Пенсіонер Володимир Лимарченко з Волновахи на Донеччині, коли поблизу рідного міста почалися воєнні дії, взяв дружину та внучку й поїхав шукати спокійнішого місця. На залізничній станції випадково познайомився із жінкою з Черкащини. Нова знайома розповіла про покинуте селище, яке колись мало стати місцем проживання енергетиків. Тодішнім державним планам не судилося здійснитися через аварію на ЧАЕС. А недобудована Орбіта, розташована за 12 кілометрів від Чигирина, що нині офіційно вважається вулицею в селі Вітове, поступово перетворилася на занедбане місце проживання кількох десятків сімей, які потерпали від руїни, нестачі цивілізації та неуваги місцевої влади.

Фото надане автором.

Проте найстійкіші, серед яких чимало пенсіонерів, таки виживали, налагоджували свій побут, добивалися хоч і нерегулярного торговельного обслуговування, налагоджували опалення, підведення газу, водопостачання.

Нині недобудоване селище атомників зустрічає приїжджих вирваними вікнами гуртожитків і напіврозваленим універмагом зразка вісімдесятих. Однак це вже нікого не лякає. Люди мешкають у двох п’ятиповерхівках. Нині тут півтори-дві сотні орбітян.

Гостинна Черкащина прихистила понад 13 тисяч жителів східних областей. Фото з сайту fakty.ictv.ua

Квартира, в яку заселилася родина, стояла порожньою років із десять. Володимир Лимарченко власними силами вже завершує ремонт нового житла. Хоч тут і немає опалення, рятуються від холоду калорифером, а вода з крана «технічна», дружина Людмила задоволена. Особливо їй подобається природа Чигиринщини. Вже назбирала й заготувала на зиму чимало лікарських трав і городини. А онучка Аліна мріє про закінчення війни і хоче повернутись додому.

Перші сім’ї переселенців із зони АТО почали приїжджати сюди ще торік. Людей зацікавили низька ціна на житло, велике водосховище по сусідству і привітне місцеве населення.

Геннадій і Лариса приїхали до Орбіти з Луганська. Там залишили квартиру і приватний будинок. Взяли тільки автомобіль та деякі речі, що вмістилися в машину. Про Орбіту дізналися з інтернету. Вирушили саме сюди, бо квартири дешеві — двокімнатну купили за дві тисячі гривень. Хотіли б згодом повернутися в Луганськ, але тільки за умови, що над містом буде прапор України. Стали на облік у центрі зайнятості. Хоч і мають по дві вищі освіти, змушені працювати прибиральниками, підмітати вулиці.

Хоч і є родичі в Росії, рятуватися від війни вирішили в Україні, бо вважають себе українцями. Доки їхали, зустріли дорогою багато добрих людей: і допомагали, і на ніч пускали.

Місцеві жителі раді новим сусідам. Сподіваються, що завдяки їм занедбане селище оживе, стане повноцінним.

— Житло є, тільки треба відремонтувати, землі чимало — можна город чи господарство тримати, ліс поряд, грибів багато, Кременчуцьке водосховище теж недалеко. І головне — тут ні в кого не стріляють. Нехай переїжджають, ми тільки раді будемо. Чим зможемо допоможемо, — каже «корінний» орбітянин Андрій.

Як вважають у Рацевській сільській раді, дуже добре, що колишня Орбіта оживає, що там з’являються діти та молодь. Отже, є надія на відродження. Аби тільки інвестори знайшлися й робота для місцевих жителів. А щодо налагодження постачання питної води перспективи поки що невеселі. Адже потрібні спонсори. Кілька років тому селище внесли у держпрограму з очищення води в Черкаській області. Уряд мав надати 400 тисяч гривень на систему доочистки води. Але тоді грошей не знайшлося. А нині, зрозуміло, й зовсім не до Орбіти.

Недавно на нараді в обласній державній адміністрації керівник громадської організації «Спільнота біженців Донецька та сходу України» Олександр Лавриненко повідомив, що, за його підрахунками, до 80% переселенців  залишаться жити на Черкащині. Ті, хто хотів повернутися на Донбас, — уже вдома. А тим, хто залишився, повертатися вже нікуди.

За словами заступника голови ОДА Віталія Коваля, нині в області майже 13,5 тисячі переселенців. Отож близько десяти тисяч із них, цілком ймовірно, можуть залишитися на Черкащині. Очевидно, про них слід подбати предметніше, щоб не почувалися люди відірваними, ніби на космічній орбіті.