Академік Національної академії наук України Ігор ПОХОДНЯ

1961 року Юрію Гагаріну відкрився міжзоряний простір, а вченим - зоряний час: АН СРСР очолив "космічний" Мстислав Келдиш.

Спогади президента Національної академії наук України Бориса Патона про знаменитого колегу, академіка Мстислава Келдиша наштовхнули на ще один "титул" визначного російського вченого: він же був віртуозним закрійником часу... Адже не раз викроював його зі своєї доби, перевантаженої справами державної значущості. Зокрема у відрядженнях.

Світанок - щоб пішки оглянути місто, коли вулиці ще без авто, а тротуари - без перехожих. У Донецьку "позапланово" спустився в шахтарському одязі у вибій: побачити в дії новий комбайн. Дві ночі підряд вилітав з Києва до Євпаторії, щоб там, у Центрі далекого космічного зв'язку, спостерігати, як наближаються до Венери автоматичні апарати.

Зупинявся біля книжкових прилавків, щоб погортати сторінки мистецьких видань і щось придбати. Іноді втікав із засідань Президії Академії наук, щоб навідатися до відділення (згодом інституту) улюбленої прикладної математики. Був одним із "трьох К" - так жартома згуртували науковці видатних учених Корольова, Курчатова і Келдиша.

Починав із флаттера і шиммі

- А прізвищ тоді не вказували, Корольов значився в ЗМІ Головним конструктором, а Келдиш - Головним теоретиком космонавтики, - продовжив ліричну "патонівську" характеристику особистості Келдиша мій співрозмовник, академік НАНУ Ігор Походня. - Математики називали між собою Мстислава Всеволодовича працюючим дворянином. Він же з відомого шляхетного роду, прадід, дід і батько - генерали, з'явився на світ сто років тому і виростав у сім'ї, де, крім нього, було ще шестеро дітей.

-- Дивовижний земний шлях Мстислава Келдиша: від глибин аристократичного родового коріння до висот Всесвіту, яких сягнув його інтелект...

- Епоха Келдиша - це найбільші досягнення Радянського Союзу. Перший супутник, політ Гагаріна і міжпланетні подорожі апаратів до Місяця, Венери, Марса. Розрахунки атомної і водневої зброї. Досягнення ядерного паритету зі США. Ривок обчислювальної математики. Створення нових літаків. Розгром лженауки Лисенка і багато іншого. Келдиш у 30 років очолив відділ Центрального аеродинамічного інституту. У 32 був членом-кореспондентом Академії наук СРСР, а в 35 - уже академіком.

-- Чи супроводжувалися ці стрімкі кар'єрні сходинки вражаючими відкриттями?

- Так, а найперші з них пов'язані з флаттером і шиммі - є такі авіаційні терміни. Проте колись навіть танець, схожий на шейк, називався "шиммі". Для літака, який приземлявся, це поняття означало, що при зіткненні з бетонною смугою переднє колесо починало вібрувати й відвалювалось. Руйнувався літак і при флаттері: в польоті від вібрацій, які створювалися при обтіканні крила повітрям. Келдиш збагнув причини таких аварійних явищ і запропонував методи, як їх усунути. Причому розв'язав ці болючі проблеми авіації у 28 років, перед Другою світовою війною.

-- Сторіччю від дня народження визначного вченого в галузях математики, механіки, космічної науки і техніки, академіка Мстислава Келдиша Національна академія наук присвятила ювілейну сесію загальних зборів. Що означає його постать для України?

- Це був зоряний час учених - з 1961-го по 1975-й, коли він керував Академією наук СРСР, її фінансування збільшилося в 12 разів. Українська академія за чисельністю співробітників становила майже 40% від всесоюзної і була найбільшою з-поміж республіканських. Я багато років спостерігав, як впливають на стан справ людські стосунки. Вони були дуже значимими, довірливі ділові і творчі, які переросли в дружбу і взаємоповагу, між президентами академій наук: України - Борисом Патоном і Радянського Союзу - Мстиславом Келдишем. Завдяки їм у нас створені комплекси: інститут технічного профілю - конструкторське бюро - дослідний завод. Наша академія була найближчою до прикладних досліджень і впровадження їхніх результатів у виробництво. А почав Келдиш співпрацювати з нею ще в післявоєнні роки: про це свідчить лист-подяка академіку Сергію Лебедєву та його колективу за створену ними першу електронно-обчислювальну машину, яка допомагала Мстиславу Всеволодовичу в космічних дослідженнях.

Патонівці зварювали в літаку в невагомості

-- Де ви вперше зустрілися з Келдишем?

- 1964 року він знайомився з Інститутом Патона, а я розповідав йому, яку проблему розв'язує наш відділ. Тоді багато зварників хворіли на манганізм: руки трусилися навіть у тих, кому не було й 30 років. А все тому, що електрод, розплавляючись у дузі, виділяв отруйні пари металів і гази. Ними дихали не лише робітники, котрі займалися зварюванням безпосередньо (їх у кращі часи в СРСР налічувалось до мільйона), а й понад мільйон представників суміжних професій, які працювали в цехах неподалік.

Нам вдалося знизити токсичність цих електродів - завдяки створеним зварювальним матеріалам. Ми були впевнені, що вже треба їх виготовляти. Мстислав Всеволодович схвалив наші розробки, пообіцяв допомагати. За його сприяння згодом з'явилися постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР про будівництво відповідних заводів в Україні та Росії, де й виробляли нові електроди.

