До невиконаних обіцянок представників окупаційних адміністрацій зробити життя «ще кращим» людям по той бік лінії розмежування не звикати. Хоч слухати це, кажуть вони, таки приємно. Принаймні приємніше на тлі нагнітання страху і жахіть, які буцімто день у день потрібно чекати від України. Серед останніх новин такі. Головна — «укропи», мовляв, ведуть приготування до використання проти жителів Донбасу хімічної зброї. Само собою, зброя американська. Ще одне повідомлення теж не додає настрою: біля лінії зіткнення помічено накопичення запасів вже готових шибениць, які, запевняють місцеві скоробрехи, встановлять на вулицях, площах і вигонах «республіки» у разі її захоплення Україною. І раптом серед цього антиукраїнського мороку нарешті відносно світле повідомлення для всіх наляканих: у липні в «ДНР» зарплати бюджетників зростуть аж на 35 відсотків! А пенсії — на 25! Щоправда, бувалі у пропагандистських бувальцях люди тепер уже не вірять ні в американську «хімію», ні в зарплатну «щедрість».

«Щоб ти жив на три такі зарплати!»

Лідери самопроголошених «ДНР» та «ЛНР» Денис Пушилін та Леонід Пасічник зробили заяви про підготовку до різкого підвищення зарплат у липні майже одночасно. А жителі тимчасово окупованих територій також одночасно дійшли таких висновків. По-перше, поки що зарано витрачати оті кошти навіть у сміливих планах, бо у «вождів» від обіцянок до їх виконання довга дорога. А по-друге, навіть якщо зарплати і пенсії справді збільшаться, то ці зміни на краще будуть такими, що їх слід роздивлятися в потужний мікроскоп. Звідки цей скепсис?

За офіційними даними окупаційної адміністрації, середня зарплата в «ДНР» становить близько 10 тисяч російських рублів (приблизно 4100 гривень). Для порівняння, яке терпіти не можуть адепти «рускава міра»: на Донеччині, яку контролює українська влада, середня зарплата навесні була 11 365 гривень. Тобто вища майже втричі, ніж у людей, які стали заручниками спершу проросійської пропаганди, а потім і окупації. І тому щоб якось зводити кінці з кінцями, жителі наприклад Донецька змушені працювати на двох чи трьох роботах.

«Середня зарплата в місті тримається на рівні 8 тисяч рублів (3224 гривні), і це вважається нормальним заробітком, бо дехто хапається навіть на роботу з удвічі меншою платнею — 4 чи навіть 3 тисячі рублів. Отож доводиться трудитися на кількох місцях. Я сама вранці працюю двірником — прибираю територію школи, вдень стою за прилавком магазину на ринку, а в другій половині дня нарешті працюю за своїм фахом бухгалтера у місцевій компанії. На трьох цих роботах щомісяця отримую близько 15 тисяч рублів (трохи більш як 7 тисяч гривень). Цих грошей нам (живу з неповнолітньою донькою) ледь вистачає. Звичайно, коли до війни працювала в бухгалтерії великого підприємства, яке тепер закрите, про такі підробітки не думала і копійки рахувати не доводилося. Тому, вибачте, іноді хочеться побажати нашим «вождям»: та щоб і ви пожили на три такі зарплати!» — бідкається жителька Донецька.

Тобто на шостому році своєї самопроголошеної «народності» люди, які до 2014 року отримували нормальні зарплати, тепер змушені з ностальгією згадувати життя «при Україні». Бо російські зарплати і пенсії, які їм навперебій обіцяли заводії «рускай весни», виявилися дешевою приманкою. А донеччани за рівнем оплати опустилися майже на соціальне дно.

Цю ситуацію підтверджує й так званий республіканський центр зайнятості, де офіційно підтверджують рівень падіння фінансового стану земляків. Тепер у колись заможному в цьому плані Донецьку середня зарплата продавця становить близько 6 тисяч рублів (майже 3 тисячі гривень),  лікар отримує понад 5 тисяч рублів (більш як 2 тисячі гривень), а вчитель середньої школи та медсестра ще менше (4—3 тисячі рублів).

Звичайно, особи, яким вдалося влаштуватися працювати в «органи влади», мають трохи більші зарплати. Але на всіх охочих теплих місць не вистачає. Тому для інших, які прагнуть прогодувати свої родини, існує ще один доступний і поширений спосіб заробити — йти воювати. Адже тим, хто вступає до проросійських незаконних збройних формувань і бере в руки зброю, аби воювати проти України, виплачують величезні в «республіці» гроші — 15 тисяч рублів (понад 6 тисяч гривень)! Уявляєте, як можна розбагатіти?

«За що боролися?..»

