До провокацій в окупованому Криму російські спецслужби готувалися, либонь, не один день. Завіса таємничості навколо закриття пунктів пропуску, дозоване просочування чуток про якісь напади на військові об’єкти, скупчення техніки — все це мало посіяти в людях зерна непевності по обидва боки лінії розмежування.

Коли ж на всі усюди пролунали заяви ФСБ про українських диверсантів, які силою кількох озброєних груп намагалися здійснити терористичні акти на півострові та ще й під супровід обстрілів з боку материкової частини України, картина почала складатися, наче дитяча мозаїка. Останні ж деталі додав господар Кремля, який буквально гарячими слідами поспішив шокувати світ звинуваченнями на адресу нашої сторони на кшталт: терор, силове повернення Криму, загибель військових РФ, обстріли, диверсанти, «ми не збираємося проходити повз це» тощо.

За умови, що людина говорить правду, вона впевнена у своїх словах, своїй позиції, чітко й спокійно дивиться в очі співрозмовникові або в об’єктив телекамери. Цього ж разу під акомпанемент здивування турецького президента Реджепа Ердогана очі Владіміра Путіна чомусь безсило блукали по стелі (як російські десантники на Донбасі), ніби шукаючи підтримки у карнизів і ліпнини. З одного боку, це свідчення відвертої брехні, а з іншого — підтвердження ймовірного медичного діагнозу ВВП, чутки про який давно поширюються світовим інформаційним простором.

Ще недавно ця особа погрожувала Туреччині, що та, мовляв, не відбудеться самими лише помідорами за збитий Су-24. А тепер у присутності нещодавнього «ворога» бризкає слиною блюзнірства в бік України.

Те, що РФ не збиралася виконувати положень других мінських угод, не обділеним здоровим глуздом громадянам було зрозуміло ще в момент їх підписання. Тамтешньому керівництву це просто непотрібно. Усі умови Москва одразу й понині намагається перекласти на нашу країну. Збільшенням кількості обстрілів із важкої зброї підтримувані російським військовими й політичними колами бойовики на Донбасі прагнуть спровокувати вогонь у відповідь. Наші ж вояки мовчать, натискаючи на спускові гачки лише в разі крайньої потреби й небезпеки.

З усього видно, що в Кремля увірвався терпець. Адекватної відповіді на агресію там не дочекалися, не отримали яскраво-кривавих сюжетів для раша-ТБ щодо недотримання Україною мінських положень, і вирішили діяти старими випробуваними методами. Кадебістськими їх назвав глава зовнішньополітичного відомства Литви Лінас Лінкявічус. Проживши частину життя у радянських реаліях, ця людина, на відміну від більшості європейських політиків, знає, про що говорить. І ось тепер у пропагандистів з’явилося чергове підгрунтя для антиукраїнської істерії, адже кремлівська стеля дуже щільно вкрита сюжетами для невтомних фантастичних вигадок.

Саме вони під вигуки одіозних політиків щодо введення військ і заклики бомбити Київ спонукають російських громадян ставати «на захист руського миру» в сусідній країні, породжуючи фальшивий ура-націонал-патріотизм. І немає значення, до яких глобальних наслідків усе це призведе. Головне — втілити давню російську мрію про маленьку переможну війну, бажано із сусідами, які апріорі не здатні адекватно протистояти страшним нащадкам орди.

По приклади в новітній історії ходити далеко не треба. Ось лише кілька з них, які красномовно свідчать про те, що спіраль розвитку суспільств і конфліктів повторюється й розкручується по висхідній. Другу світову розпочав нацистський режим Гітлера з військової провокації проти Польщі. Радянсько-фінська зимова війна так само визріла з територіальних претензій Сталіна щодо Карельського перешийка. Вперті фіни не захотіли віддавати частину своєї землі й вдалися, за версією СРСР, до збройної провокації, отримавши за це удар потужного кулака робітничо-селянського гніву. Аналогічно починалася й Корейська війна. А про російсько-грузинську восьмирічної давності пам’ятають усі.

Усі ці події мали мов під кальку написаний сценарій: слабша й менша країна задирається до великої та сильної. Останній це набридає, і вона нібито під примусом обставин і захищаючись завдає могутнього удару у відповідь. Аби кляті білополяки, білофіни, буржуї, націоналісти й фашисти знали своє місце.

Нині, нахабно й цинічно намагаючись приміряти на себе хутро невинної білої й пухнастої жертви, Росія розв’язує собі руки і в мінському, і в нормандському форматах, поглиблюючи й примножуючи щонайменше гібридну складову своєї участі в конфлікті. Мовляв, у Києві при владі сидять недолугі політики, вести діалог з якими немає жодного сенсу. Аналогічні сентенції з вуст ВВП ми чули й під час окупації Криму. За два з половиною роки вже якось не віриться в подібні збіги.

Мета у Кремля одна: якомога сильніше дискредитувати Україну в очах світової спільноти, прискорити скасування дошкульних санкцій й отримати карт-бланш на дії в ареалі своїх геополітичних інтересів, до якого, на превеликий жаль, входить наша країна.

Бити першим завжди вигідніше й безпечніше. І в дворовій бійці, закони якої господар Кремля чудово засвоїв у пітерських підворіттях, і у великій політичній грі. Доки демократичний світ оговтується від варварських дій зразка позаминулого століття, на його голову вихлюпують масив брудної, але гостро приправленої пропаганди, виокремити в якій зерна істини майже неможливо. Та й звучить вона потому якось непевно, ніби жалюгідні спроби виправдання.

