Це більше, ніж у середньому в країні, — 28,9 % вітчизняних підприємств, установ і організацій очолюють жінки. Статистики повідомляють, що саме жінки керують більшістю комунальних організацій — 76,96%, на чолі органів державної влади їх 63,7%, а серед органів самоорганізації населення — 52,35%. Жителі Донеччини цю інформацію сприймають як щось звичне й усталене: у соціальній сфері, закладах освіти, культури й охорони здоров’я жінки становлять більшість і значною кількістю установ керують.
Усі обласні установи, яким довелося залишити Донецьк у 2014 році, відновлювали роботу в Маріуполі, Слов’янську чи Краматорську навіть не з нуля, а з мінусового рівня. Адже з міста, куди увірвався агресор, не було змоги вивезти комп’ютери чи найнеобхіднішу документацію. З новим приміщенням для роботи допомагала місцева влада, а житло довелося шукати і винаймати за власний кошт.
Переселенці-чиновники на той момент не відрізнялися від загальної маси тимчасово переміщених осіб. Проте вони несли тягар не тільки побутових проблем, а й державних: від обласних органів влади вимагали негайно відновити діяльність, і вони це зробили. І як здається не тільки мені, це стало можливим завдяки відповідальності й терпінню, які притаманні жінкам. А про професійні якості годі й казати.
Чи не найбільше навантаження останніми роками витримують пенсійники Донеччини. Наприклад, начальника Головного управління ПФУ в Донецькій області рідко можна знайти в офісі, обладнаному для ефективної роботи і сучасного обслуговування відвідувачів. Наталія Рад постійно в роз’їздах: треба вирішувати питання з поліпшенням обслуговування людей з непідконтрольних територій. Це означає відкриття нових фронт-офісів, підбір і навчання персоналу тощо. А ще — велика інформаційна робота з населенням. Не було такого, щоб Наталія Сергіївна відмовила медійникам в інтерв’ю. Вона готувала відповіді на запитання журналістів, аби уникнути помилок у такій чутливій темі, як пенсійне забезпечення.
Не легше і працівникам департаменту соціального захисту населення, який очолює Олена Токарева. Хоч територія обслуговування зменшилася, працювати доводиться у складніших умовах, адже саме в Донецькій області найбільше людей, постраждалих від збройної агресії, що потребують пильної уваги соціальних працівників. І найкраще це вдається жінкам, яких абсолютна більшість працює у цій сфері.
Ще з однією соціально важливою місією — працевлаштуванням безробітних успішно справляється обласна служба зайнятості, яку очолює Валентина Рибалко. Тільки торік за сприяння служби знайшли роботу 31,5 тисячі осіб. І саме жінки становлять вагому кількість тих, хто з державною допомогою започаткував власну справу.
Начальник управління сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання ОДА Лілія Йолкіна теж серед перших відновила діяльність свого підрозділу в нових умовах. Хтось із колег про неї дуже влучно сказав: «Вона живе своєю справою, і нікого іншого не можна уявити на чолі управління».
Пані Лілія і справді багато зробила, щоб на підконтрольній території було відкрито молодіжні центри в містечках і великих селах. А чого варте відновлення танцювального конкурсу для інвалідів на візках, який тепер проводять з не меншим успіхом, ніж свого часу на сцені Донецького національного музично-драматичного театру.
Уперше за багато років управління культури і туризму розробило програму розвитку єдиного культурного простору Донеччини. Значна заслуга в цьому в.о. начальника управління Аліни Певної та її заступника Світлани Шмельової, які втілюють амбітну мету: розвивати культуру регіону через творчий спадок видатних уродженців краю Сергія Прокоф’єва, Анатолія Солов’яненка, Архипа Куїнджі та інших.
Більшість закладів культури області очолюють жінки, і обов’язки виконують добре.
Реформа з децентралізації на Донеччині стала своєрідним соціальним ліфтом для амбітних і професійних працівниць у сфері управління. На виборах у деяких населених пунктах упевнено перемагали жінки. Наприклад, Олександрівську ОТГ уже два роки очолює Людмила Борисевич, і жителі про свій вибір не жалкують. Серед 10 ОТГ області за підсумками 2019-го найбільше виріс бюджет Олександрівської селищної ОТГ.
А ось у сусідньому Добропільському районі Анна Павлова спершу попрацювала Добропільським міським головою, а минулої зими здобула перемогу на виборах голови наймолодшої в області Криворізької ОТГ, в яку увійшли 22 села. А найбільший досвід роботи в нових умовах має Олена Цикунова, яку обрали головою міської територіальної громади Миколаївки ще у грудні 2016 року. Містечко неподалік Слов’янська так само постраждало під час бойових дій 2014-го, але швидко відновлюється і розвиває соціальну сферу активніше за більші сусідні міста.
В одному з фінансово найбільш успішних міст області Покровську Ірина Сущенко вже понад пів року виконує обов’язки міського голови і, за словами містян, робить це добре. До цього вона працювала заступником голови, тому в деяких позитивних зрушеннях є її заслуга. Наприклад, у рейтингу прозорості влади «100 найбільших міст» прогресу досягнув саме Покровськ — з 89-го місця у 2018 році піднявся на 22-ге.
Про жінок, які успішно працюють на керівних посадах в освіті, закладах охорони здоров’я чи житлово-комунальному господарстві, так само можна розповідати багато. А ще варто згадати колег: редактори більшості реформованих комунальних газет — жінки, а колектив найбільшої телекомпанії на півночі області «САТ+» очолює Наталія Попова.
Одне слово, жінки Донеччиною таки рулять.
Ми в Google+