Уперше із закликом передати вишиванки для жителів Луганщини до друзів зі Львівської області волонтер Наталя Богуславська звернулася минулого літа, після того, як почула таке прохання від бабусь із Новоастраханського інтернату для самотніх людей. Підопічні будинку до Дня Незалежності вирішили згадати молодість, українські повір’я та пісні. Готувалися заспівати їх на урочистому концерті. І мріяли, що вийдуть на сцену у вишиванках. Може, пам’ять зберегла, як дівчатами приїхали відбудовувати шахти Донбасу? Фотографії не лише у місцевих музейних експозиціях, а й в особистих архівах родин свідчать, що якихось півстоліття тому на обов’язкову в ті часи першотравневу демонстрацію люди на сході країни виходили саме у вишиванках.

Першою відгукнулася Львівщина

Активіст громадської організації «Спілка жінок України» Наталя Богуславська прохання стареньких сприйняла близько до серця.

 — Саме тоді перебувала у відпустці на заході України. Друзі запросили в Новояворівськ. Ми познайомилися, коли вони приїжджали до нас як волонтери. У них я й запитала, чи можуть допомогти з вишиванками, — згадує пані Наталя.

Тема не лише сподобалася, її вирішили поширити та зібрати вишиванки для сходу України. Для переселенців, які, може, і хотіли б їх носити, але не мають змоги купити, для малечі. Адже українську вишивку називають молитвою без слів, така сорочка — головний оберіг людини. Та дитячі вишиванки не зношуються, бо малята швидко виростають. Викинути ні в кого рука не підніметься, а ось віддати добрій людині, можливо, й знайдуться охочі.

У кожній передачі — записки для тих, кому дістанеться родинний оберіг. Фото автора

— Так народилася ідея, а акцію ми назвали «Українізуємо схід вишиванкою», — розповідає Наталя Богуславська.

Вона звернулася до бабусь на Львівщині, а також у храми. Написала в інтернеті. Першими відгукнулися люди з Новояворівська, Стрия та Хмельницького. Уже з поїздки на захід України в рідний Сєверодонецьк волонтерка поверталася з вантажем. А вишиванки й надалі передавали.

— Коли ми розбирали цей вантаж, було дуже зворушливо, бо відчувалося, що в кожну річ вкладено часточку душі, — підкреслює Наталя Богуславська.

Передовсім вона відвезла вишиванки до Новоастраханського інтернату. Бабусі запросили на свій концерт. І раділи, як діти. Решту вишиванок волонтери вирішили представити на спеціальній виставці в Палаці культури Сєверодонецька. І запропонували місцевим жителям просто прийти та підібрати вишиванку для себе й дітей. Тож на День Незалежності сєверодонеччани вже прийшли у вишиванках. Святкова хода була дуже красивою. Акція настільки вдалася, що люди почали звертатися до волонтерів дедалі частіше.

Подорож із Детройта до Сєверодонецька

Цього року учасник київського форуму «Спілки жінок України» Наталя Богуславська зі сцени звернулася до всіх учасників із проханням здійснити мрію про вишиванку для жителів сходу.

— Знаю, що друзі-волонтери збирають і готують новий вантаж до відправлення. Чекаємо! — коротко повідомляє вона про величезну виконану роботу. Вона мріє, щоб до Всеукраїнського Дня вишиванки, який відзначатиметься цього року 19 травня, не лише провести загальний флешмоб, а ще й організувати концерт, на який би люди прийшли в отриманих вишиванках.

Наталя Богуславська дуже обережно розгортає 50-річну вишиванку, яку на схід України передали з Детройта (США). Фото автора

Знову в Сєверодонецьк надходять посилки з усіх кінців України. А одна вишиванка прибула навіть зі США. Її вишила жінка з Детройта, сорочці понад 50 років.

— Торік, коли прислали вишиванки із Львівської області, у багатьох з них були загорнуті записки з побажаннями. Листи ці були дуже зворушливі. Читаючи їх, ми розуміли, як люди із заходу переймаються подіями, які відбуваються на сході, як щиро бажають нам миру. Закликаю всіх друзів приєднатися до цієї акції! Якщо у вас є змога і бажання, передавайте ваші вишиванки та вишиванки ваших діточок, які вже виросли з них, на схід. Обов’язково пишіть записки або листівки, залишайте номер телефону, можливо, майбутній господар вашої сорочки стане вашим другом, — зазначила пані Наталя. І додала, що кожна вишиванка, надіслана із заходу, потрапить лише тим людям, які по-справжньому люблять свою країну. Вона пообіцяла розвивати традицію української вишиванки на сході й висловила надію, що це лише початок, перший крок у поєднанні сходу і заходу.