Недавній ранок листопада почався із дзвінка. Мої знайомі, котрі через складні обставини залишилися в Луганську, телефонували, щоб дізнатися в киянина, що відбувається в їхньому рідному місті. Виявилося, телебачення у них не працює, радіо теж. Мобільний зв’язок — із перебоями. Газети не вийшли. На центральних вулицях  — військові зі зброєю, без розпізнавальних знаків, з білими пов’язками на рукавах.

Жінка, яка мешкає у центрі Луганська, скаржилася: «Мої сьогодні обхідними стежками на Центральний ринок пробиралися. Вулиці перекриті. Скрізь люди зі зброєю. Учора лягли спати в мирному місті, а прокинулися майже на полі битви. Залишилося тільки одне вікно у світ — інтернет». Щоправда, офіційні сайти місцевої влади теж мовчали. І тільки наполегливий пошук інформації показав, що причина путчу — спроба зміщення Ігоря Плотницького. Скоро стало відомо, що «главу Луганської народної республіки вирішено відправити у відставку, хоч той на таке не згоден». А причина заколоту — спроба змістити з посади главу МВС «ЛНР» Ігоря Корнета. У повному інформаційному вакуумі жителі Луганська пережили недавні події.

Боротьба двох Ігорів

«Що відбувається в Луганську? Справжнісінький конфлікт верхівки угруповання «ЛНР». Абсолютно несподівано для Москви, оскільки ніхто не очікував, що зможуть посваритися маріонетки в Луганську до такої міри, що почнуть виводити озброєних людей на вулиці й захоплювати один в одного адміністративні будівлі», — вважає головний редактор програми «Донбас-реалії» Андрій Діхтяренко. За його словами, передісторія цього питання приблизно така.

Ігор Плотницький ще з 2015 року зрозумів, що він абсолютно не контролює так званих силовиків ЛНР — главу «МДБ» Леоніда Пасічника і главу «МВС» Ігоря Корнета. Коли вони заарештували підконтрольного Ігореві Плотницькому міністра палива, той не зміг ніяк протидіяти, оскільки силовики підпорядковуються кураторам у силових структурах Росії й ФСБ. Ця ситуація Ігорю Плотницькому дуже довго не подобалася. І врешті-решт він вирішив позбутися Ігоря Корнета. Збирав на нього компромат, хотів змістити за допомогою громадськості, так званих депутатів ЛНР.

Ігор Корнет відмовився залишити посаду і вирішив піти ва-банк. Вивів підконтрольних йому «беркутівців» на вулиці міста, оточив центр Луганська, почав блокування деяких адміністративних будівель. Ігор Плотницький вивів власну охорону, бо на вулицях стояли представники військової комендатури.

Увечері в місто із західного боку зайшли військові, і багато хто вирішив, що це представники самопроголошеної «ДНР». А наступного дня глава «ЛНР» Ігор Плотницький поїхав у сусідню державу, його бачили в аеропорту Москви. Пізніше стало відомо, що він склав повноваження через «недуг та старі рани».

Після цього кермо влади прийняв Леонід Пасічник. А щоб не було зайвих запитань, так звані депутати самопроголошеної «ЛНР» того самого дня переписали «конституцію», щоб усі ротації владних персон мали законний вигляд.

Та чи можна вважати, що путч завершився і життя в Луганську повернулося в колишнє русло?

Привид об’єднання

«На мій погляд, щоб зрозуміти, чим все закінчиться, треба проаналізувати, що вигідніше Москві, — продовжує Андрій Діхтяренко. — Думаю, вигідніше, щоб у Луганську все залишалося тихо і спокійно. Але конфлікт зайшов занадто далеко».

Експерт абсолютно не вірить у чутки про те, нібито путч закінчиться «злиттям ЛНР і ДНР», до якого почали закликати польові командири ОРДЛО, зокрема, Дмитро Піндюрін з Брянки. «Таке злиття не розв’яже жодних проблем і завдань РФ. Як бачимо з конфлікту із силовиками, глави самопроголошених республік не володіють усією повнотою влади», — упевнений Андрій Діхтяренко.

Йому суперечить політичний експерт Кирило Молчанов. «Можна це назвати реконструкцією або проектом «Новоросія», але на таких умовах її буде простіше реінтегрувати в Україну згідно з мінськими угодами», —- зазначив він.

Тим часом у Луганську з’явилися листівки із закликами до об’єднання з «ДНР». «Людей потихеньку готують до такого об’єднання. Наступним кроком буде поширення таких закликів у ЗМІ на окупованих територіях», — вважає заступник голови Луганської ОДА — ВЦА Юрій Клименко.

І перемоги ЗСУ

22 листопада, в розпал луганського путчу, бійці різних підрозділів 54-ї бригади і 24-го батальйону «Айдар» провели військову операцію на Світлодарській дузі. Досягненнями українських військових у результаті цих маневрів стало визволення сіл Травневе та Гладосове. Місцеві жителі боями поблизу налякані, але прихід армійців сприймають позитивно, бо сподіваються, що разом з українською владою до них повернуться і елементарні ознаки цивілізації — вода, газ і світло. Насамперед жителям цих населених пунктів привезли гуманітарну допомогу.

А підкилимні розбірки росіян перекинулися з Луганська в Донецьк. Про це повідомив на своїй сторінці в Фейсбуці координатор групи «Інформаційний опір» народний депутат України Дмитро Тимчук.

«Протягом останньої доби «розборки» російських силовиків між собою на Донбасі — ФСБ проти адміністрації президента РФ — ГРУ Генштабу ЗС РФ, результатом чого став «переворот» у Луганську — перейшли на територію Донбасу, у підконтрольну «ДНР», — написав він. І розповів, що в ніч з 22 на 23 листопада сталася серія диверсій проти штабних структур «1-го армійського корпусу «ДНР», дислокованих в Донецьку.

А що ж у місті?

Місто частково залишилося без водопостачання: аварія на насосній станції призвела до відключення від води кількох районів. Як кажуть, доки головні гравці борються за владу, хіба їм є справа до проблем простих людей?

Судячи з телефонних розмов, упевненості у майбутньому підсумки заколоту людям не додали. У соціальних мережах найчастіше можна прочитати таке: «Соромно за те, що відбувається. Миру і тиші хочемо, роботи і нормального життя. Невже це забагато?»

«Ось скажіть мені, як і чим потрібно підтримувати жителів республіки, які пережили найважчі часи з 2014 року до сьогодні? Невже цією метушнею в адміністрації й маски-шоу військових в центрі міста?»

«Події в Луганську дискредитують не Корнета і не Плотницького, а саму республіку».

Але найкрасномовніше свідчить про зміну настроїв і висновки, які зробили люди на окупованих територіях, значне збільшення кількості охочих перетнути лінію розмежування на контрольно-пропускному пункті у Станиці Луганській й на автомобілях на КПВВ у Майорську. Люди їдуть в Україну.

Павло ВІННИК
для «Урядового кур’єра»