ПІКЕТИ

Прикордонна Львівщина – за винятком міжнародних магістралей, стан яких із натяжкою можна назвати нормальним, - суцільні ями

Вервечка автівок на вулиці Зеленій, що на виїзді зі Львова в напрямку до Івано-Франківська, зупинилася надовго: почергово однією смугою маневрували ті, хто їхав до центру, і ті, хто прагнув вирватися зі спекотного міста. Водії нервово виглядали з вікон, перепитуючи в тих, хто попереду, про причини тривалої затримки. Заспокоїли перехожі, мовляв, попереду дорогу ремонтують. У водія та пасажирів, які постійно їздять у згаданому напрямку, від несподіванки аж дух захопило: нарешті у дорожників дійшли руки до цієї горе-дороги.    

— Та що це за ремонт такий? — не втримався від зауваження один пасажир. — Його ж на кілька днів не вистачить!

«Плювалка», як жартома називають дорожники спецмашину, порціями насипала гравій у ями й рушала до наступної вибоїни. Решта техніки, яка мала б асфальтом заповнити вибоїну і притиснути спеціальним катком, на очі пасажирам не потрапила. Тож гравій від руху автівок розсипався, й щасливий був той, кому камінь не влучив у вікно. Ввечері від ранкового ремонту й сліду не залишилося.

А це ж та вулиця, яку ремонтували до Євро-2012, і про яку в числі інших міська влада рапортувала, як про оновлені виїзди/в’їзди з обласного центру.     Водій, якому доводиться бувати у справах кілька разів на тиждень в Івано-Франківську, скаржиться, що після кожної такої доводиться звертатися до автосервісу. Його позашляховик не витримує такої дороги…

Попри запевнення керівництва області, автошляхи на Львівщині до Великодня  не вiдремонтували. Тож весняно-літній сезон розпочали в умовах  масового бездоріжжя. Притчею во язицех став львівський відтинок автомагістралі  Львів — Радехів — Луцьк (майже 70 кілометрів), про ремонт якої говорять не один рік. Уже й до столичних посадовців численні листи жителі регіону писали, і депутати Волинської облради до керманича Львівщини зверталися, аби полагодили дорожнє покриття. Місцеві селяни навіть трасу неодноразово перекривали через незадовільний стан доріг. Воно й не дивно, адже замість двох годин  до Луцька й за чотири не доберешся. Чи візьмуться цього року найпроблемнішу трасу ремонтувати, поки що невідомо: будуть кошти — розпочнуться роботи. Не буде фінансової можливості, спробують хоча б полатати. Тільки що латати, якщо з колишнього асфальтного покриття мало чого лишилося.

Не відстають від сусідів з Радехівщини та Сокальщини й жителі Самбірського району: не знайшли іншого способу для висловлення свого обурення, як перекрити дорогу. Розраховували, що хоч таким чином посадовці звернуть увагу на  трасу, яка з’єднує Львів та Ужгород і веде до кордону. Таким путівцем ні до Смільниці (на українсько-польському кордоні), ні до Ужгорода (міжнародний пункт пропуску «Ужгород» на українсько-словацькому кордоні), ні до Чопа (на українсько-угорському кордоні — головний транспортний коридор, що веде до країн Центральної та Південної Європи) не доїдеш!

Окрім того, що автомагістраль не лише повністю вражена ямами та вибоїнами, особливе занепокоєння викликає стан транспортного огородження. Необхідно терміново замінити тросові огородження на понад п’яти тисячах метрів погонних, а на ділянці понад 3 тисячі метрів погонних — бар’єрів взагалі немає, а йдеться про ділянки автодороги у гірської місцевості.

Як і в попередні роки, серйозним головним болем для дорожників (а надто для водіїв) залишаються непроїзні автошляхи, які ведуть зі Львова до Івано-Франківська, Тернополя, Самбора. Не встигли зрадіти водії появі ремонтних бригад на Тернопільській трасі, як ті за кілька днів зникли.

— Немає коштів, матеріалів, — пояснили робітники.

Коли повернеться бригада на «танкодром», ніхто сказати не береться. Як і на інших напрямках — на більшості автомобільних доріг загального користування в області пропущено вже по 2—3 терміни для капітального ремонту. А між тим відновлення потребують близько 8 тисяч  кілометрів з… 8383,2 кілометра доріг державного й місцевого значення! Воістину, як сказав голова Львівської облдержадміністрації Віктор Шемчук, стан доріг у Львівській області — питання національної безпеки.

Не довго протримались відремонтовані напередодні чемпіонату Європи з футболу основні автомагістралі, що з’єднують Львів з міжнародними пунктами пропуску на українсько-польському кордоні — водії ще наприкінці минулого літа почали нарікати, що асфальтове покриття на автотрасах Львів — Краківець та Львів — Рава-Руська — «попливло». А на відремонтованій кілька років тому  міжнародній  автомагістралі Київ — Чоп  утворилися  гігантські вибоїни. Важко збагнути, чому у кращому стані закарпатський відрізок головної артерії, що веде до Європи. Не говорячи про європейські шляхи — вони  у чудовому стані! А чому (і на це запитання мали б дати відповідь виконавці робіт) так неякісно відремонтована магістраль на Львівщині, що й кількох зим не витримала? Дороги в Альпах ремонтували напередодні зимових Олімпійських ігор 1976 року, але вони і досі у відмінному стані. Дорожні служби не мають жодних проблем, хіба що нові багатокілометрові тунелі прокладають, щоб скоротити та спростити шлях, попри те, що пролягає автомагістраль через саме «серце Альп» у складних кліматичних умовах гірської зони (неподалік — шість вершин та льодовики). Втім, маємо шанси дізнатися, наскільки ефективно використали дорожники фінансові ресурси під час ремонту автошляхів. За фактами зловживань під час проведення ремонтних робіт на автошляхах Львівщини у 2011—2013 роках  порушено 18 кримінальних проваджень, повідомила прес-секретар  прокурора Львівської області Мар’яна Гайовська. Йдеться про загальну суму неефективного використання коштів на ремонті доріг у Львівській області  понад 40 мільйонів гривень. А зловживання, стверджують водії, помітно й неозброєним оком: дорожники недотримали технології, поклавши надто тонкий шар асфальтного покриття, та недостатньо міцну основу. Через що і виникають вибоїни й асфальт «пливе».

