою честі для правоохоронців. Проте невдовзі керівники районної міліції повідомили, що не вбачають ніякого криміналу у скоєному. «За результатами проведеної перевірки, на підставі п. 1. ст. 6 КПК України прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю події злочину, у зв’язку з тим, що в ході проведення перевірки не здобуто жодних даних, які вказували б про навмисне знищення колоніальних поселень гідрофільних птахів», — ідеться у відповіді, яку підписав начальник Новоазовського райвідділу міліції Іван Єрмолаєв.

Упродовж ХХ ст. кількість цих красенів різко скоротилася

Хто ж тоді і за яких обставин зазіхнув на кучерявих пеліканів? Одне з популярних припущень і водночас «відмазок» — нічний набіг могли здійснити єнотовидні собаки. Хоч екологи сумніваються у тому, що пелікани чи баклани могли стати ласою приманкою для чотириногих. «Собаки? — недовірливо перепитав бувалий рибалка. —Тоді вони унікальної породи: з плавниками замість лап та хвостами, як у акул. Бо гнізда були на краю коси — за 10 кілометрів від берега, фактично у відкритому морі, куди вночі єдина можливість дістатися — уплав».

Загальна сума заподіяних збитків, за підрахунками фахівців НПП «Меотида», становить 31 тисячу 716 гривень. А ось моральну шкоду важко виміряти цифрами. Бо у єдиному в Україні місці гніздування пеліканів різко зменшилася кількість представників цього рідкісного виду птахів. А ті, які ще тут залишилися, — у пошуках значно безпечнішого берега, ніж заповідник на Кривій Косі Азовського моря.

…Коли матеріал готувався до друку, директор «Меотиди» Геннадій Молодан підтвердив: правоохоронці й надалі вперто не вбачають складу злочину в зникненні гнізд рідкісних птахів. «Сам факт відсутності пеліканів та гнізд їм нічого не каже, — розповів Г. Молодан кореспонденту «УК». — Місцеві люди вже навіть сміються: мовляв, карну справу, мабуть, могли б порушити, якби заяву написали самі потерпілі пелікани… Зараз готуємо відповідне звернення до прокуратури, а далі спробуємо залучити до розслідування міжнародних експертів.

ДОВІДКА «УК»

Кучерявий пелікан — глобально вразливий вид птахів, занесений до Червоної книги України, Європейського червоного списку та Червоної книги Міжнародної спілки охорони природи. Протягом ХХ століття ареал виду різко скоротився і сьогодні спостерігаються окремі невеликі поселення в кількох країнах світу. На початку ХХІ століття чисельність світової популяції кучерявого пелікана становить усього 3200—4300 пар.

ЦІКАВО ЗНАТИ

♦ На Землі зафіксовано сім видів пеліканів. Серед них найпоширеніший – рожевий пелікан (Pelecanus onocrotalus). Вага птаха — 14 кг,  розмах крил — 2,5 м.

♦ У Давньому Єгипті пелікани були свійськими птахами. Вчені припускають, що вони заміняли курей. На фресці XV ст. до н.е. зображено пеліканів, людину та кошики, наповнені яйцями.

♦ Кожен пелікан з’їдає за день приблизно 1,2 кг риби. Великий еластичний мішок під дзьобом цей птах використовує як рибальську сіть. Перш ніж проковтнути рибу, пелікан виливає з мішка воду.

♦ Деякі види цих птахів улаштовують групові полювання. Скажімо, до чотирьох десятків білих пеліканів вишиковуються підковою і, ляскаючи по воді крилами й лапами, спрямовують рибу на мілину. Кожні двадцять секунд птахи занурюють дзьоби в воду, ловлячи рибу.

♦ Мешканець Північної та Південної Америки бурий пелікан полює за рибою, пірнаючи з висоти від 3 до 10 м. Птах трохи складає крила, розтуляє дзьоба й торпедою входить у воду. За кілька секунд виринає, виливає воду з еластичного мішка, розташованого під дзьобом, та ковтає рибу.