У приміщенні Нацкомісії зі стандартів державної мови все відповідає певному стандарту. Стандарту екстраординарної події. Історичної. Запуску іспиту для тих, хто претендує на посади.
У кількох кабінетах офісу Комісії держслужбовці та інші претенденти завершують останню цього дня іспитову сесію (їх три на день). У іншому кабінеті офісу висить мапа України, на якій кріпляться маленькі папірці із назвами міст, де щодня відкриваються нові локації для іспитування. Біля деяких міст — по два папірці, це означає, що кількість приміщень для складання іспиту збільшується.
— Учора (ми зустрічаємося із головою Нацкомісії зі стандартів державної мови Орисею Демською після першого тижня іспитування) по Україні відкрилося ще понад п’ятдесят локацій для складання іспиту на володіння державною мовою. У Миколаєві чотири локації! — ділиться інформацією голова Комісії. Попри повільність бюрократичних процедур, мережа зростає. І це — надзвичайна історія про свідомість українців і про відповідальність. Дещо затягнулося погодження такого документа як Порядок призначення спеціально уповноважених установ (організацій), які проводять іспит на рівень володіння державною мовою, а це безпосередньо пов’язано з можливістю створювати майданчики. Є норма, яка каже, що ми можемо залучати до співпраці інституції та організації, тому перші іспитові пункти створювалися саме так.
Ми підписали меморандум із Асоціацією міст України, вони нам допомогли. Про це я написала у фейсбуці. У відповідь — до нас звернулася Асоціація бібліотек України із запитанням: чи можемо ми співпрацювати? Ми з ними також підписали меморандум. І одним із таких лідерів розбудови мережі іспитових пунктів стали саме бібліотеки по всій Україні. У нас є Збараж, Сміла, Сєверодонецьк, Рубіжне. У нас була дуже гарна зустріч з бібліотекарями. Ми роз’яснили все, вони забезпечили інструкторів. Це невеликі локації, інколи по три-п’ять комп’ютерів. Хоча треба сказати, що у бібліотеці КПІ -18 комп’ютерів, у бібліотеці Лесі Українки також гарна локація. Завдяки іспиту на рівень володіння державною мовою бібліотеки будуть почуватися захищеними та потрібними.
Ми заходимо в кабінет очільниці Комісії і я бачу ще одну дошку — з таких, які використовують для тренінгів. Дошка списана, і перше, що впадає в око, надпис: «Державна для держави».
— Що означає “Державна для держави”? — запитую у Орисі Демської.
— Ми просто розуміємо, що іспит на володіння державною мовою — це вершина айсберга. Він повинен запустити дуже багато різних процесів. І ми думаємо над запуском спецкурсу в університетах — «Державна для держави». Викладачі курсу готуватимуть студентів до складання іспиту ще у виші, і, пройшовши його, студенти складають лише один іспит на рівень володіння державною мовою. Закінчуючи університет, вони отримують диплом про вищу освіту і державний сертифікат про рівень володіння державною мовою. Це особливо актуально для вишів у невеликих містах, і це може бути хорошим закликом та можливістю — крім диплому про вищу освіту — підготуватися під час навчання і отримати цей державний сертифікат. Він є безстроковим, коли ви захочете стати президентом, прем’єр-міністром, міністром, то будете мати чим засвідчити свій рівень володіння державною мовою.
— Отже, перший тиждень: хороша новина в тому, що іспитові завдання лояльні. Я за пару годин до зустрічі сиділа з одним відомим академіком, і він каже: «Я б не склав іспит, я не пам’ятаю як називаються відмінки». Я йому дістала пару завдань із вашого оприлюдненого зразка завдань, і він на всі відповів.
— Склав, тому що ми не перевіряємо мовознавство — власне, це іспит на рівень володіння. Якщо людина комунікує українською мовою, то вона абсолютно спокійно цей іспит складе.
— Але гірша новина в тому, що я підписана на сторінки вашого акаунта і там, дійсно, таки важкувато зареєструватися...
— Зареєструватися у перші дні було важко. У перший день посеред іспиту у нас на двадцять хвилин впала система. У той момент зайшло багато людей і воно впало… Але такий збій тривав недовго, претенденти змогли зберегти свої відповіді.
— А це не завадило першому іспиту?
— Ні, люди складали тест — три модулі, текст і усну частину, модулі доволі самостійні. Система впала тоді, коли люди робили тестову частину. Фахівці перезавантажили сервер, на той час люди перейшли до складання усної частини, а потім знову повернулися до тестової частини, і все збереглося. І ми на сьогодні вже фактично завершили перевіряти тих, хто склав першого дня іспит. Я, загалом, дуже задоволена, бо в перший тиждень склало іспит 1228 людей.
Знаєте, скільки людей перші три дні перевіряло роботи? П’ятеро. Ми змогли залучити зовнішніх екзаменаторів тільки в кінці тижня.
Декілька разів на тиждень о 8.30 ми відкриваємо реєстрацію на день-два. Завтра, в п’ятницю, будемо відкривати на три дні: на понеділок, вівторок, середу. Буває так, що от вчора ввечері, десь в годині п’ятій, по Україні (в Полтаві) ще були місця.
У нас телефони дзвонять весь час, але ми їх весь час і піднімаємо. Пишуть — ми реагуємо. Є дуже багато каналів зв’язку.
— Ну, і взагалі, це питання пріоритету, якщо тобі потрібні іспити, займаєшся іспитами.
— А якщо тобі не потрібен іспит, ти не займаєшся іспитом. І коли міняються правила гри, є дуже великі виклики. Ми зробили велетенську роботу. Я інколи навіть так думаю, чи реально було зробити те, що ми зробили, в тих умовах, в яких ми робили?
Коли ми перший раз звітували на Комітеті Верховної Ради з гуманітарної політики, ми вперше самі зрозуміли, що ми зробили! Просто хочу, щоб ви відчули момент. Тут ми працюємо, тут — відкриваємо нові майданчики, тут— колеги просять дати роз’яснення, тут — телефонні дзвінки від кандидатів... Щоб ви розуміли, що апарат Комісії — це два десятки людей, з яких у мовному відділі працює шестеро і в організаційному — п’ятеро. Парламентський Комітет зрозумів нас, і вони звернулися до Кабінету міністрів із проханням збільшити Комісію. Вчора прийшло погодження МОН на збільшення, але це пов’язано із бюджетними та фінансовими питаннями. Сподіваємося, що справа буде рухатися.
— А де перевіряють всі роботи?
— Роботи всіх претендентів — на хмарі. Екзаменатор заходить в електронний кабінет, йому випадає робота, яку він може перевірити.
— Анонімно?
— Той, хто перевіряє, не знає — чию роботу, навіть шифру роботи не знає.
— Коли почали видавати перші сертифікати?
— З моменту складання іспиту ми повинні через два тижні видати державний сертифікат. Ми дуже вдячні тим зовнішнім екзаменаторам, які серед літа, у свої відпустки, долучилися, почали працювати та допомогли Комісії перевірити частину робіт.
— Як ви думаєте, які найслабші місця в цьому процесі?
— Сказати, що є якесь одне слабке місце, не можна. В якийсь момент система поводить себе ідеально, та просідають екзаменатори, локації. А потім воно якось так — ту-ду-дух!, система починає слабшати, локації, і екзаменатори починають сильнішати. Тобто відбувається поки що момент налагодження, притирання, коли отой годинничок почне вже працювати ідеально.
— Підсумовуючи: ви зайшли в процес іспитування, і це вже…
—... На все життя.
Лана САМОХВАЛОВА,
Укрінформ
Ми в Google+