Нещодавно на засіданні постійної комісії з питань промисловості, ЖКГ, транспорту та зв’язку Львівської обласної ради розподіляли фінансові ресурси на проведення капітальних та поточних ремонтів автомобільних доріг загального користування місцевого значення за рахунок коштів спеціального фонду обласного бюджету (загалом на ці потреби планується виділити 48 152 550,7 грн). За попередніми розрахунками кожному району дістанеться менше двох мільйонів гривень, виняток — Дрогобицький, який мав би отримати найбільшу суму — 5 699 414,5 грн, що одразу викликало обурення  депутатського корпусу і прагнення забрати частину з них. Прихильники такої зрівнялівки не врахували, що передбачену суму належить розподілити між трьома містами, зокрема Дрогобичем, Трускавцем та Бориславом, а там дороги (за винятком відремонтованого напередодні єврочемпіонату невеликого відтинка 28 кілометрів з курортного містечка до міжнародної автомагістралі Київ — Чоп) — суцільний жах! З такими коштами про капітальний ремонт, звісно, не йдеться: вистачило б полатати зруйноване дорожнє покриття! Скільки отримає область на відновлення доріг, наразі не відомо. Про плани дорожників довідатися не вдалося: у керівника Служби автомобільних доріг Тараса Сиротинського не знайшлося часу на розмову з кореспондентом «УК». Тож яким буде обличчя прикордонної Львівщини, можна уявити лише за реальним нинішнім станом доріг, а радше суцільного бездоріжжя. 

Скільки чекати обіцяного?

Наталія БІЛОВИЦЬКА,
«Урядовий кур’єр»

Ще у березні, як тільки погодні умови стали сприятливими, дорожні служби області  розпочали ямковий ремонт доріг. До травневих свят обіцяли завершити і підготуватися до ремонтів капітальних.  Але свята минули, а розгорнутих дорожньо-ремонтних робіт у Дніпропетровську не видно. Навіть проведені на деяких вулицях торік-позаторік капітальні роботи або не доведені до кінця, або зроблені неякісно.

Як приклад — одна з невеликих вулиць 12-го кварталу, де новенький асфальт змило першою ж серйозною зливою.

У цьому самому районі дорожнє покриття проспекту ім. Героїв Сталінграда (і прилеглих вулиць), який має велике транспортне навантаження, зокрема й великовантажних транзитних машин, ремонтують дуже рідко, й хіба що «ямково». А ось на проспекті Кірова напередодні торішніх виборів у парламент за ініціативою одного тепер вже народного депутата з помпою було розпочато реконструкцію.  У чому вона полягає, незрозуміло, оскільки дорожники поклали невеликий прошарок асфальту (начебто це був перший етап робіт), й на тому «реконструкцію» завершили.

Натомість дуже пощастило проспекту Правди, який капітально реконструювали два роки тому. Відзначаючи багато позитиву (нове дорожнє покриття, розмітку, встановлення огорож, світлофорів тощо), активісти громадського руху «ЗОВ» («Закон один на всіх») вважають, що виділені на ці ремонтні роботи гроші було пущено на вітер. Вони звертають увагу місцевої влади на такі ложки дьогтю: «абсолютно новий двошаровий асфальт покрився тріщинами вже після першої зими», «решітки на зливовій каналізації було встановлено не всюди, і на новій магістралі європейського рівня зяяли великі дірки, які згодом забили дошками». Майже всі люки осіли, та ще багато дрібних недоліків, що ілюструє халтурний підхід дорожників до роботи.

До речі, такі приклади «якісного європейського» ремонту на Дніпропетровщині, зафіксовані на фото представниками «ЗОВ», не поодинокі.

Якщо автошляхи мають хоч вибіркову увагу дорожників і влади, то тротуари й пішохідні доріжки — поза нею. Вони не бачили ремонтів десятиріччями. Зокрема, на 12-му кварталі навіть у центрі мікрорайону замість нормального пересування тротуаром пішоходи вже багато років долають смуги перешкод.

 

Загалом, як повідомляв керівник служби автомобільних доріг Дніпропетровської області Микола Сироватський, негайного ремонту в області потребують 146 тисяч квадратних метрів доріг. Особливу увагу приділятимуть дорогам державного значення. На їх ремонт і утримання цього року Дніпропетровщина має отримати з державного бюджету 183 мільйони 750 тисяч гривень, а на будівництво, ремонт і утримання вулиць та доріг комунальної власності — 174,7 мільйона. Крім того, у місцевих бюджетах на це передбачено 130,4 мільйона гривень, з яких 86 — на капітальні ремонти.