Між тим шоу імперської свистопляски й абсурду триває: Радбез РФ продовжує з піною на губах переконувати себе, власних громадян і світових симпатиків у злочинних намірах України. Інакше поводитися за «поребриком» уже не можуть. Адже зрозуміло, що й міфічні українські ДРГ в Криму, і так зване затримання їхніх членів (окрім чергового захоплення заручників), і загибель російських вояків не мають нічого спільного з реальністю.

Тому нашим представникам при ООН, Євросоюзі, Раді Європи не позаздриш. Ситуація може будь-якої миті вийти з-під контролю, тож у Нью-Йорку не заперечують термінового скликання Ради Безпеки ООН. Без залучення до врегулювання міжнародних організацій і країн-партнерів наша сторона ризикує залишитися сам на сам з агресивним, неадекватним і непередбачуваним сусідом, який здатен на будь-який подарунок, особливо до 25-ї річниці незалежності нашої Батьківщини.

PS А поки що Державна прикордонна служба тримає ситуацію на пунктах пропуску під контролем і наполегливо рекомендує нашим співгромадянам утриматися від поїздок до тимчасово окупованого Криму через напружену обстановку на півострові, яку нагнітають російські окупанти. Водночас Президент Петро Порошенко доручив привести в посилену бойову готовність всі військові підрозділи в районах адмінкордону з Кримом та на Донбасі.

«Ах, лиходійко, спробувала напасти на мене, еге?» У цій карикатурі часів радянсько-фінської війни — вся сутність незмінної політики російської імперії. Малюнок з сайту nv.ua

ОФІЦІЙНО

Президент України Петро ПОРОШЕНКО:

«Росії не вдасться добитися скасування санкцій»

— Звинувачення російською стороною України у тероризмі в окупованому Криму лунають так само безглуздо та цинічно, як заяви російського керівництва про відсутність російських військ на Донбасі.

Ці фантазії — лише привід для чергових військових погроз на адресу України.

Україна рішуче засуджує тероризм у всіх його проявах і формах та, відповідно, відкидає практику використання будь-яких терористичних заходів для деокупації Криму.

Саме Росія вже давно щедро фінансує та активно підтримує тероризм на території України, піднявши його до рівня своєї державної політики — і в окупованих районах Донбасу, і в анексованому Криму, в стилі 30-х років минулого століття.

Росії не вдасться своїми провокативними заявами дискредитувати Україну в очах міжнародного співтовариства та добитися скасування заслужених санкцій, запроваджених з боку наших партнерів.

Закликаю російське керівництво зосередитися на сумлінному дотриманні основоположних норм міжнародного права, передусім щодо поваги до суверенітету, територіальної цілісності та прав людини.

Очікую також, що РФ забезпечить належну імплементацію безпекових аспектів мінських домовленостей, в тому числі через використання механізмів нормандського формату.

Україна віддана відновленню своєї територіальної цілісності та суверенітету, включаючи припинення окупації Криму, виключно політико-дипломатичними засобами.

Заяви ФСБ РФ не відповідають дійсності

Міністерство оборони України спростовує інформацію, розповсюджену ФСБ Російської Федерації щодо участі підрозділів Головного управління розвідки в диверсійній діяльності на території АР Крим.

Подібні заяви з боку ФСБ є нічим іншим, як спробою виправдати передислокацію та агресивні дії військових підрозділів Російської Федерації на території тимчасово окупованої території України АР Крим.

Так представники російських спецслужб намагаються відволікти увагу місцевого населення Криму та світової спільноти від злочинних дій щодо перетворення півострова на ізольовану військову базу.

Такими ж безпідставними є звинувачення щодо здійснення обстрілу півострова з материкової частини України.

Крим завжди був і залишається українською землею, а населення півострова — громадянами України.

Надуманий привід для загострення ситуації

В Україні рішуче засуджують організовану Кремлем чергову провокацію та відкидають усі безпідставні звинувачення на адресу нашої держави. Про це йдеться у Заяві МЗС України у зв’язку з черговою провокацією в Криму.

Під надуманим приводом Кремль розгортає гібридну спецоперацію для виправдання окупації Криму та своїх подальших агресивних дій проти України.

Особливе занепокоєння викликає концентрація російських озброєнь на тимчасово окупованих територіях Криму і Донбасу та уздовж українсько-російського кордону. Ця ситуація є вкрай небезпечною для миру та стабільності не лише в Україні, а й в усьому регіоні. Держава-окупант не обмежується щоденними обстрілами на Донбасі, а через інсценовані у Криму провокації намагається перекласти на Україну та наших міжнародних партнерів відповідальність за свої деструктивні дії.

Україна рішуче і послідовно засуджує тероризм в усіх його проявах. На цьому тлі слід пам’ятати, що з моменту початку російської агресії проти України у лютому 2014 року внаслідок терористичних актів, здійснених за участі, а також фінансової, матеріальної та технічної підтримки з боку держави-агресора, загинули тисячі мирних громадян України й інших держав. Йдеться зокрема про збиття літака рейсу МН-17, ракетних ударів по Волновасі, Маріуполю, Краматорську та інших мирних українських містах.

Україна закликає світову спільноту вжити усіх можливих політико-дипломатичних заходів для того, щоб вплинути на Кремль і запобігти новому витку агресії проти України, а також остаточному зриву Кремлем мінського процесу.