ЗАКОНОТВОРЧІСТЬ

Проект закону «Про зайнятість населення» істотно підтримує роботодавців

Законопроект максимально врахував українські реалії та наслідки впливу світової кризи на національний ринок праці. Взяли до уваги вітчизняні фахівці й міжнародний досвід. Тож документ виявився збалансованим і прозорим. Він дає можливість збільшувати кількість робочих місць з високим рівнем оплати праці, а також істотно підтримує роботодавців, які працевлаштовуватимуть недостатньо конкурентоспроможних громадян на ринку праці. Підтримкою для громадян будуть безкоштовне навчання другій професії та підвищення кваліфікації. Статус безробітного людина отримуватиме з першого дня звернення до центру зайнятості (нині з 7-го). Директор департаменту ринку праці та зайнятості Мінсоцполітики Марина ЛАЗЕБНА назвала основні  новації законопроекту.

Роботодавцям

Якщо роботодавці створюють нові робочі місця та працевлаштовують на них вразливі на ринку праці категорії громадян, строком не менш ніж на два роки, вони звільняються строком на один рік від 100% сплати єдиного соціального внеску (це майже 40% нарахувань на зарплату таких працівників). Йдеться про працевлаштування молоді на перше робоче місце, безробітних віком від 50 років, інвалідів, одиноких батьків, батьків, які виховують дітей до 6 років та дітей-інвалідів, інших  категорій громадян.

Суб’єкт малого підприємництва, який створює нові робочі місця та працевлаштовує на них безробітних, протягом року отримує щомісячну компенсацію у розмірі мінімального страхового внеску за кожне створене робоче місце.

Студентам

Передбачаються стимули для стажування студентів. Запроваджується порядок, коли період стажування студентів зазначається у трудовій книжці, що буде свідчити про набуття практичного досвіду роботи, сприятиме їхньому працевлаштуванню та закріпленню на робочому місці. А роботодавці  отримають можливість підготувати кадровий резерв належного рівня.

Внески

Строком на один рік зменшиться на 50% розмір єдиного соціального внеску для тих роботодавців, які у попередньому році створювали нові високооплачувані робочі місця (не нижче 3 мінімальних заробітних плат).

Молодим спеціалістам

Надаватимуться «стартові виплати» у розмірі 5 мінімальних заробітних плат молодим спеціалістам, які погодилися працювати у сільській місцевості за спеціальностями, які там конче потрібні (учителі, медики, агрономи).

Стимулювання місцевої влади

У законопроекті йдеться і про стимулювання місцевої влади до створення нових робочих місць. Приміром, якщо надходження від податку на доходи фізичних осіб перевищують надходження за відповідний місяць минулого року з урахуванням коефіцієнта зростання заробітної плати у регіонах за останні 12 місяців, уся сума перевищення надходжень буде зарахована до доходів бюджетів сіл, їх об’єднань, селищ, міст районного значення. Нині бюджети сіл, селищ, міст районного значення отримують  25% надходжень від податку на доходи фізичних осіб.

Крім цього, у законопроекті прописані такі новації:

— громадяни віком від 45 років, які мають страховий стаж не менш як 15 років, отримають право на одноразове отримання ваучера для оплати прискореного навчання новій професії або підвищення кваліфікації (вартість ваучера — 10 прожиткових мінімумів);

— вводяться до законодавчого поля контракти (договори) між  роботодавцем та працівником  щодо навчання;

— професійне навчання безробітних буде здійснюватися на замовлення роботодавця під конкретне робоче місце або в інтересах відкриття власної справи;

— запроваджується навчання безробітних інтегрованим (укрупненим) робітничим професіям. Такі професії включатимуться до планів навчання безробітних;

— передбачається підтвердження результатів неформального професійного навчання за робітничими професіями. На цей час законодавчо врегульовано це питання лише для працівників, а законопроектом передбачено, що будь-яка особа, у тому числі безробітна, яка отримала професійні знання та вміння шляхом практичного досвіду роботи, самоосвіти, може підтвердити свою кваліфікацію.

На ярмарку кар'єри та вакансій за лічені хвилини можна підшукати роботу за фахом. Фото Володимира ЗАЇКИ

ТОЧКА ЗОРУ

Краще забезпечити роботою, ніж виплачувати соціальну допомогу

Лідія ТКАЧЕНКО,
провідний науковий
співробітник Інституту
демографії та соціальних
досліджень
імені М.В.Птухи, кандидат
економічних наук:

– Прийняття у першому читанні Закону «Про зайнятість населення», що передбачає активізацію державної політики на ринку праці, має надзвичайно важливе значення. Додаткові стимули для роботодавців створювати робочі місця, розширення доступу до професійного навчання та підвищення кваліфікації для працівників, збільшення можливостей працевлаштування для молоді та інших уразливих категорій населення сприятимуть поліпшенню загальної соціально-економічної ситуації в країні. Звісно, реалізація цих заходів потребуватиме додаткового фінансування, але підвищення рівня зайнятості населення та поліпшення якості робочих місць дадуть змогу скоротити видатки на соціальну допомогу. Цілком очевидно, що для держави й суспільства загалом набагато краще допомогти людині знайти роботу з гідною зарплатою, ніж виплачувати їй допомогу з малозабезпеченості, субсидії на житлово-комунальні послуги тощо.

