Оформлення перепустки в зону АТО я чекала 20 днів, тобто вдвічі довше за визначений законом термін. Знайомі, яким поспішила «доповісти» про її отримання, розділилися в оцінках: одні вітали з подоланням бюрократичних процедур, інші якось підозріло замовкали. Слово «зона», природно, звучить образливо. Але всю глибину цієї проблеми, здається, нам ще доведеться осягнути.

Дорога для жінок

Перепустки жителі Луганської області можуть отримати поки що лише в одному місці: в управлінні міліції Старобільська. Того дня, коли документ отримувала я, тут майже не було черг — ані подавати документи, ані отримувати перепустки, тож вдалося поговорити зі співробітниками. Вони підтвердили спостереження: серед тих, хто їздить у зону АТО, більше жінок. Чому?

Розпитую ровесницю, яка поспішає заповнити бланк заяви, — не вірить своєму щастю, що немає черг.

«А що ж я, сина або чоловіка туди пошлю? А раптом їх там в армію заберуть?» — шепоче у відповідь дама.

Що й казати: їхати важко і страшно, але потрібно. Комусь треба відвезти ліки стареньким батькам, комусь продукти і гроші.

Щоправда, всі три перевізники, телефони яких я знайшла в Інтернеті, заявили, що дорога від Сєвєродонецька до Луганська триватиме від 12 до 37 годин. Щоб подолати 92 кілометри, тепер доводиться прокладати маршрут через Росію. Траси в області закрито через обстріли. Ціна такої подорожі — до 600 гривень в один кінець. Може, тому й немає черг у Координаційному центрі сектору «А» зони АТО? Люди знайшли шлях, не пов’язаний з оформленням перепусток, — дорожчий, але безпечніший. Щоправда, так простіше для громадян, але чи безпечніше для держави?

Співробітникам доводиться терпляче пояснювати людям особливості заповнення документів. Фото автора

Між «градинками»

Мені пощастило напроситися в машину до знайомих. Тож просто «скинулися» на бензин і дорогу обрали звичну для луганчан — через Щастя. Наші перепустки з подивом розглядали на кожному блокпосту — такі документи ще незвичні. Вже з півдороги ми стали просто рахувати всіх, кого бачили на трасі, бо шлях був безлюдний. За всю поїздку вдалося зафіксувати всього п’ять транспортних засобів, серед них дід на велосипеді. Щоправда, ми їхали саме після ночі, коли в Мінську було підписано домовленості. Як потім вичитала в Інтернеті, ми «проскочили» між обстрілами Щастя (снаряд «града» влучив у кафе, загинуло четверо людей) і Станиці Луганської (дуже постраждали центральна вулиця, Будинок побуту та Ощадбанк). Одне слово, проїзд лівим непошкодженим боком підірваного мосту через Сіверський Донець не здався найстрашнішим.

Кількість блокпостів на тому боці зросла удвічі (порівняно з передноворіччям), але головне, що на першому жвавому перехресті в Луганську стирчав снаряд «града», що зарився в асфальт. Вікна в багатоповерхівках зяяли розбитими шибками. І це були свіжі рани.

Нарахувала сім видань

У мене була доба, щоб роздати передачі знайомим і рідним. Скажу одразу, болісно вразила худорба знайомого скульптора. Та й загалом у Луганську багато виснажених людей. Чимало чистеньких старих, які просять милостиню. Чутки про брак продуктів дуже перебільшені, так само як і про ціни на них. Інша річ, що купити їх багатьом немає за що. А я не могла не скупити усі газети, що побачила в продажу. Нарахувала сім. Усі не менші, ніж формату А3. Наклади — від 16 до 50 тисяч. Найтиражніше видання — «центральних органів виконавчої влади ЛНР» розповсюджують безкоштовно. Подумки перерахувала всі місцеві видання, які купувала або бачила в Сєвєродонецьку — обласному центрі підконтрольної Україні частини Луганщини. Нарахувала п’ять, з них тільки комунальна газета «Сєвєродонецькі вісті» формату А3, хоча шпальт менше. Та головне — наповнення. У Луганську кожна «товста» газета — з місцевою інформацією. А в нас здебільшого заповнюють газетну площу байками з життя зірок телеекрана.

На шляху до Сєвєродонецька фантазували з попутниками про те, що можна провозити «правду», навіть загорнувши в газету шматок сала. Можна для цього використовувати безпілотники — розкидати наклади з неба. Це перше, що спадає на думку. Але ж, напевно, є й інші способи, якщо є газети!

У Луганську ж нині проблематично зловити навіть сигнал українського радіо. І розрекламована приставка Т-2 не дає змоги серед 32 каналів знайти хоч один український.

Та й електрика під час загострення ситуації в зоні АТО зникає насамперед. Тож навіть в українських Станиці Луганській та Щасті, як стверджує сайт «Інформатор», можна дивитися три телеканали — тільки російські. І люди, які вижили після обстрілів, залишаються без інформації про те, що відбувається навкруги, що рідна країна докладає всіх зусиль, аби допомогти і визволити своїх громадян з біди, в яку всі ми потрапили.

…Дорога назад була ще так само порожньою. Але мине всього кілька тижнів, і траси оживуть — принаймні, хочеться в це вірити. Автобуси і машини повезуть родичів до рідних. Про що вони говоритимуть і як сперечатимуться? Час подумати і про це.

КОМЕНТАР

Ігор ДОВГОШЕЄВ, 
керівник Координаційної
групи сектору «А»:

— Сьогодні немає великих черг. За день проходять близько 250 осіб та майже 100 транспортних засобів. Ми вкладаємося у строки, відведені для оформлення перепусток.

Серед помилок, які допускають люди, найпоширеніша плутанина з місцем реєстрації та місцем фактичного проживання. Відмов в отриманні перепусток — не більше відсотка поданих на оформлення документа заяв.

Організовано call-центр, де двоє волонтерів із числа студентів Луганського національного університету імені Т. Шевченка, що нині працює у Старобільську, постійно відповідають на телефонні дзвінки. Вони не тільки надають консультації, що потрібно для оформлення документів на перепустку, а й інформацію про те, чи готовий документ, коли його можна отримати.

Удосконалено порядок приймання документів у людей, які бажають виїхати на неконтрольовану територію, а також із нею. Подати і отримати документи люди можуть на контрольних пунктах в’їзду-виїзду. В секторі «А» це Лисичанськ та Станиця Луганська. До того ж, щоб здати документи на перепустку, не обов’язково їхати у Старобільськ, їх можна передати поштою або електронною поштою. Але отримувати перепустку потрібно тільки особисто.