Це луганське лісомисливське підприємство — одне з найбільших не лише в області, а й на Донбасі. На території у 42,5 тисячі гектарів розташовано дев’ять лісництв. Унікальність тутешніх зелених насаджень полягає в тому, що це єдиний лісовий масив, який межує з Краснолиманським Донецької області. Отим самим, де йшли запеклі бої. Та й у межах зони відповідальності кремінчан протягом цього літа до десяти разів міни та снаряди з «Градів» ставали причиною загорянь. Але злагоджені дії лісників, військових та рятувальників не дали розгулятися вогню і знищити «зелені легені» Луганщини.

Червоний колір для водовозки

— Найбільша пожежа сталася у Старокраснянському лісництві. Там атакували блокпост. Загорівся ліс. Однак через те, що бій тривав, ми впродовж трьох годин не могли заїхати на цю територію — її усю прострілювали, — згадує директор ДП «Кремінське лісомисливське господарство» Віктор Скляров. —Тільки-но нам дали добро, практично ще під кулями ми взялися за локалізацію та гасіння вогню. Допомагали колеги з Сєверодонецького лісництва, рятувальники з Рубіжанського та Кремінського загонів ДСНС — на площі в 5 га було п’ять осередків займання. До того ж горіли молодняки. Спільними зусиллями за дві години таки вдалося локалізувати, загасити вогонь і не допустити катастрофи.

Свою особливу роль відіграла «хитрість» лісників. Ця пожежа була не першою цього літа. Під час попередньої надзвичайної ситуації кремінчани за ніч перефарбували усю свою техніку, яку використовували під час гасіння пожеж, у червоний колір. Раніше вона була кольору хакі або зеленого, аби не лякати звірів, мешканців та господарів цих земель. Та військові забороняли пересуватися машинам, бо блокпост обстрілювали саме зі старих російських автомобілів. Як визначиш на відстані пострілу: то їдуть лісники чи вороги? От і вирішили лісники перефарбувати свої водовозки у яскравий червоний колір. «Жити захочеш, ще й не те вигадаєш», — кажуть робітники.

Вони не люблять згадувати гаряче літо 2014-го, коли на території Серебрянського лісництва навіть «Град» «працював». Погода була сухою, та ще й вітряною. Тож стояли на вишках, рахували постріли, за звуком визначали, куди полетіло, й одразу ж намагалися прорватися до пожежі, щоб локалізувати. Попри всі зусилля, вигоріло до 64,5 гектара лісу. Але великим пожежам усе ж вдалося запобігти спільними зусиллями.

Дубки тягнуться до сонця

— Наші ліси багаті. Звірів повно, — із задоволенням розповідає про хороше Віктор Михайлович. — Є олені благородні й кабани, козулі й зайці, єноти і бобри. Однак з огляду на АТО полювання цього року не було відкрито.

Через АТО звірі тікали з тутешніх місць у степи. Зараз повертаються.

Навесні лісники встигли висадити 160 гектарів молодняку сосни і дуба.

— Прийнялися добре, — зазначає він і гладить ще м’які голочки сосонок. Їхні рядки — ніби їжачок волосся на стриженій під нуль голові хлопчини-безпритульника. Сиротливо стирчать лише «вуха» — однорічні дубки з обох боків поля розплідника.

Наробив шкоди Донбас. Скільки ще гектарів згарищ доведеться залісувати новими саджанцями?

— Як і скільки висаджуватимемо молодняку на наступний рік — планів немає, — зізнається директор державного лісового підприємства. — Бо немає фінансування програми «Ліси України».

Нині великий попит на дрова, тож є й пропозиція. Фото надане автором

Попит на дрова у вугільному краї

Подвір’я ділянки пиломатеріалів заповнене готовою продукцією. Є тут і прокладки під металопрокат: донедавна їх залюбки купували представники металургійних комбінатів. Є шахтні стійки, дошки, дрова, тріска. Продукції багато, а покупців — катма. Через військове протистояння на території краю кремінські лісники зазнають збитків у понад мільйон гривень щомісяця.

— Ми добре співпрацювали з Алчевським металургійним комбінатом. Однак уже місяць простоюємо через те, що там тривають бойові дії. Нашу продукцію готові брати «Донецьксталь» і «Бетон-Нова» з Дебальцевого, «Мотор Січ» та Попаснянський вагоноремонтний завод. Але є проблеми з доставкою знов-таки через бої, — розповідає директор підприємства. — Добре співпрацювали з вугільниками — поставляли їм шахтну стійку. Зараз практично не реалізуємо.

Як будь-який дбайливий господар, Віктор Скляров увесь час думає про те, чим заміщувати збитки від продукції, яку поки що не реалізують. Шукає нові джерела доходів. На сьогодні він побачив попит на тріску деревини та дрова для підприємств і населення.

— Для тріски у нас був основним споживачем Стахановський феросплавний завод, але він зараз стоїть. І ми знайшли нового покупця — Лисичанський желатиновий завод, — розповідає Віктор Скляров. — Звичайно, ми могли б більше виробляти тріски. Але поки що немає достатнього споживання. Сподіваємося, що коли почнеться опалювальний сезон, попит зросте. Адже тріску вигідно використовувати як альтернативне паливо — є спеціальні котли. Це економічно. Щоправда, в області це мало розвинено.

Віктор Скляров стверджує, що зараз його підприємство працює лише на п’яту частину своїх потужностей. Каже, якщо почнеться відбудова Донбасу (він у цьому впевнений), — буде багато роботи. Є і дошка, і брус, загалом усі пиломатеріали. Ліс готовий працювати на відновлення Донбасу.