ТЕАТР АБСУРДУ

Там, де політика активно підміняє економічний прагматизм, у програші залишаються всі

Нині проблема, яка виникла внаслідок бар’єрів, виставлених Росспоживнаглядом на шляху експорту до Росії продукції трьох українських сироварних заводів, обсмоктується, так би мовити, з усіх боків та екстраполюється на політичні  відносини між Україною і Росією. А прізвище керівника цього наглядового органу Геннадія Онищенка в українських ЗМІ останнім часом згадується частіше, ніж глави зовнішньополітичного відомства РФ Сергія Лаврова.

Стандарти.  Але які саме?

Проблеми, що виникли в українських сироварів жваво обговорюються не лише на міждержавному рівні, а й у середовищі політиків, частина з яких вважає, що у випадку входження нашої держави в Митний союз Росії, Білорусі і Казахстану подібних проблем не виникало б. Оскільки ж влада України чітко задекларувала проєвропейський напрямок руху країни, а  відносини з Митним союзом лише у форматі три плюс один, то, очевидно, більше мають рацію ті, хто вважає, що українські виробники не уникнуть перманентних проблем зі збутом своєї продукції в країнах новоутвореного Митного союзу доти, доки наша держава не приєднається до Зони вільної торгівлі Європейського Союзу.

Не оминули «сирної» теми і міністри закордонних справ України і Росії минулого вівторка після завершення засідання Підкомітету з міжнародної співпраці українсько-російської Міждержавної комісії. Під час підсумкової конференції керівник російського зовнішньополітичного відомства Сергій Лавров, зокрема, зазначив, що проблеми виробників і експортерів українського сиру  пов’язані з переходом Російської Федерації на стандарти Європейського Союзу: «До певної міри ми всі переходимо на регламенти, що відповідають стандартам ЄвроСоюзу і, мабуть, цей перехідний період пов’язаний з якимись притираннями до цієї нової ситуації».  Що ж, це навіть добре, що українських виробників змусять працювати і виготовляти продукцію європейського рівня. Після цього, мабуть, не буде проблем, якщо хтось захоче переорієнтуватися, так би мовити, зі сходу на захід.

Цього ж дня, в ході проведення «круглого столу» в інституті Горшеніна, в якому, окрім українських політиків, політологів та представників бізнесу, взяв участь і радник, керівник групи економічної політики Посольства Російської Федерації в Україні Олексій Урін, автору цієї публікації теж довелося чути, що в питанні експорту українського сиру до РФ немає ніяких інших проблем, крім технічних.  Мовляв, термін «війна», який сьогодні став широковживаним, не відображає реального стану речей. Проблема зупинення експорту сирів українського  виробництва, на його думку, буде вирішена у звичному форматі між відомствами. Сьогодні ж започаткований процес формування системи технічних регламентів, які поширюються на територію всіх трьох держав - Росії, Білорусі, Казахстану. Таким чином, за словами пана Уріна, Митний союз переходить на уніфіковану систему технічних стандартів всієї продукції, яка виробляється в країнах Союзу, або ввозиться на його територію. На сьогодні прийнято 24 технічних регламенти,  згідно з якими вся продукція має пройти сертифікацію  або її виробники мають задекларувати відповідність своєї продукції якості, передбаченій російськими стандартами. Представник російського посольства при цьому наголосив, що Митний союз пред’являє суворі вимоги до якості і безпеки продукції. Коли ж його запитали, чи буде взято до уваги результати незалежної європейської експертизи продукції українських сироварних заводів, то у відповідь він зазначив, що якість має відповідати саме вимогам технічного регламенту Митного союзу (читай - російським).  Компромісу по якості ніякого не буде.                                               

Однак згадаймо, що керівник російського МЗС говорив про стандарти ЄС, які вже існують, а не Митного  союзу, які ще розробляються. То на які все-таки стандарти мають рівнятися українські виробники. Їй-бо, при такому широкому «спектрі» вимог до якості української продукції мимоволі згадалося популярне: «Борис Абрамович, ви або труси одягніть, або хрестик зніміть». 

Технологія має відповідати європейським стандартам. Фото Укрінформу

Технологія чи  політтехнологія?

До речі, досить цікаву відповідь довелося почути  і на запитання, поставлене мною  представнику російського посольства, стосовно того, що російське керівництво називає Україну стратегічним партнером, але Газпром при цьому йде на зниження вартості газу не для українських споживачів, а західноєвропейським компаніям. Олексій Урін лише зазначив, що Газпром дійсно має партнерів, в тому числі по «Північному потоку» в Європі і тому він це робить. Таку відповідь, не втримавшись, доповнив екс-міністр МЗС України Володимир Огризко, зазначивши, що, не дивлячись на найбільші обсяги газу, які наша держава закуповує в російського газового монополіста, в Москві, очевидно, визнають нас стратегічним партнером лише на словах.

Цікаво, що вже згадуваний керівник Росспоживнагляду Геннадій Онищенко, за повідомленнями ЗМІ, серед підприємств, які експортують неякісні сири в Росію, згадував спершу і ті, які ніколи не були експортерами. І лише пізніше це коло звузилося до трьох. Але яких! Тих, що поставляють значну частину вітчизняного сиру на російський ринок. При цьому звинувачення не підкріплені ніякими документами, які мали б бути надані українській стороні. Тому, думаю, більшість експертів в Україні вважають:  справа не в технології виготовлення продукції, а в політтехнологічних розробках тих, хто ніяк не може змиритися, що Україна відмовляється вступати до «союзу трьох»  і не бажає ділитися своєю газотранспортною системою. І якби дійсно російське керівництво так переживало за український народ, як це подається сусідніми ЗМІ, то воно, напевне, мало б усвідомлювати, що передусім від таких дій потерпають не стільки переробники, як прості селяни. Адже, за словами директора агентства «AgriSurvey» Українського клубу аграрного бізнесу Тараса Гагалюка, попри те, що річні втрати українських сироварів можуть сягнути 300 млн доларів, найвідчутніший удар буде нанесено по селянських господарствах. Адже 80 відсотків молочної продукції, яка поставляється на сир заводам, надходить з селянських господарств. І, якщо ситуація не зміниться виробникам доведеться знизити закупівельні ціни на молоко, а можливо, й зупинити підприємства, залишивши своїх працівників без роботи.

У принципі позиція учасників «круглого столу» засвідчила, що більшість з них часто-густо перемішували суто економічні питання з політичними, хоча й «приправляли» цей вінегрет різними соусами. Більшість все-таки вважала, що українським виробникам необхідно диверсифікувати свій експорт. І це стосується не лише виробників молочної продукції. Адже існують й інші «російськозалежні» товари, для яких свого часу так само під різним приводом виставлялися митні бар’єри на кордоні РФ. А для влади нині важливо все-таки завершити процес приєднання України до Зони вільної торгівлі з ЄС. Стосовно ж «солов’їв»  Митного союзу, один з яких намагався налякати автора цього матеріалу економічними втратами за умови приєднання нашої країни до ЗВТ ЄС, то моє риторичне запитання щодо перспектив України (після того як початковий етап втрат буде пройдено і почнуться доходи) в Європі і технологічно відсталому Митному союзі, залишилося без відповіді.