ПРАВОПОРЯДОК

Своє професійне свято органи внутрішніх справ зустрічають масштабним реформуванням відомства
 

Сьогодні українській міліції виповнюється 20 років. Мабуть, за глобальними історичними мірками всього нічого, але за нашим суверенним календарем — майже епоха. Бо вмістив у себе цей відрізок часу багато чого і хорошого, і не дуже… Згадайте, з якими проблемами зіткнулася тоді міліція молодої держави: розрив єдиної, напрацьованої десятиліттями системи, постійне втягування у політичні ігрища, низьке матеріально-технічне і фінансове забезпечення… І все це на тлі тяжкої криміногенної ситуації, що погіршувалася ледь не щомісяця. Росло число умисних убивств, грабежів, розбійних нападів, а кількість організованих злочинних формувань, визнаних самою міліцією «стійкими і небезпечними», сягала сотень.

Правоохоронці на реформи чекали давно. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

Одних каральних функцій замало

До честі правоохоронців, уже в 1992 році було розкрито понад 210 тис. злочинів, що на 13% перевищувало показники першого року незалежності. Поволі почала набувати системного характеру робота із запобігання злочинам, виявлення їх у сфері економіки та на інших напрямках оперативно-службової діяльності. А на початку 2000-х злочинність пішла на спад, що визнають навіть традиційні штатні, а то й позаштатні критики правоохоронної системи. Кудись дівалися різного роду «бригади», припинилися гучні «розборки», поменшало замовних убивств, а ті, що траплялися, почали розкриватися.

Певна річ, остаточно і безповоротно зламати хребта злочинності як соціальному явищу нереально з багатьох причин. Річ в іншому — в її масштабах, інтенсивності й гостроті проявів. А головне в тому, наскільки ефективною є боротьба з цим злом. У суспільстві з приводу цього думки різняться — від обережного схвалення до різкої критики, в багатьох випадках справедливої, хоч іноді й занадто узагальненої. Але маємо те, що маємо, як зазначив на урочистостях з нагоди Дня міліції Президент України Віктор Янукович, «… навіть поодинокі випадки порушення закону з боку представників міліції, їхні непрофесійні дії враз перекреслюють усі позитивні результати роботи десятків тисяч інших міліціонерів».

Звичайно, за 20 років українська міліція змінилася. І технічно, і, до певної міри, морально-психологічно, і навіть інтелектуально. Дедалі частіше головною зброєю охоронців правопорядку стають високі технології, які допомагають розкласти «по поличках» найвитонченіші кримінальні «ноу-хау». Складніше з так званою побутовою чи вуличною злочинністю, а ще з нахабством і вкоріненою у свідомість людей вседозволеністю різного роду чиновників. Тим паче, що одними каральними засобами з цим не справитися.

Нині важливо інше — останніми роками керівники відомства почали відверто говорити про внутрішні негаразди системи. І не лише говорити —  зараз в МВС України триває масштабна реформа, яка охоплює всю діяльність міліції і навіть звичні для багатьох принципи її роботи. Стратегічна мета — поетапне перетворення МВС у повноцінне правоохоронне відомство європейського зразка, котре стоїть на сторожі прав, честі, гідності та законних інтересів громадян і держави.

Досудове слідство розпочинає і… виграє?

Який це вигляд має  на практиці, розповідає начальник Головного слідчого управління МВС України генерал-майор міліції Василь Фаринник. Слідчі підрозділи одними з перших стали на шлях реформування і не в останню чергу завдяки позиції свого керівництва. Генерал Фаринник — давній і переконаний, так би мовити, апологет реформи всієї кримінальної юстиції. Можливо, ще й тому, що маючи багаторічний міліцейський стаж, він свого часу займався і адвокатською практикою, а також працював суддею, отже проблеми знає, що називається, зсередини.

За його словами, професіонали-практики вже давно переймалися тим же дублюванням функцій правоохоронних структур, невизначеністю їхніх повноважень і компетенції, що, зокрема, суттєво звужувало ефективність досудового слідства. Головне завдання — перетворити міліцію в реального захисника прав і свобод громадян, вважає В.Фаринник. Це можна і треба робити, лише переглянувши принципи формування всієї системи правоохоронних органів і критерії оцінки їхньої роботи. У розвинених країнах, приміром, успішність поліції визначає насамперед громадська думка, сформована з урахуванням рівня безпеки населення, оперативності спецслужб, невідворотності і адекватності покарання за правопорушення. Само собою багато важать і профілактика злочинності, а також обов’язково ступінь відкритості для ЗМІ. Тому й довіра до поліції настільки велика, що поліцейському при виконанні службових обов’язків навіть не потрібні поняті. 

Нам до цього ще йти і йти. Ключове питання — підвищення рівня довіри до міліції. Це не якесь там «нове мислення», всі згадані чесноти зарубіжних колег значаться серед основних завдань міліції і в нашому законодавстві. На жаль, на практиці вони не завжди стають основними, бо за інерцією першочергова увага донедавна надавалася «справній цифірі» розкриття злочинів. А це пряма дорога до фальсифікації реальної протидії злочинності в державі, а значить і до недовіри людей. Тому в МВС вже запроваджується оціночна система, що ∂рунтується на повній реєстрації заяв та повідомлень про правопорушення, своєчасному ухваленні за ними законних рішень та  ефективності розшукової роботи і слідства.

Спираючись на власний і зарубіжний досвід, було вирішено, що першим кроком до реформування органів внутрішніх справ має стати створення Слідчого комітету при МВС України. Аби перевірити на практиці нові ідеї, з липня цього року до червня наступного в системі міністерства проводиться експеримент, покликаний суттєво покращити роботу на етапі від реєстрації заяви про злочин до завершення розслідування справи. З цією метою слідчий апарат почав працювати за так званою вертикальною схемою підпорядкування, коли слідчі виведені з прямої підлеглості керівників міліцейських відділів. Іншими словами, начальник міліції як очільник органу дізнання не може втручатися в процесуальну самостійність слідчого. Він лише координує взаємодію між слідством, оперативними та іншими службами.

Одночасно розширено права керівників досудового слідства в плані кадрового і матеріально-технічного забезпечення. Певно, це унеможливить будь-які спроби незаконного впливу на розслідування кримінальних справ і в хорошому смислі розв’яже руки слідчим. Уже перші місяці експерименту підтверджують: якість досудового слідства поліпшилася. Приміром, більше закінчено розслідуванням і направлено до суду кримінальних справ. Але стало  очевидним й інше — реформувати потрібно не лише слідство, а й всю систему органів внутрішніх справ, позаяк експеримент чіткіше висвітлює багато інших «вузьких місць» міліцейської практики. Отже, роботи попереду непочатий, точніше, початий край, робить висновок Василь Фаринник. Тішить те, що керівництво держави і міністерства незмінно підтримують курс на системні реформи правоохоронної діяльності — людина повинна почуватися захищеною і твердо знати, що міліція завжди допоможе.