Апокаліптичні прогнози майбутнього солідарної системи пенсійного забезпечення насправді лякають — саме цього й домагаються автори міфу про приреченість солідарного рівня. Для наведення більшого жаху використовують відверті маніпулятивні прийоми з цифрами та уривками фактів, подають суміш із правди та обману, а часом і відверту неправду.

Тож фахівці Мінсоцполітики вирішили розвінчати міфи, щоб ті, хто вже перебуває на заслуженому відпочинку або лише збирається, оперували реальними фактами й мали правдиву інформацію.

Міф №1: «Пенсії в солідарній системі начебто зменшуватимуться»

Отже, стверджують, що з 2019 року мінімальна зар­плата зростатиме, а пенсія начебто залишиться на тому самому рівні. Тут правди рівно половина — вона в тому, що мінімальна зарплата зростатиме, але зростатиме і пенсія.

Нагадуємо, що одне із головних досягнень пенсійної реформи — запуск  механізму автоматичного осучаснення пенсій. Щороку пенсії автоматично перераховуються за єдиною для всіх формулою:  50% зростання інфляції плюс 50% зростання середньої заробітної плати. На отриманий за цією формулою відсоток буде підвищено пенсії. Темпи цього зростання даватимуть змогу не лише уникнути знецінення пенсійних виплат від інфляційних процесів, а й перекрити їх, збільшивши реальний дохід пенсіонерів.

Повернімося до зростання мінімальної зарплати. Першочергово варто зазначити, що це рішення уряду дасть змогу продовжити механізм детінізації економіки. Адже не секрет, і ці дані відкриті, що понад 60 тисяч керівників підприємств декларували свої зарплати на рівні мінімальної. Що вже казати про кількість звичайних працівників, які отримують частину зарплат у конвертах! Тож збільшення мінімального рівня оплати праці дасть змогу хоч і частково, але детінізувати такі доходи.

Детінізація доходів прямо вплине на зростання фонду оплати праці, як це відбулося після збільшення мінімальної зарплати вдвічі, і створить ресурс для підвищення пенсій.

Збільшення мінімальних зарплат сприяє зростанню рівня середніх зарплат. А оскільки воно відбуватиметься за рахунок перенаправлення ресурсів підприємств на збільшення частки фонду оплати праці, то єдиний вплив на інфляційні процеси відбуватиметься через збільшення купівельної спроможності громадян, що є позитивним ефектом у вигляді додаткового попиту та зростання обсягів виробництва, отже і зростання економіки. Бажаємо успіху всім експертам, які спробують знайти в цьому абзаці словосполучення «зменшення пенсій».

Багато хто лише на пенсії починає шкодувати про приховування доходів під час роботи. Фото з сайту img.com.ua

Міф №2: «Дефіцит Пенсійного фонду — це вирок солідарній системі та ще одна причина зменшення виплат літнім людям у майбутньому»

Найулюбленіша тема критиків солідарного рівня — дефіцит Пенсійного фонду. Варто нагадати свідкам дефіциту, що саме після штучного зменшення ставки єдиного соціального внеску з 38% до 22% дефіцит Пенсійного фонду зріс майже вдвічі — на 65 мільярдів гривень. Тому одного дня усвідомлено знищувати солідарний рівень, а наступного розповідати про його недієздатність видається цинічним.

Але облишмо замовчування реальних причин дефіциту на совісті маніпуляторів і повернімося до його впливу на розмір нинішніх і майбутніх пенсій. Отже, дефіцит Пенсійного фонду, відповідно до пенсійної реформи та домовленості з МВФ, заплановано тримається на фіксованому рівні, що дає змогу спрямувати всі додаткові надходження внаслідок зростання фонду оплати праці на підвищення розміру пенсій. Домовленість з МВФ про фіксацію дефіциту унікальна, оскільки кредитора насамперед турбує подолання дефіциту, проте уряд знайшов аргументи для такого рішення й домігся направлення всіх ресурсів на збільшення пенсій.

Тобто кажучи зрозумілою мовою: не-зменшення дефіциту Пенсійного фонду дає змогу збільшувати пенсії, а не зменшувати їх.

Чи назавжди цей дефіцит? Ні, його зменшення передбачено пенсійною реформою починаючи з визначеної дати та у визначені строки відповідно до заздалегідь проведених розрахунків.

Міф №3: «Накопичувальна система нині не працює, тому що в людей немає зайвих грошей для заощадження на майбутнє»

Абсолютна правда: зайвих грошей справді немає. Маніпуляція в іншому — у створенні міфу, що після впровадження обов’язкової накопичувальної системи вони начебто з’являться. Ні, від цього не з’являться. Ці кошти можуть з’явитися виключно у разі збільшення доходів людей, тобто після зростання заробітних плат.

Створення такого потрібного обов’язкового накопичувального рівня пенсійної системи як додаткового джерела доходів пенсіонерів до основного солідарного рівня, безумовно, на часі. Але для цього не потрібно руйнувати солідарний рівень, який за будь-яких умов є і буде основою пенсійної системи.

Міф №4: «Солідарний рівень не дає змоги забезпечити гідні пенсії»

Один з різновидів маніпуляцій, що спекулює на темі дефіциту Пенсійного фонду. З’ясуймо причину виникнення дефіциту, тобто негативного сальдо доходів і видатків, і отримаємо відповідь.

Отже, дохідна частина Пенсійного фонду складається з надходжень від єдиного соціального внеску, який сплачують роботодавці за офіційно зайнятих осіб, у певному розмірі від офіційно декларованих зарплат. Коли цих грошей не вистачає на виплату зароблених людьми пенсій, виникає дефіцит у відповідному цій нестачі розмірі.

Чому бракує грошей? Причина в одному слові: «офіційно». Не секрет, що в Україні значна частина людей працює неофіційно. Так само значна частина офіційно задекларованих працівником доходів, з яких сплачують внески до Пенсійного фонду, менша за справжні. Деякі люди так економлять. Що відбувається далі?

Далі дефіцит фінансує державний бюджет, тобто коштами платників податків. І виникає парадоксальна ситуація, в якій чесні платники податків сплачують двічі — вперше за своїх працівників, а вдруге — за тих, хто уникає оподаткування. Парадоксальна ситуація перетворюється на абсурдну, коли такі чесні платники податків толерують неплатників і звинувачують у наслідках кого завгодно, крім тих, хто за їхній кошт наживається.

Розв’язання проблеми дуже просте з точки зору розуміння і дуже складне в реалізації: детінізація ринку праці й зарплат і нульова толерантність суспільства до неплатників податків.

Тож рано чи пізно люди зрозуміють, що така економія, хай би якими начебто правильними та емоційними аргументами прикривалася, відбувається не за рахунок держави чи влади, а за рахунок платників податків, пенсіонерів і чесних працівників. Та краще зрозуміти це рано.

Відділ новин
«
Урядового кур’єра»