Нині тут на чотирьох гектарах мешкають 126 видів тварин та птахів загальною кількістю понад півтисячі особин. Щороку Луцький зоопарк приймає тисячі відвідувачів, відзначає традиційні тематичні свята, а затишна територія стала місцем найкомфортнішого відпочинку на природі в межах міста. Хоча ще з десяток років тому підприємство занепадало, а новини про нього стосувалися переважно втрат у колекції. «Якщо вірити, що результату буде досягнуто, і працювати з любов’ю, то все можливо», — усміхається у відповідь на запитання, як вдалося здійснити такі разючі зміни за неповних сім років, директор КП «Луцький зоопарк» Людмила Денисенко.
Європроект як стимул
За словами очільниці підприємства, змінювати підходи до роботи довелося одразу з призначенням на посаду наприкінці 2012 року. Тим паче, що зоопарк мав значні борги, відчувалася нестача і кормів, і кадрів. Тоді усі зусилля докладали до того, щоб зима не призвела до подальших втрат у колекції. «Першу лавочку вважали неабияким досягненням, а озеленення території робили з принесених із домашніх клумб рослин», — пригадує співрозмовниця.
Значним поштовхом для розвитку підприємства стала його участь у проекті «Модернізація зоопарків у Замості та Луцьку, а також опрацювання концепції створення рекреаційної зони в Жешуві з метою розвитку транскордонного природного туризму» Програми транскордонного співробітництва Польща — Білорусь — Україна 2007—2013 років, завдяки якому тут освоїли понад 1,5 мільйона євро від Європейського Союзу. За ці кошти побудували вольєри з басейнами для ведмедів, містечко для левів з оглядовим майданчиком, провели благоустрій, випустили промоційну продукцію. «Я наполягла, щоб реконструкцію проводили в зоопарку, який працює, бо якби ми на ті 10 місяців закрилися, то не змогли б у сезон заробити на зиму. Не працювали лише 14 днів», — розповідає директор зоопарку.
На відкриття оновленого закладу в жовтні 2015-го до Луцька прибули представники інших українських зоопарків, причому із подарунками, які й зараз є окрасою колекції. Обласному центру Волині презентували зелених мавпочок, патаса та тигрів. «А ще у нас з’явилися опікуни тварин, які вже кілька років із нами. Маємо партнерів і в мережах супермаркетів. Така співпраця для нас важлива. Бо завдяки спонсорським коштам та економії за рахунок наданих харчів змогли побудувати вольєри для нових тварин, тобто розширити експозицію, розвиватися і вдосконалюватися. Уже після реконструкції звели їх 12 за власні кошти, хоча заробляємо лише на продажу квитків та сувенірів», — тішиться зробленим керівник.
А скупі цифри красномовно доповнюють сказане: у 2013-му в Луцькому зоопарку було 45 видів тварин (290 особин), нині — 126 видів загальною кількістю понад 560 особин. Але купувати звірів чи птахів для Луцька — задороге задоволення. Виручають колеги, з якими працюють у межах Асоціації зоопарків та акваріумів України. У 2017 році завдяки приєднанню до Єдиної системи обліку тварин Spieishes 360 із Варшави подарували сурикатів, із Риги — патаса. Чимало нинішніх мешканців придбали та презентували в останні роки місцеві доброчинці.
А ще є у Луцькому зоопарку особливі підопічні — врятовані. Наприклад, рись та ведмеді, які могли загинути у пересувному звіринці на Рівненщині, поранені лелеки й лебеді, скалічений у капкані вовк, білочки, які малятами випали з дупел. Лише допомога працівників зоопарку стала їхнім шансом на життя. І таких тварин збільшується щороку.
Іноді підопічні додають неочікуваних клопотів. Наприклад, торік тигри відмовилися від новонародженої донечки. Кошеня, яке назвали Трішею, вигодували працівниці зоопарку. Так само, як і маленьку відмовну носуху. Незабаром ці загальні улюбленці та зірки місцевих ЗМІ святкуватимуть перші дні народження.
Найперше вчать любити своє
Чи не найбільшим головним болем колективу та керівника зоозакладу є відвідувачі із низьким рівнем екологічної культури. Хоча на кожному вольєрі по кілька табличок із забороною годувати тварин, для убезпечення підопічних від охочих напхати звіра чи птаха якимось принесеним харчем залучають навіть волонтерів. Хліб, брудні-гнилі овочі, цукерки, жуйки, цигарки — далеко не повний перелік вилученого, а лікування харчових отруєнь після вихідних — значна стаття видатків. І найбільш прикро за втрати у колекції саме з цих причин.
