Створення перших астрономічних обсерваторій губиться у глибині тисячоліть. Найдавніші було збудовано в Асирії, Вавилоні, Мексиці, Перу, Єгипті, Німеччині. На початку 2000-х років американці із супутника сфотографували 13 найдавніших, розташованих у різних точках планети обсерваторій. З них найвідоміші: камбоджійська Ангкор-Ват, перуанська Мачу-Пікчу, британська Стоунхендж, мексиканська Чічен-Іца. Ще старішу сонячну розкопали на острові Пасхи.

Усі ці й інші менш відомі споруди потрібні були для визначення днів сонцестояння й рівнодення, тобто для спостереженнями за планетами. А першими астрономами були жерці. Вони вели спостереження із пласких майданчиків, спеціально облаштованих на вершинах пірамід. За однією з гіпотез, на перший погляд хаотично розкидані на континентах давні обсерваторії, мабуть, будували за єдиним планом.

Перша у світі геодинамічна

Першу в Україні й одну з найстаріших у Європі астрономічну обсерваторію відкрили 15 травня 1771 року у Львові при університеті. До її створення був причетний архієпископ Вацлав Єронім Сераковський. Він допомагав із фінансуванням та закупівлею техніки для досліджень. З маєтку панотця 1764 року проводили спостереження за сонячним затемненням. 1772-го, коли Галичина відійшла до Австрії, з ініціативи австрійського уряду обсерваторію дооснастили 2,5-футовим квадрантом, 10-футовим зенітним телескопом і маятниковим годинником Грахама. На той час обсерваторію в Оброшино (передмістя Львова) вже було обладнано настінними квадрантами, кількома астрономічними годинниками, квадрантом із зоровою трубою і мікрометром, телескопом Ньютона.

Перша львівська астрономічна обсерваторія функціонувала недовго — приблизно до 1784 року. А ось обсерваторія в Полтаві, на щастя, успішно функціонує й дає користь і досі. Хоч наприкінці 1930-х її намагалися закрити, а засновника й першого директора Олександра Орлова запроторити до в’язниці. Щоб надто не захоплювався астрономічними науками. Це підтверджує знайдений в архіві Полтавської гравіметричної обсерваторії незавершений рукопис Олександра Орлова, датований 15 листопада 1938 року. Тепер зрозуміло, чому організувавши обсерваторію й налагодивши в ній чітку і продуктивну роботу, Олександр Якович покинув Полтаву й переїхав до Москви, де працював у Державному астрономічному інституті ім. П.К. Штернберга й читав лекції в геодезичному інституті.

Отже, згідно із знайденим документом, з ініціативи Олександра Орлова при Українській головній палаті мір та ваг у місті Харкові було створено Полтавську гравіметричну обсерваторію. Це була справді перша у світі геодинамічна обсерваторія, в якій, поєднуючи геофізичні й астрономічні дослідження, проводили комплексні роботи з вивчення фізичних властивостей Землі.

Очевидно, в ті важкі часи, щоб створити обсерваторію, потрібно було подолати чимало перешкод. Однак Олександрові Орлову пощастило обійти всі, і до 1934 року, коли він поїхав з України, Полтавська гравіметрична обсерваторія посіла одне з провідних місць серед наукових закладів подібного штибу.

Вибір Орловим саме Полтави для розміщення обсерваторії був обґрунтованим і дуже правильним з точки зору виконання наукових робіт щодо вивчення руху полюсів Землі. Полтавську паралель було обрано тому, що в її зеніті проходять дві яскраві зорі, положення яких можна спостерігати з великою точністю вдень і вночі. Це важливо для спостережень за рухом полюса Землі за варіацією широти. На паралелі Полтави було розташовано три станції, потенційно готові для спостережень широти, що також сприяло виконанню робіт з визначенням руху полюса.

Із погреба видніше

Звісно, ці станції потрібно було забезпечити телескопами. Це питання хоч і непросто, але поступово вирішували. Олександр Орлов планував організувати на цій паралелі кілька міжнародних станцій, щоб у подальшому створити другу міжнародну паралель для вивчення земних припливів. Для спостереження малих значень земних припливів — місячно-сонячних деформацій твердої земної кори — потрібно було встановити чутливі прилади в такому приміщенні, де можна мінімізувати дію на них зовнішніх сил, наприклад зміни температури, рух повітря тощо.

І саме таке приміщення знайшлося в Полтаві. У садибі, яка раніше належала відомому художникові Григорієві Мясоєдову, був глибокий занедбаний льох для зберігання льоду. Його трохи поглибили, термоізолювали за допомогою додаткового перекриття і встановили там маятники, за рухом яких 1930 року розпочали спостереження земних припливів. Ці дослідження потім використали під час складання гравіметричної карти всієї країни. Її дуже високо цінували геологи і користувалися нею, шукаючи корисні копалини.

Полтава була гравіметрично пов’язана із центральним пунктом для визначення сили тяжіння на всій земній кулі, розташованим у Потсдамі.

