4 квітня стало для Північноатлантичного альянсу знаковим. Цього дня біля штаб-квартири НАТО було піднято прапор нового члена блоку — Фінляндії й уперше за останні шість років у Брюсселі відбулося засідання Комісії Україна — НАТО на рівні міністрів закордонних справ.
Комісія не мала змоги зібратися на високому рівні, оскільки вето на ці зустрічі із 2017 року накладала Угорщина. Так Будапешт демонстрував Києву свою незгоду з новим законом України про освіту, в якому врегульовано мовні норми освіти для представників національних меншин. 

 ФРН і німецькі підприємці хочуть збільшувати присутність на українському ринку й розширювати свої виробництва. Це підтвердив візит до Києва віцеканцлера, міністра економіки та захисту клімату Роберта Габека і представників німецького бізнесу.
Готовність німців брати участь у відновленні України — важливий сигнал для нашої влади, яка працює над посиленням всебічної підтримки України й активізацією економічної діяльності. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль переконаний, що власне страхування воєнних ризиків для бізнесу допоможе активізувати економічну діяльність у нашій державі.

 «Здогадуюся, що за межами Маріуполя мало хто вірить, що в нашому місті триває опір рашистам. Однак він є. І я тільки один з людей, хто підтримував цей опір», — каже студент одного з вишів приморського міста, який недавно зміг виїхати на вільну від загарбників територію України.
Юнак провів неймовірно важкий рік у зруйнованому місті, яке загарбники намагаються перетворити на гетто для українців. І майже весь цей час він збирав і передавав корисну для місцевого руху опору інформацію, подальше використання якої наближає визволення Маріуполя. А його там чекають чимало нормальних людей і бояться зрадники-колабораціоністи та московити.

 Це прислів’я нагадав мені досвідчений аграрій Петро Ягодка у відповідь на запитання, що нині сіють на сільгосппідприємстві «Розвазьке» Острозької громади, яке він, заслужений працівник сільського господарства України, очолює понад чверть століття. Своїм запитанням застала його за кермом — весна квапить хліборобів.

 Печиво — принадна їжа і ласощі. Це добре усвідомлюють викладачі, майстри виробничого навчання, студенти Тернопільського фахового коледжу харчових технологій та торгівлі. Третього дня війни взялися випікати його для українських воїнів і відправляти через волонтерів на передові позиції. Тонни пісочних смаколиків вже доправили на фронт. І надалі вісім видів домашнього печива готують і пакують для фронту. Тепер до них долучилися тернопільські просвітянки — учасниці «Клюбу «Галицьке вариво», що взялися відроджувати та популяризувати давні місцеві страви.

 Нині підготовка до посівної у країні ускладнилася через повномасштабну війну. Аграріям довелося зіткнутися з багатьма викликами. Найголовніший з них — скорочення площі, придатної для засіву. Значна частина українських територій була і частково залишається замінованою, ще частина — тимчасово окупованою. До переліку проблем додається ускладнення логістики, блокування зернового коридору, здорожчання витратних матеріалів (насіння, добрив, пального) тощо. На певних територіях не зібрано ще кукурудзу й соняшник. Проте в більшості підконтрольних Україні областей хлібороби вже сіють, бо погодні умови і стан ґрунтів дають змогу це робити.

 Родина Бондаренків, яка нині живе в Черкасах, переїжджає з міста в місто вже дев’ять разів. Уперше з рідного Слов’янська перебралися до Харцизька. А потім пішло-поїхало. Тоді ще їх було четверо — двоє дорослих і двоє дітей. Найменша донька Меланка народилася 2017 року вже в мандрах, розповів голова родини Євген Бондаренко. Усе шукають, де краще влаштуватися. Але й досі живуть постійно на валізах. Стабільності немає, часто виникають стресові ситуації, діти нервуються. Родині залишається тільки мріяти про повернення додому, у Слов’янськ.

 Розпорядження від 04 квітня 2023 р. № 276-р