Однак, на мою думку, деякі положення цього Закону можуть не спрацювати. Зокрема існує велика вірогідність, що стажування студентів, навіть з відкриттям трудової книжки, може перетворитися на таку саму формальну процедуру (і джерело для корупції), як проходження виробничої практики. Запис у трудову книжку сам по собі нічого не додає в плані здобуття страхового стажу та прав на соціальне забезпечення.

Значна кількість положень Закону не мають прямої дії, тобто їх ефективність залежить від реального змісту підзаконних нормативних актів (урядових постанов). Наприклад, це стосується порядку видачі ваучерів та переліку професій, спеціальностей, напрямів підвищення кваліфікації, для навчання за якими може бути виданий ваучер. Оскільки оплата ваучерів здійснюватиметься виходячи з фінансових можливостей Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, ця безперечно важлива норма може так і залишитися на папері.

Щодо зменшення розміру єдиного соціального внеску для роботодавців, які забезпечували створення робочих місць та виплату заробітної плати у розмірі не нижче 3 мінімальних заробітних плат, можливо доцільніше було б врегулювати це питання на більш загальному рівні — через зниження граничного розміру заробітної плати, з якої нараховується єдиний соціальний внесок.

Зрештою, визначення деяких ключових термінів, наведене у статті 1, не відповідає стандартам Міжнародної організації праці.

КОМПЕТЕНТНО

Дотації для деяких категорій

Юрій КУЗОВОЙ,
директор департаменту 
соціальної політики
Федерації роботодавців:

— На думку організацій роботодавців, законодавство в сфері зайнятості, безперечно, потребує оновлення. Водночас розроблений Мінсоцполітики проект закону  «Про зайнятість населення», на жаль, містить низку положень, які не дають можливості оцінити його однозначно позитивно.

Насамперед законопроект консервує архаїчний механізм квотування робочих місць для «окремих» категорій осіб, який у чинному законі про зайнятість засвідчив свою неефективність. Незрозуміло також, хто визначає квоту (вона сьогодні 5%) — роботодавець чи хтось інший. Під сумнівом і норми щодо штрафних санкцій за її невиконання. Практика свідчить про відсутність прийнятних інструментів контролю за виконанням такої квоти, що створюватиме лише умови для корупційних дій посадовців служби зайнятості, натомість абсолютно не гарантуючи таким «окремим» категоріям сприяння у реалізації їхнього права на працю.

Сторона роботодавців наполягає також на розмежуванні джерел фінансування функцій державної служби зайнятості та Фонду соціального страхування на випадок безробіття. Названа служба налічує понад 16 тисяч працівників — державних службовців, а також фінансується не за рахунок державного бюджету, а за рахунок страхових внесків працюючих і роботодавців, замість того, щоб спрямовувати ці кошти на страхові виплати.

Законопроект передбачає запровадження механізмів стимулювання зайнятості (працевлаштування на нові робочі місця) лише для суб’єктів малого підприємництва. Отож ми вважаємо за доцільне розширити механізм відшкодування єдиного внеску на всіх суб’єктів господарювання (а не лише на суб’єктів малого підприємництва), які створюють нові робочі місця. При цьому доцільно залишити механізм дотацій, як більш стимулюючий (оскільки відшкодовує не тільки єдиний внесок, а й витрати на оплату праці в перший рік працевлаштування), для окремих категорій, які не здатні конкурувати на ринку праці.

Незрозумілою для нас залишається норма статті 43 щодо визнання дітей до 16 років (з якого віку?) безробітними, якщо до цього вони працювали і були звільнені за ініціативою роботодавця. Крім того, що ця норма іде врозріз із міжнародними нормами щодо обмеження дитячої праці та фактично стимулює дитячу працю, вона ще і дискримінує тих дітей, які звільнились у цей період за власним бажанням. У зв’язку з цим пропонуватимемо вилучити ці  норми.

Неприйнятними з точки зору роботодавців є норми статті 50 щодо зобов’язання роботодавців:

аргументувати причини відмови у працевлаштуванні осіб, направлених службою зайнятості;

інформувати не пізніше ніж за три місяці професійні спілки про заплановане масове вивільнення, строки проведення кількості і категорії працівників, яких це стосується;

своєчасно та в повному обсязі інформувати службу зайнятості про попит на робочу силу (вакансії);

своєчасно та в повному обсязі за два місяці до вивільнення інформувати службу зайнятості про заплановане масове вивільнення;

погоджувати з профспілкою залучення працівників інших роботодавців.

Вважаємо, що послуги державної служби зайнятості мають надаватися та споживатися роботодавцем на добровільній основі (що передбачає конкуренцію їх якості із послугами приватних агентств). Тобто обов’язковість інформування органів державної служби зайнятості може бути лише у разі масового вивільнення, що дасть змогу їй адекватно реагувати на реальне (а не прогнозоване) збільшення кількості безробітних на локальному ринку праці.

Некоректною, на нашу думку, є і норма щодо надання права незастрахованим особам (випускникам вишів та шкіл) права на отримання  страхових виплат нарівні із застрахованими особами. Такі особи, напевно, можуть претендувати на державну допомогу, яка надається за рахунок держбюджету, а не на виплати за рахунок страхових коштів. І це вкотре підтверджує необхідність розмежування джерел виконання функцій служби зайнятості (державної установи) та страхового самоврядного фонду.