Розмову з директором департаменту охорони здоров’я Закарпатської облдержадміністрації Володимиром Марковичем ми почали з того, яких наслідків досягли так звані пілотні проекти реформування медичної галузі в чотирьох областях країни. Передбачалося, що після їх реалізації цей досвід обговорюватиметься й узагальнюватиметься. На жаль, поки що цього немає. Тож як працюється закарпатцям у старій системі?
— Уперше за роки незалежності Верховна Рада зробила крок у напрямку докорінних змін в медичній галузі — у першому читанні схвалено один із таких законопроектів.
— Це має привести до осучаснення стану галузі, більш повного і кращої якості надання медпослуг. Бо поки що працюємо як за часів соціалізму: принципи фінансування та мережа відтоді фактично не змінилися. Нинішня система охорони здоров’я не влаштовує ані самих медиків, ані пацієнтів. Ми в очікуванні змін і готові до них, але поки що не будемо робити поспішних кроків, які б зруйнували систему і механізм надання медичної допомоги.
— Сімейні лікарі в області — це самодостатня структура чи ще не дореформована складова великого механізму під назвою «єдиний медичний простір»?
— Поки що в цьому напрямку зроблено лише півкроку. Окрім зміни організаційної системи, не впроваджено жодного фінансового механізму. Серед урядових планів — посилення первинної ланки, поліпшення матеріального стану та забезпечення медобладнанням. Передбачено розподіл коштів між первинною і вторинною ланками в сільській місцевості. Там, де утворені громади, повинно залишатися 40 відсотків фінансування для первинки, а на другий рівень передаватиметься 60%. У містах це співвідношення — 30% на 70%. Коли сімейний лікар володітиме фінансовим ресурсом, то відбудуться зміни і у підходах до роботи. Для ефективної роботи сімейних лікарів потрібні також регламентація прав та обов’язків, які стосуються не лише медперсоналу, а й самих пацієнтів. Ми готові до цих змін, щойно їх затвердить Верховна Рада і підпише Президент України.
— Як працюється медикам Закарпаття в ще не реформованій системі?
— Дуже важливо, що вдалося зберегти кадри, матеріально-технічну базу, доступність медичної допомоги. Ми дуже плідно працювали цього року з міжнародними партнерами — колегами з Угорщини та Чехії. Започаткували перспективний проект із польськими фахівцями у фтизіатрії, маємо підтримку Світового банку. Вже до кінця року в рамках проекту, підтриманого ним, передбачено покращення екстреної медичної допомоги, переоснащення первинки, якісне підвищення рівня надання кардіологічної допомоги.
— Чи забезпечується належний фаховий рівень працівників галузі?
— Значна частина наших лікарів первинної ланки оволоділа європейськими методиками з профілактики та лікування серцево-судинних захворювань, які є основною причиною смерті в усьому світі. Для цього цілеспрямовано проводили навчання сімейних лікарів тут, водночас багато з них підвищили свій фах у колег в Угорщині. Працюємо, незважаючи на всі складнощі, які виникають. Завдяки повному розумінню та підтримці як голови Закарпатської облдержадміністрації Геннадія Москаля, так і очільника облради Михайла Рівіса та депутатського корпусу посідаємо непогані позиції в країні.
— Яка закарпатська медицина в кількісних показниках?
— Можливо, наша робота не дуже помітна для здорових людей, але щодня медики області (їх у нас близько 22 тисяч, у тому числі майже 5 тисяч лікарів та 12 тисяч середнього медперсоналу) обслуговують по 20 тисяч пацієнтів, проводять 4 тисячі відвідувань хворих удома, госпіталізують у стаціонари до 600 осіб. Екстрена медична допомога обслуговує до 500—600 викликів щодня.
— Чи було скорочення медпрацівників, адже підготовчий етап реформи передбачав оптимізацію?
— Область є однією з небагатьох в країні, яка має позитивний природний приріст населення, де немає демографічної ями. Медики своїм сумлінним виконанням обов’язків теж доклалися до такого стану справ. Тож за нашою ініціативою не скорочено жодного ФАПу чи амбулаторії, жодної лікарні, як і лікарів. Це тверда позиція керівництва області. Поки немає системного реформування охорони здоров’я в країні, ми не робитимемо поспішних кроків. Спочатку має набути чітких обрисів конфігурація нових територіальних громад, а це дасть нам змогу узгоджувати з нею конфігурацію мережі закладів. Головне — щоб майбутні зміни не призвели до погіршення медичного обслуговування.
— Відомо, що все-таки є кадрові проблеми, які постали останніми роками…
— Багато працівників мають пенсійний та передпенсійний вік, а замінити їх не завжди є кому. Молодь часто виїжджає працювати за кордон, бо там платять більше і умови праці кращі. Це проблема не лише Закарпаття, а й країн-сусідів, які входять до Євросоюзу — Угорщини, Словаччини, Чехії, країн Балтії. Звідти молоді лікарі виїжджають до Англії, Німеччини, Фінляндії, Норвегії. На звільнені місця працевлаштовуються українські лікарі. Гадаю, що саме реформа дасть змогу вирівняти ситуацію, адже в проекті передбачено, що оплату праці лікарів буде суттєво піднято. Від 25 до 35 тисяч гривень на місяць!
— Чи іноземні інвестори готові вкладати свої фінанси в медичну галузь?
— Так, міжнародні фінансові організації до такого готові. В цьому напрямку працюють Світовий банк, ВООЗ, ЮНІСЕФ, Глобальний фонд та інші. Якщо сьогодні ефективно використовувати наявні кошти та міжнародну технічну допомогу, Україна зможе провести реформи. Є багато мотивів, що підштовхують до змін, але є й спротив, причому як у середовищі медичних працівників, так і в населення. Саме це спонукає до прозорого проведення реформи і до роз’яснення її цілей та дій влади на кожному етапі.
Василь БЕДЗІР,
«Урядовий кур’єр»
Володимир МАРКОВИЧ. Народився 1958 року на Закарпатті. Закінчив Львівський державний медичний інститут. Працював головним лікарем Ужгородської дезінфекційної станції, завідуючим відділом обласної санітарно-епідеміологічної станції, головним санітарним лікарем Закарпатської області. В останні два роки — директор департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації. Кандидат медичних наук.
Ми в Google+