«Ламають, нищать, беруть усе, що, на їхню думку, погано лежить. Підвісні крісла-гойдалки і двох тижнів цілими не протрималися. Посадили алею троянд — і хоч стерегли, а трохи кущів усе-таки вкрали. Робимо кілька років поспіль прекрасне сезонне озеленення — то хоч сторожа став біля кожної клумби! Дуже хочеться, щоб усе це гості зоопарку цінували. Бо, наприклад, цієї весни очікуємо цвітіння двох тисяч тюльпанів різних кольорів та розмірів, свою міні-Голландію!» — розповідає Людмила Денисенко.
Найвідчутніший результат кількарічної роботи — збільшення вчетверо кількості відвідувачів. Приїжджають із сусідніх областей, із Польщі та Білорусі. А ще змінилося сприйняття зоопарку пересічними громадянами. Бо, за словами керівника підприємства, спочатку треба було навчити лучан любити свій зоопарк і допомагати йому спинатися на ноги (тобто купувати квитки та не порушувати правил відвідування). «Для цього стали максимально відкритими для журналістів. І успіхи, і невдачі висвітлюємо на сторінці підприємства у соцмережі. Саме так створили репутацію та змінили ставлення до зоопарку відвідувачів. Уже три роки поспіль посилюємо результат виготовленням власної презентаційної продукції. Гарні та якісні календарі, магніти, блокноти, листівки, значки — лише із зображенням наших підопічних», — розповідає Людмила Денисенко.
У тому, що з 2012-го все робили правильно, можна переконатися зараз. Бо підприємство має й економічні досягнення: воно стало платником ПДВ та податку на прибуток, створюються нові робочі місця, і хоча ще є потреба у фінансуванні з міського бюджету, навантаження на нього щоразу зменшується. Зоопарк, який раніше працював 6 місяців на рік, нині завдяки грамотно підібраній експозиції відкритий для відвідувачів упродовж усього року. Бо навіть за теплолюбними тваринами можна спостерігати взимку через скло нових вольєрів з обігрівом.
Немає території — немає розвитку
У повсякденній роботі адміністрація робить акцент на екологічній освіті, тому в зоопарку можна не тільки подивитися на тварин, а й ознайомитися із різноманітними інформаційними стендами, розширити знання про тваринний світ і його різноманіття, стати учасником тематичних свят, які входять у традицію: зустріч зі святим Миколаєм, весняне дійство з нагоди відкриття сезону, Липнева ніч у зоопарку, День гарбуза тощо, розв’язати завдання у квестах для найменших на природничу тематику (наприклад, підготувати раціон для тих чи тих тварин, щоб потім їх ще й пригостити). Тож як зізнається директор, однією з іще не здійснених мрій є зведення адмінприміщення з можливістю облаштувати навчальну залу, в якій читати лекції, проводити семінари для вчителів та науковців, уроки біології для учнів, цікаві години для дошкільнят. «Маємо гарну проектну історію. Якби відвели територію для розширення, то вже могли б написати й подати відповідний проект, послуговуючись власним досвідом. Тим паче що польські партнери не проти», — ділиться мріями Людмила Денисенко.
Проблема розширення території зоопарку вносить корективи в інші аспекти поточної діяльності. Для тварин місця вистачає, але замало для збільшення їхньої кількості, урізноманітнення. Є чимало пропозицій поділитися з Луцьком тваринами, але немає місця для зведення нових вольєрів. Навіть бебі-бум, що засвідчує комфортні умови утримання тварин і яким щороку тішилися і колектив, і відвідувачі, стає проблемою через нестачу площі. «Торік з’явилася у пари тигрів Тріша, підросла і зайняла один зі спарених вольєрів. Вовки, мавпочки, копитні, ведмеді… Народжуються малята — нам треба думати про нові просторі приміщення та майданчики для вигулу, а землі немає», — констатує керівник.
Людмила Денисенко наголошує: якщо не урізноманітнювати колекцію, то розвиток підприємства припиниться. Тож попросили міську владу відвести нову ділянку і підготували відповідні документи. А наразі не привозять нових великих птахів чи звірів, допоки не буде змоги оселити їх у комфортних умовах.
«Упевнена, що питання землі незабаром вирішимо. На своїх чотирьох гектарах уже досягли максимуму. Однак Луцький зоопарк — одна з туристських фішок міста, і її необхідно розвивати. Що і як робити, ми знаємо, довели це змінами, що відбулися в останні роки. І маємо усі шанси стати одним із кращих зоопарків в Україні», — без тіні вагань каже Людмила Денисенко.
Очолюване нею підприємство готується до відкриття сезону та 40-річчя, яке відзначатиме восени. Воно впевнено крокує у завтра, генеруючи та втілюючи нові ідеї. Однак із чим Луцький зоопарк прийде у півстолітній ювілей, залежить не тільки від колективу й керівника. Перспективи участі в міжнародних програмах, залучення туристів, збільшення й урізноманітнення колекції, облаштування нових зон відпочинку мають бачити й ті, від кого залежить ухвалення рішень, визначальних для майбутнього цього острівця тварин.
Ми в Google+