Соціальні катаклізми супроводжує сплеск злочинності, і нині населення дуже добре відчуває це. У правоохоронних органах частина співробітників звільнилася, декого відправили у зону АТО. Але при цьому треба запобігати порушенню закону. Як за таких умов справляються з поставленими завданнями міліціонери Луганщини, розповідає генерал Анатолій НАУМЕНКО.
— Анатолію В’ячеславовичу, недавно правоохоронці врятували бійців Нацгвардії, які потрапили в засідку бойовиків поблизу Станиці Луганської. Рятуючи воїнів, міліціонери разом з бійцями батальйонів «Львів», «Чернігів» і «Торнадо» викликали вогонь на себе. Це дало змогу винести з поля бою поранених, зірвати плани диверсантів. Але ж завдання міліції в межах АТО — діяти на другому рубежі?
— Як показує досвід Станиці Луганської, на другому рубежі буває набагато складніше й небезпечніше і він швидко перетворюється на перший. Тут, по суті, наші співробітники першими вступають у бій. І не обіймаючи командирських посад, ухвалюють правильні рішення.
У тилу ведемо розшук диверсійних груп. На моїй пам’яті — за вісім місяців — їх уже знайдено до десятка. У цьому напрямку працюємо багато.
— У листопаді голова Луганської ОДА Геннадій Москаль у зверненні до міністра оборони та начальника Генштабу вказував на тривожну ситуацію з викраденнями людей. Називали прізвища чоловіків, котрих невідомі в камуфляжі зі зброєю серед білого дня затримували в людних місцях і кудись вивозили. Як з’ясувалося, сімох з них утримували бійці батальйону «Айдар»...
— Добровольчий батальйон «Айдар» у нас став притчею во язицех. Тут є патріоти, які воюють за свою землю, але є й такі, для кого війна стала бізнесом, можливістю скоювати злочини. У нас уже багато заарештованих бійців цього батальйону, і ми далі працюватимемо в такому напрямку, не зважаючи на те, яку форму носять порушники і яким прапором прикриваються. Це основне завдання міліції.
Хочу таким нагадати, що Гаазький трибунал не розбирається, який люди носять шеврон. Скоїв злочин проти людства — відповідай. Це стосується всіх, зокрема народних депутатів.
Нині багато роботи з розшуку зниклих людей. Ми приймаємо всі заяви, серед них і ті, що надходять з тимчасово окупованої території, бо це теж Україна. Злочини проти людства не знають давності й кордонів.
По той бік лінії зіткнення наших військ із самопроголошеною «ЛНР» немає жодної політики, немає високих ідей. Бойовики взяли в руки зброю і воюють заради особистого інтересу: грабують, виявляють насильство. Так і кажуть: «Раніше я був чмо, а тепер мене всі бояться». Отака психологія.
До чого це призвело, знаємо. Пограбовано банки, торговельні підприємства, установи, транспортні компанії. Лише машин за заявами викрадено тисячу одиниць. Це стало бізнесом. Навіть з’явився нове слово: віджати. Знайти такі автомобілі вже не можна. Багато вивезено в Росію й там продано, інші розібрано на запчастини і продано на тому-таки російському ринку. Але головна проблема — зі злочинами проти життя і здоров’я людей.
— Введено особливий порядок в’їзду в зону АТО. Що це означає для звичайного громадянина, якому треба відвідати родичів в Луганську? І для тих, хто хоче покинути самопроголошену «ЛНР».
— Ми входимо в координаційну групу, яка складається із представників СБУ, військових і правоохоронців. Нарешті налагоджується контроль за проїздом машин, вантажів, людей. Думаю, це убереже від диверсій. Але зауважу, що й перепустка не дає права безперешкодного проїзду без огляду. Той документ надає право заїхати на територію, а потім вже тут правоохоронці вирішують, чи не треба затримати громадянина, якщо є певні підозри.
Триває війна. І на жаль, у таких умовах наші керівники запізнюються із вжиттям адекватних заходів, потрібна більш тверда позиція щодо руху людей в зоні проведення АТО.
— У соцмережах люди висловлюють побоювання, що правоохоронці не впораються з напливом бажаючих отримати перепустку, і тому слід відстрочити введення такої системи в зоні АТО.
— На одній чаші терезів ті, хто залишився по той бік, на іншій — мир в Україні. Звинувачувати тих, хто залишився на тому боці, не можу: там їхнє житло, майно, старі батьки. З іншого боку, думаю, такий контроль убереже нас від диверсій на кшталт тієї, коли до Києва приїхала луганчанка з дамською сумочкою, наповненою великою кількістю тротилу та ще із цвяхами.
Тож нехай у соцмережах дискутують, а краще приходять у відповідні органи, в міліцію, в армію і воюють, захищають Батьківщину. У такий складний час усі повинні працювати на державу.
Олена ОСОБОВА, «Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Анатолій НАУМЕНКО. Народився 1961 року в м. Стаханові на Луганщині. Закінчив Національну академію внутрішніх справ України. Проходив службу на різних посадах у карному розшуку.
29 квітня 2014 року очолив Головне управління УМВС в Луганській області. Почесний громадянин міст Стаханова і Первомайська.
Ми в Google+