«Місто своїми руками» — так називається ініціатива, організована за принципом громадського бюджету, в межах якої активні креміняни пропонують ідеї для вдосконалення життя в рідному місті й шукають грантові програми, щоб залучити фінанси на втілення своїх ідей. Така практика дала змогу лише торік замість планованого річного бюджету 16,5 мільйона гривень отримати на 4 мільйони більше. А протягом останніх двох з половиною років сума залучених коштів сягнула п’яти планових бюджетів.

П’ємо воду  з-під крана?

Мабуть, таке можливо було донедавна тільки в Японії. І завдяки допомозі уряду цієї країни тепер стало реальністю українського міста.

«Це один із перших проектів ЄС «Поліпшення доступу води в постраждалій від конфлікту громаді міста Кремінна». За рахунок коштів, які надав уряд Японії, ми провели масштабну реконструкцію нашої водопровідної системи», — з гордістю розповідає Кремінський міський голова Юрій Прокопенко.

У Кремінній дві насосні станції. Одна розташована в Дубовому Гаю (це місце — одне з див краю). Резервуар тут заповнює справжня джерельна вода. Але станцію побудовано у 1960-ті роки. Насоси, які працювали, були дуже енерговитратними і старими, часто виходили з ладу. Воду треба штовхати, щоб вона потрапила до людей. А силовий кабель став уже настільки проблемним, що кількість хомутів на ньому зросла до 40. Як кажуть, живого місця не було».

Міський голова не приховує, що «власним бюджетом місто ніколи б не подужало таких витрат».

Отримавши фінансування від міжнародних донорів, вдалося не тільки замінити силовий кабель, оновити насосне та електричне обладнання (завдяки реконструкції отримали економію електроенергії близько 30%), зробити ремонт самої будівлі насосної станції, а й узятися до зміни схеми водопостачання міста.

«Проблема старої системи водопостачання була в тому, що майже не було колодязів. Їх просто не передбачили, — пояснює Юрій Прокопенко. — Якщо траплявся порив на якомусь відрізку водогону, доводилося зупиняти всі насосні станції і зливати всю воду, залишаючи місто страждати від спраги на весь час ремонтних робіт».

Тут слід додати, що за стратегією минулих років, Кремінна ділилася водою із сусіднім Лисичанськом. Тож на старих водоводах діаметр труб від 400 мм до 700 мм. Тиск у них сягав 20 атмосфер.

Тепер станціями місто забезпечує тільки себе. Отже, частина водоводів і потужностей  уже не потрібні. Можна нарешті перекроїти систему водопостачання по-новому. І грантові кошти дали змогу зробити це.

«Проект із реконструкції водопостачання, який розпочали торік,   найбільший в області. Його загальна вартість становить 51 мільйон 478 тисяч гривень. Наші власні кошти тут — 4 мільйони 866 тисяч гривень. У підсумку нам вдалося замінити майже 50 км водогону (здебільшого магістральні лінії), а також змонтувати  131 колодязь і встановити 32 гідранти», — розповідає Юрій Прокопенко.

А директор Кремінського міського виробничого управління водоканального господарства Дмитро Макарчук каже: «Нині пориви скоротилися на 75%. А вода — тільки артезіанська. Якось гостювали в нас австрійці, цікавилися вмістом лугу в нашій воді. Коли з’ясували, заявили, що у нас третій показник у Європі за якістю води. Така вода у світі тепер у великому дефіциті. А в нас вона чиста за природою».

Свій маршрутизатор

Є в центрі Кремінної цікавий арт-об’єкт: на одному стовпі покажчики, в якому напрямку рухатися, щоб потрапити в Токіо та Анкару, Ключборг і Київ. Напрямки обрано не випадково — в цих містах живуть і працюють люди, які допомагають кремінянам реалізовувати ідеї, мрії, проекти.

А скоро з’явиться ще один корисний картографічний об’єкт: від громадських активістів надійшла  пропозиція встановити у місті карти руху з інформацією, де розташовано міськвиконком, лікарня, відділення Пенсійного фонду тощо.

У Кремінній близько 20 тисяч населення, у структуру міста входить три села й хутір, це ще майже 2 тисячі осіб, і 4 тисячі вимушених переселенців. Для усіх цих людей важливо, де розташовано основні міські об’єкти, у яких потрібно оформляти документи. Тож на встановлення об’єктів наочного картографування тут чекають із нетерпінням. І це тільки один із проектів громадської ініціативи «Місто своїми руками».

«У межах оголошеного конкурсу ініціативні групи склали проекти: хтось вирішив замінити вікна на сходових майданчиках, хтось — полагодити місток, яким діти ходять у школу, — розповідає міський голова. — Гроші ми віддали громадським організаціям, і вони ними розпоряджалися. Самі шукали підрядника для виконання робіт, а ми, міська влада, тільки контролювали перебіг виконання проекту».

Упровадження роздільного збирання відходів — проблема не тільки Кремінної, а й усієї країни. Тож розв’язанню саме цієї проблеми присвячено проект місцевого жителя, який він подав на конкурс «Активні громадяни», організований спільно Британською радою, Кремінською районною радою та благодійним фондом «Молода громада». Креміняни взяли активну участь у цьому конкурсі. І нещодавно, за словами Юрія Прокопенка,  проведено презентацію проектів.

«Активність кремінян велика: у конкурсі на отримання суми майже 400 тисяч гривень брало участь 53 проекти, —  розповідає Юрій Прокопенко. — Щоправда, коли порахували бали (а все було й прозоро), то вийшло, що виграли  13 проектів».

Активність — запорука успіху

Можна довго перелічувати вже реалізовані за кошти міжнародних донорів проекти, і сам список буде довгим. Є досвід роботи з міжнародною організацією NEFCO за проектом з енергозбереження в дитячому садку №1 «Ластівка» на загальну суму 220 тисяч євро без пайової участі. Одним із значних проектів стало створення ЦНАП міської ради — за проектом залучено близько 1,8 мільйона гривень міжнародних донорів, і Кремінна стала одним із перших в Луганській області міст, де почали видавати в такому центрі закордонні паспорти. Завдяки коштам Фонду регіонального розвитку, а також цільової субвенції вдалося обладнати освітлення на 70 вулицях.

Тож у чому секрет успіху Кремінної?

Передовсім напрошується висновок, що багато  залежить від особистості лідера громади — міського голови, який тепер ще й очолює Луганське регіональне відділення Асоціації міст України.

Але сам Юрій Прокопенко відповідає так: «Велика активність людей, тому що вони вже зрозуміли, що донорські кошти —  це реальні механізми поліпшення їхнього життя».

Іванка МІЩЕНКО
для «Урядового кур’єра»