Незабаром, як обіцяють експерти і народні обранці, у Верховній Раді буде розглянуто важливий законопроєкт №4367 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення питань організації корпоративного управління в банках та інших питань функціонування банківської системи».

Цей документ важливо ухвалити насамперед, адже, як пояснюють аналітики, це стане однією з ланок у дотриманні всіх міжнародних зобов’язань України перед зовнішніми партнерами. Від цього залежатиме і отримання чергового траншу кредиту МВФ.

«Урядовий кур’єр» з’ясовував, що саме збираються змінити і вдосконалити цим законопроєктом і як його оцінюють експерти.

Акціонери без таємниць

Один з головних моментів — часткове зняття банківської таємниці. Ідеться не про пересічних українців, які тримають у банках по кілька десятків тисяч гривень на депозитах, а про акціонерів та пов’язаних з ними осіб. Адже саме вони часто брали й беруть кредити у банках і не повертають їх роками. А нерідко ці гроші просто осідають на відповідних рахунках в офшорах. Цікаво, що народні обранці пропонують, так би мовити, пробачити гріхи тим, хто це робив до ухвалення відповідного законопроєкту, і поширити його чинність на майбутнє.

Якщо виникне прострочення за кредитом чи відсотками за ним на понад 180 днів, то банк буде зобов’язаний оприлюднити на власному сайті всю інформацію про такого боржника, зокрема про розмір кредиту і заборгованості. Таку саму інформацію про таких осіб та їхні неповернені позики повинні надати банки, які ліквідовуються.

Проблема ця справді масштабна. За інформацією аналітиків, у ПриватБанку частка таких неповернених кредитів від акціонерів та різних наближених до них осіб становить 80%.

Президент громадської організації «Фінансова грамота України» юрист Михайло Стрельников зазначає «Урядовому кур’єру», що спеціальним законопроєктом всі ці дії проводити не треба, адже вже й так є чимало законів і статей, які регламентують стосунки між боржниками та банками. На думку експерта, це лише ускладнить і без того непросте українське законодавство.

Збільшенням капіталу придушимо кризу

Ще один цікавий пункт нового законопроєкту — запобігання банківській кризі. Це народні обранці пропонують вирішити шляхом зміни вимог щодо капіталізації фінансових установ.

Україна хоче торувати нелегку стежину імплементації європейських стандартів і нормативів. Як зазначала свого часу заступниця голови правління Нацбанку Катерина Рожкова, саме капітал банків має поглинати неочікувані збитки, на які наражається фінансова установа. Це, на думку посадовця Нацбанку, убезпечить пересічних вкладників від високих ризиків, коли фінустанова постане перед великою проблемою. Нацбанк може встановлювати індивідуальні розміри обов’язкових нормативів для конкретних банків. Однак такі показники можна лише підвищувати і аж ніяк не знижувати.

«Ідея індивідуальних нормативів мені дуже не подобається. Це спричинить чимало корупційних ризиків і тиску. Щодо підвищення капіталізації, то, з одного боку, це подушка безпеки. Тобто що більше закапіталізовано банк, то м’якше йому буде падати за умов кризи та інших невдач. З другого — не всі банки мають можливість докапіталізації. Якщо з цим питанням їм допомагатиме Нацбанк, то проблем можна уникнути», — зазначає «Урядовому кур’єру» експерт Центру перспективних досліджень Єгор Киян. Він зазначає, що часто трапляється й так: банк докапіталізують, а він, однак, не може встояти.

Персонально вас звільню

А ось це нововведення законопроєкту цікаве: у Нацбанку з його ухваленням буде підстава змінювати персональний склад керівництва фінансових установ. Раніше НБУ мав право узгоджувати кандидатури керівників банків та їхніх наглядових рад, правління тощо. А тепер він має повне право їх звільнити?

Хоч на це запитання фінансовий аналітик, асоційований експерт Case Україна, в 2015—2019 роках заступник директора департаменту фінансової стабільності Нацбанку Євген Дубогриз відповідає так: «Я не впевнений, що таке можна буде назвати втручання регулятора у самостійність банку, адже НБУ не казатиме, кого саме призначати. Тут питання таке: регулятор зазначає, що менеджмент такого банку несе повну відповідальність за те, що відбувається у його фінансовій установі. І до таких заходів Нацбанк вдаватиметься лише в крайньому разі. Це своєрідний захід останньої дії». Тобто коли інші заходи не допомагають.

Насамкінець своєрідний десерт. Це, можливо, поставить крапку у вічних суперечках між правлінням та радою Нацбанку. Законопроєкт забороняє будь-кому втручатися в оперативну роботу регулятора. Тобто рада НБУ повинна займатися лише стратегічними питаннями.

Як вважає Єгор Киян, це правильно, адже головне нині — мати спокій у стінах регулятора. За його роботою пильно стежать різні міжнародні фінансові структури, зокрема МВФ. Тому тиша тут дуже доречна й важлива.

Як зміниться законопроєкт під час голосування, чи його перероблятимуть та уточнюватимуть, побачимо незабаром.