Учорашній круглий стіл «Крим: шість років потому. Шляхи та механізми деокупації півострова», який відбувся у столиці, розпочався з ушанування хвилиною мовчання пам’яті Героїв Небесної Сотні, які загинули за незалежність України 20 лютого 2014 року. Цей день закарбувався в історії нашої держави не лише цією трагедією. 20 лютого 2014-го — початок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Цього дня на півострові з’яви­лися вантажівки без номерів, так звані зелені чоловічки — озброєні військові без розпізнавальних знаків. Створювали і озброювали регулярні формування найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і збройних сил Російської Федерації. У ніч проти 27 лютого будівлі Верховної Ради та уряду АРК захопили російські спецпризначенці та встановили на них російські прапори.

16 березня було проведено так званий референдум, а вже через два дні, 18 березня, проголошено про «приєднання» Криму до РФ.

Росія спочатку відмовлялася визнавати факт власної воєнної агресії. Лише 17 квітня 2014 року президент РФ Володимир Путін уперше публічно визнав, що в подіях у Криму брали участь російські військові. Але це й так підтверджується виданими Росією медалями «За повернення Криму», на яких датою початку анексії Кримського півострова вказано саме 20 лютого 2014-го.

Росія поза міжнародним правовим полем

У заяві Міністерства закордонних справ України до шостих роковин збройної агресії йдеться, що російські війська розпочали окупацію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, підірвавши мир і безпеку на континенті. Своїми протиправними діями Росія порушила основоположні принципи міжнародного права, на яких базуються міжнародні відносини у сучасному світі і які є основою для підтримки миру й стабільності — принципи незастосування сили чи погрози силою, поваги до суверенітету і територіальної цілісності незалежних держав, а також непорушності кордонів. Міжнародне співтовариство засудило злочин агресії й не визнало спроби анексії Криму.

У заяві йдеться, що Росія ігнорує свої міжнародні зобов’язання як держави-окупанта. Уже сам вияв української ідентичності — тяжкий злочин в очах окупантів. Репресій зазнає корінний народ Криму — кримські татари. Переслідування за політичними мотивами на основі сфабрикованих звинувачень стало звичною практикою для російської окупаційної влади.

До злочинів окупантів належать проведення незаконного призову до російських збройних сил, системна політика переселення жителів Росії на тимчасово окуповані українські території для зміни їхнього демографічного складу, примусова паспортизація громадян України, прискорена мілітаризація окупованих територій.

МЗС висловило впевненість, що спільними зусиллями цивілізованого світу можна відновити мир і стабільність у Європі та повагу до основоположних засад сучасного міжнародного порядку. Дипломатичне відомство подякувало міжнародним партнерам за політичну і практичну підтримку в захисті суверенітету й територіальної цілісності України. Воно закликало міжнародне співтовариство до подальшого посилення політико-дипломатичного й економічного тиску на Російську Федерацію для припинення її збройної агресії проти України, звільнення незаконно ув’язнених громадян України, виконання відповідних рішень міжнародних організацій і міжнародних судових інстанцій, визволення тимчасово окупованих територій і повернення Росії в міжнародне правове поле.

Правильні меседжі

Під час круглого столу голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров зазначив, що тема Криму нині звучить. «Але не чітке формулювання вимог України посуває Крим на узбіччя міжнародної політики. Не лише наші партнери, а й ми звикаємо, що питання Криму вирішуватимуть на віддаленому етапі. Це неприпустимо. Україна має бути генератором і виступати центром об’єднання антиросійських сил, щоб зупинити агресію РФ проти всього світу. Там, де слово «Донбас», має бути і «Крим», де дія щодо Донбасу — дія щодо Криму. Таким має бути діалог. Якщо вже вести переговори з Путіним напряму чи в різних форматах, то говорити про цілісність Української держави в межах міжнародно визнаних кордонів, включаючи АР Крим і Севастополь. Інших меседжів бути не повинно», — констатував він.

Політичний директор МЗС Олексій Макеєв наголосив, що для ефективної роботи на міжнародній арені важливі саме правильні дефініції: збройна агресія Росії (20 лютого — офіційна дата початку тимчасової окупації Криму, яку було визначено 21 квітня 2015 року постановою Верховної Ради «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків»); російсько-українська війна.

«І ця війна триває довше, ніж Друга світова. Свою агресію РФ почала без оголошення війни — це новий тип війни гібридної. Нині під російською окупацією перебуває понад 7% території України. Світ не визнав правомірності дій РФ, запроваджено санкції за окупацію Криму і Донбасу, які триватимуть до деокупації. Політика невизнання, санкції — все це в директивах усіх українських делегацій. Делегації на будь-яких переговорах з партнерами порушують питання відновлення суверенітету України в Криму і на Донбасі. Це обов’язковий пункт порядку денного і на будь-яких переговорах з Росією, дво- чи багатосторонніх. На жаль, РФ на міжнародній арені поводиться абсолютно безвідповідально, тему Криму обговорювати не хоче, від теми Донбасу відхрещується як може, але ми тримаємо коаліцію, і вона не похитнеться», — підкреслив дипломат.

Він наголосив: МЗС робить усе, щоб тема залишалася на порядку денному.

«Ми переслідуємо Росію в тих судових міжнародних інстанціях, де є юрисдикція, і надалі це робитимемо. Але важлива не лише коа­ліція з міжнародними партнерами щодо відновлення суверенітету України в Криму і на Донбасі. Маємо дедалі більше говорити про політику не лише деокупації, а й реінтеграції, яка має доповнювати зовнішньополітичні зусилля», — констатував він.

Як повідомила заступниця постійного представника Президента в Автономній Республіці Крим Таміла Ташева, при Президентові діє комісія з правової реформи, де є підгрупа щодо реінтеграції. Розроблено законопроєкт про перехідне правосуддя (компенсація потерпілим, які зазнали утисків і катувань, а злочинцям — відповідальність). Вона повідомила, що триває робота над законодавчим урегулюванням статусу кримськотатарського народу і загалом корінних народів.

Чому кримські татари прагнуть цього статусу? Бо з нього може випливати можливість на самовизначення. Діє міжвідомча рада при уряді, яка займається питаннями окупованих територій, — стан довкілля, порушення прав людини тощо.

Відділ новин
«Урядового кур’єра»