Може, у самопроголошеній «ДНР» поряд із малими зарплатами людей тішать символічні ціни на продукти харчування та всі інші речі, без яких не обійтися? Приміром, пропагандистським штампом залишається запевнення про ті копійки, які в «республіці» платять за комунальні послуги. Проте й тут уже звично відбувається цинічна маніпуляція, оскільки глашатаї «рускава міра» використовують напівправду. А правда тут така: із трагічного для багатьох дня 2014 року тарифи на комунальні послуги в Донецьку справді не збільшувалися. Однак пропагандисти із зрозумілих причин не згадують про рівень життя і фінансовий стан донеччан, який відтоді впав так низько, що давні тарифи на компослуги тепер для багатьох стали високими навіть без підвищення їх вартості.

«За комунальні послуги у двокімнатній квартирі щомісяця доводиться платити 1,5 тисячі рублів (понад 600 гривень). Моїм родичам, які мешкають у трикімнатній, це обходиться дорожче — майже 2 тисячі рублів (понад 800 гривень). Дешево? Відносно. Бо якщо заробляєш 4 чи 5 тисяч рублів і майже третину змушений віддавати за комунальні послуги, то на харчі залишається небагато», — каже житель одного з центральних районів Донецька.

Велику частину зароблених грошей донеччани справді витрачають на продукти харчування. Ціни на них, зрозуміло, нікого не влаштовують, бо тримаються фактично на тому рівні, який вони бачать в Україні, куди періодично навідуються. Це з невеликою різницею стосується майже всіх продуктів. Наприклад, борщовий набір у населених пунктах по той бік лінії розмежування коштує 200—300 рублів (80—120 гривень). Тобто можливо, окремі овочі чи фрукти дешевші, але не вдвічі-втричі відповідно до мізерних зарплат більшості донеччан. Що стосується дешевших, то серед них насамперед продукти, привезені з Російської Федерації, які, підтверджують самі споживачі, значно поступаються якістю українським.

«Набагато гірші насамперед м’ясні й молочні продукти, солодощі. Пам’ятаю, спершу ми брали їх тільки для цікавості, аби покуштувати. А потім уже діватися було нікуди, бо якісніші харчі дорожчі й нам вони тепер уже не по кишені», — розповідає місцева жителька.

 Отож за цих умов обіцяне підвищення зарплат працівникам бюджетної сфери «республіки» особливого піднесення серед населення не викликало. Звісно, раді й цьому, але… Хіба таке майбутнє обіцяли донеччанам у 2014-му російські пропагандисти та носії «рускава міра», налаштовуючи людей проти України, організовуючи, фінансуючи та захищаючи зі зброєю в руках примарні «Новоросію» чи «ДНР»? Замість обіцяних російських зарплат люди тепер мають майже втричі меншу(!) платню, ніж в Україні. Цю різницю вони відчувають, перетинаючи лінію розмежування, у населених пунктах Донеччини, де п’ять років тому зуміли дати відсіч загарбникам чи звільнили від них захоплені землі. Тому оті 35 відсотків до мізерних зарплат на вигляд як убогі подачки знедоленим від тих, хто наживається на війні, розпалює міжнаціональну ворожнечу і далі кошмарить Україну, вгамовуючи імперські амбіції та геополітичні інтереси сусіда.

 «Звичайно, обіцяну надбавку до зарплат і пенсій нам, немов кістку голодному псу, хочуть кинути за вказівкою Кремля. Бо такі рішення місцеві маріонетки самостійно не ухвалюють. Своїми обіцянками вони хочуть зменшити соціальну напругу на окупованій території, бо люди, які відмовляються дивитися пропагандистські російські та місцеві телеканали, потроху приходять до тями. І це стосується не тільки пересічних обдурених людей, а навіть «ідейних», які, зрадивши Україну, проливали кров українців за «рускій мір». Серед таких і колишній командир спецпідрозділу СБУ «Альфа», а потім ватажок терористичного збройного угруповання батальйону «Восток» Олександр Ходаковський, який після тривалого перебування в Росії повернувся до Донецька і був вражений «процвітанням».

«Будували щось із назвою «народна республіка» — не збудували. Хотіли міфічної справедливості — не добилися. Та досі на міцному полімерному матеріалі висять тут красиві лозунги, відірвані від реального життя, як сонце від землі», — розчаровано підсумовує він.

А ТИМ ЧАСОМ…

Так званий уряд «ДНР» почав аналізувати фінансовий стан житлово-комунального господарства для вирішення питання про доцільність підвищення тарифів. Днями про це повідомив глава «республіки» Денис Пушилін, запевнивши, що на такий крок підуть тільки після «детального опрацювання питання підвищення тарифів з урахуванням можливостей мешканців та потреб галузі ЖКГ». Само собою, люди, які недавно навіть дуже стримано, але таки раділи повідомленню про ймовірне збільшення зарплат і пенсій, збагнули, що робили це завчасно і даремно.