У невеличкого, проте високопрофесійного трудового колективу Полтавської обсерваторії було багато планів. Аж тут як сніг на голову — наказ по інституту метрології і стандартизації про зняття Олександра Орлова з посади директора. Це було шкідництво. Воно на тривалий час пригальмувало динамічний поступ вчених обсерваторії.

Олександра Орлова не ув’язнили тільки тому, що на його захист стали науковці зі світовими іменами, члени-кореспонденти академії наук СРСР, професори Сергій Блажко та Костянтин Покровський, інші наукові світила з Києва, Москви та Ленінграда. Вони публічно заявили, що звинувачення Олександра Орлова та його діяльності надумані, насправді Полтавська гравіметрична обсерваторія найкраща в Союзі.

Анекдотичною назвав ситуацію із звинуваченням директора обсерваторії й сам генеральний прокурор СРСР Андрій Вишинський після того, як ознайомився із судовим слідством у цій справі. Після його особистого втручання справу закрили. 1938 року Олександр Орлов повернувся на посаду директора обсерваторії.

Установа світового значення

Під час Другої світової війни Полтавську гравіметричну обсерваторію евакуювали до міста Іркутськ, а обов’язки її директора виконувала Зінаїда Аксентьєва. Після війни вона стала членкором АН УРСР, двічі її обирали до Верховної Ради УРСР. До роботи в Полтаві Зінаїда Аксентьєва працювала на різних посадах в Одеській астрономічній обсерваторії. У місті над Ворсклою вона провела похиломірні спостереження з горизонтальним маятником Рапсольда — Левицького, а перебуваючи в евакуації, вивчала там припливні явища на озері Байкал, досліджувала припливні деформації Землі та проводила широтні спостереження. Її науково-дослідницька робота стала підґрунтям для організації 1953 року на базі Полтавської обсерваторії Центрального бюро служби широти.

Зінаїда Аксентьєва багато зробила для зміцнення матеріально-технічної бази обсерваторії. Саме за її директорства там запрацювали п’ять нових астрономічних приладів, побудували житлові будинки для співробітників та лабораторний корпус, павільйони, встановили телескопи.

На честь видатної українки Міжнародний астрономічний союз назвав її ім’ям один із найбільших кратерів діаметром 42,5 кілометра на Венері.

У наш час очолюваний геофізиком старшим науковим співробітником, доктором фізико-математичних наук Михайлом Лубковим науковий колектив Полтавської гравіметричної обсерваторії підтримує тісні контакти з Міжнародним центром із земних припливів у Брюсселі, Морською обсерваторією США у місті Остін та Паризькою обсерваторією. Із 1980-го він проводить пошукові роботи з проблеми провісників землетрусів. Виконує радіоастрономічні спостереження небесних об’єктів різних типів — залишки наднових зірок, радіогалактики, квазари та інші. Це стало можливим після того, як 1991 року в селі Степанівка під Полтавою став до ладу радіотелескоп УРАН-2. Обсерваторія розташована в Київському районі міста, недалеко від парку Незалежності і Корпусного саду.

З 2001-го в обсерваторії виконують GPS-спостереження. Полтавська GPS-станція входить до складу Української мережі станцій космічної геодезії та геодинаміки. Полтавський ряд спостережень яскравих зірок не має аналогів у світовій практиці широтних спостережень.

Уперше у світі за астрономічними спостереженнями Полтавської гравіметричної обсерваторії обчислено добову нутацію, що підтвердило наявність рідинного ядра Землі.

Співробітники обсерваторії проводять у нічний час екскурсії, на яких відвідувачі можуть спостерігати у телескоп кратери Місяця, кільця Сатурна й інші небесні світила.

ДОВІДКА «УК»

Обсерваторії та астрономи в Україні

Першу обсерваторію заснували 1771 року у Львові при університеті (тепер ім. І. Франка). Її вважають однією з найстаріших у Європі.

1821-го засновано Миколаївську астрономічну як морську обсерваторію, метою якої було забезпечення Чорноморського флоту картами та навчання морських офіцерів астрономічних методів орієнтування.

Згодом засновано обсерваторії в Києві (1845), Одесі (1871), Харкові (1888), Львові (1900). У Криму в Сімеїзі (1908) організовано астрофізичний відділ Пулковської обсерваторії. 1926 року в Полтаві відкрито гравіметричну обсерваторію, яка досліджувала рухи земних полюсів і припливи в земній корі. 1945 року в Голосієві під Києвом створено астрономічну обсерваторію Академії наук УРСР.

Визначні особистості в астрономії, котрі працювали на території України: І. Кортацці, Б. Остащенко-Кудрявцев, Л. Семенов, В. Фабріціус, М. Диченко, М. Ціммерман, Б. Новопашенний, Г. Левицький, Л. Струве, М. Євдокимов, О. Орлов, П. Романчук, Є. Федоров, М. Хандриков, А. Яковкін.