В Інституті медицини праці Академії медичних наук України відкрили спеціальну клініку і кілька років вивчали захворювання понад 1600 зварників. За висновками цього інституту, кількість фахівців з діагнозом "манганізм" скоротилася за цей час з 2,4 до 0,02%. Його директор, академік Юрій Кундієв упевнений: сьогодні манганізму в країні немає. Але, на наш сором, Україна почала завозити електроди з Китаю, і знову з'явилися марганцеві захворювання...

-- Ще в якихось науково-дослідних процесах за сприяння Мстислава Келдиша вам доводилося брати участь?

- У 1965 році у Бориса Патона виникла ідея космічних технологій. Його підтримали Мстислав Келдиш і Сергій Корольов. І з 1966-го наш інститут почав працювати над зварюванням у космосі. Кілька років досліджували ці процеси на Землі. А потім у конструкторському бюро, яким керував брат Бориса Євгеновича Володимир Патон, створили апарат "Вулкан": його встановили на борту літака Ту-104.

Рідкий метал мав перебувати в невагомості і вакуумі. Стану динамічної невагомості літак досягав, коли робив у небі "гірку" - на її верхівці, де протягом 40 секунд урівноважувалися центробіжні й доцентрові сили. За ці секунди наші хлопці-патонівці (ми їх навіть у космонавти висували) встигали в ньому провести зварювання, заосцилографувати й відзняти процес швидкісною і звичайною кінокамерами. Причому літак цей нестандартний: щоб він витримав перевантаження і не розвалився, пікіруючи, зміцнили його центроплан.

Такий Ту-104 1967 року щодня літав із підмосковного Жуковського, де був льотно-випробувальний інститут, на полігон у районі Рязані, здійснював там п'ять "гірок" і повертався. І так кілька тижнів. Керувати цими експериментами послали з Києва мене. А вже в 1969 році наш "Вулкан" встановили на борт космічного корабля "Союз-6": Валерій Кубасов уперше зварював у навколоземному просторі.

Звісно, ніхто б не дав нам літаючих лабораторій без підтримки Мстислава Келдиша і Сергія Корольова.

Найкращі заводи викуповують іноземці

-- Які ознаки відрізняють нинішній науковий час України від "зоряного" за епохи Келдиша?

- На дуже доброму рівні працюють у нас чимало інститутів. Та результату одразу не отримаєш, від винаходу за письмовим столом до виробництва - реально п'ять-десять років. Наші інноваційники кажуть: ось ми даємо вам кредит на два роки. За цей строк нічого не встигнеш, а кредит треба повернути.

Показовий сучасний приклад - завод у Росії, в який ми вкладали свої мізки 20 років. Підприємство стало приватним, його гендиректор - мій учень. Я познайомив його в Німеччині, на виставці в Ессені, з італійцями, які виготовляють унікальне обладнання. Італійський банк запропонував йому кредит під 2%, а не під 20, за умови придбання устаткування в Італії. Він установив його під Орлом, через три місяці вже випускав продукцію. Розплатився з тим банком і мав нові гроші, щоб розвиватися. Завод став лідером у Росії. Я пишаюся цим. Але... Оскільки він найкращий, торік приїхали американці і викупили його... Представника цієї американської фірми я приймав нещодавно в нашому інституті. Він сказав, що хоче виробляти з нашою допомогою найкращі електроди в Росії і завоювати російський ринок, а потім, зауважив, добереться й до України...

-- Навіщо ваш учень-гендиректор продав успішний завод?

- Він - керівник, а господарі там інші. Їх і спокусила, гадаю, солідною ціною найбільша американська фірма в галузі зварювання, обсяг продажу в якої понад мільярд доларів за рік.

А ось приклад із вітчизняних реалій. Тендер на зварювальні роботи на столичному "Олімпійському" стадіоні хтось допоміг виграти тим, у кого є гроші, але немає ні вміння, ні досвіду: вони тепер смикають наших фахівців, щоб їздили туди і варили, й консультували. Аби не дай Бог чогось не трапилось у такій величезній споруді. Перетворюємося незрозуміло на кого...

-- Хоча кому, як не Інституту Патона, який майже поряд зі стадіоном, займатися цим безпосередньо?!

- Так. Хіба не переконливий хоча б такий аргумент: саме патонівськими спеціальними машинами з'єднані без стиків рейки з вуглецевої сталі, яка важко зварюється, у 50 метрополітенах світу. За нашою технологією зварено десятки тисяч кілометрів труб, зокрема газопровід Уренгой - Памари - Ужгород.

-- Як позначилась економічна криза на вітчизняній науці?

- Ось лише один штрих. Нині грошей на обладнання виділяється мало, тож ми створили в Академії наук центр колективного користування: купуємо, наприклад, мікроскоп, ставимо його в одному інституті, а працюють з ним науковці з багатьох закладів.

-- Дожились до наукового колгоспу... А в чому ж оптимізм?

- На жаль, ліквідовано багато інститутів, розбіглося багато науковців - хто куди: знаю таких, що подалися в пошуках кращої долі до Німеччини, Нової Зеландії, Австралії. Один пішов менеджером у київський валютний ресторан... Та попри все, Національна академія наук України - це та організація, яка гідно презентує нашу Україну і за найскладніших умов. Бо тут, слава Богу, лишилися люди, які не мислять себе поза наукою. І займаються нею серйозно, по-справжньому, результативно.

Людмила ЯНОВСЬКА

ДOСЬЄ "УК"

Ігор ПОХОДНЯ. Народився 24 січня 1927 року в Москві. У 1949 році здобув фах інженера-механіка в Київському політехнічному інституті. Вчений у галузі металургії і технології металів, матеріалознавства, електрозварювання. Заслужений діяч науки і техніки України. Лауреат Державних премій СРСР і Державної премії України в галузі науки і техніки.