Війна на сході закінчиться неодмінно. По ній залишаться людські спогади, історичні факти. Бійці згадуватимуть події, сторінку за сторінкою гортаючи пережите. Показуватимуть нащадкам пам’ятні воєнні експонати: лист чужої невідомої дитини із сокровенним «Повернися живим», фото з товаришами, шеврони, нагороди. Практикою доведено, що останні для солдата мають велике значення і сильну мотивацію. Після двох років бойових дій у країні постало питання про запровадження бойових нагород, ініціаторами яких стали бійці.
Не відкладати «під сукно»
— У нагородній системі багатьох країн наявні бойові ордени. У нашій державі такого ще немає, — розповів член громадської організації «Всеукраїнська спілка ветеранів АТО» Іван Трембовецький. — Чотири місяці тому наша організація подала ініціативу про запровадження державної бойової нагороди. Ми розробили статут, в якому обгрунтовано виписали, кому, за які вчинки присвоювати такі відзнаки.
Адже досі в Україні нагороджують і цивільних, і військових одними й тими самими нагородами, як то орден «За мужність» і орден «Богдана Хмельницького», що, на думку військових, не зовсім правильно. Наводять за приклад промову Наполеона у французькому парламенті на користь заснування ордена Почесного легіону, який на слова опонента «Невже ви вважаєте, що люди захочуть бути нагородженими якимось шматком металу?» відповів: «Люди помиратимуть за цей шматок металу!» Нагорода — це мотивація, — наполягають військові з першої хвилі часткової мобілізації.
Усі свої нагороди, а їх чимало, «Юнга» (Іван Трембовецький) отримав на «дембелі». З власного досвіду робить висновок, що нагороджувати треба неодмінно на полі бою. Заохочення не терпить відтермінування. Боєць розповів, що якби тоді, у перші місяці бойових дій, не барилися з нагородами, контрактників, вмотивованих досвідчених бійців залишилося б у лавах ЗСУ значно більше. Нині держава подбала про грошове забезпечення солдат, це великий плюс. От би ще й чиновники оперативно зреагували на потребу заохочення нагородами.
Нагородна система, вважає член ГО «Всеукраїнська спілка ветеранів АТО», потребує змін, можливо, навіть спрощення. За словами бійця, там, на полі бою, також наявний людський фактор, як і в цивільному житті. Боєць виконує завдання так, що медаль сама проситься, а командиру солдат не сподобався з якихось людських, а не професійних міркувань. Вважай, про нагороду можна не мріяти. Тому як варіант боєць пропонує запровадити щось подібне до анкетування. Таким чином можна було б більше дізнатися про солдата від товаришів по службі. А от інформацію про орденоносців рекомендує розміщувати в інтернеті. На його переконання, суспільство має знати більше про героїв, про їхні подвиги. «Не треба шкодувати нагород для солдатів, — наголосив Іван Трембовецький. — Медалі мають бути різні. Ними треба нагороджувати вчасно. Цим можна сильно заохотити бійців».
А от бойові ордени, на його переконання, треба справді заслужити. І на власному прикладі показати людям, як зміг ти і як за це тебе оцінили.
Нагорода має бути гідною воїна
Ініціативу військової громадської організації підтримав голова Всеукраїнського об’єднання громадян «Країна», автор 10 державних нагород і понад 230 відомчих заохочувальних відзнак України Олександр Сопов. Він став автором і перших бойових нагород. На його думку, не лише боєць має заслужити нагороду, а й відзнака має бути гідною героя. Тому, взявши за основу хрест як історичний символ, розробив перші бойові нагороди. Це хрест Архистратига Михаїла «За відвагу», хрест Петра Калнишевського «За гідність у полоні», хрест «За поранення в бою».
Перший бойовий хрест «За поранення в бою» отримав боєць АТО «Удав». Він, попри 12 поранень, вів бій. Бойової відзнаки «За гідність у полоні» громадська організація ветеранів АТО удостоїла бійця з позивним «Спартанець». Коли бійці потрапили у безвихідь, він обмотав себе білою тканиною і здався в полон. Сподівання були лише на дотримання неписаних воєнних правил. Натомість просив евакуювати підпорядкованих йому бійців, серед яких були тяжкопоранені й загиблі.
— Бойовим хрестом «За відвагу» я б нагородив бійця нашого підрозділу з першого батальйону 95-ї бригади, який рятував побратимів від гранати, що залетіла в БТР, — розповів «Юнга». — Він схопив її, щоб викинути. Не встиг. Втратив кисть руки, але врятував життя іншим. Відзначив би ним і тих солдатів чи сержантів, які за певних обставин беруть на себе відповідальність ведення бою. Не кожен може бути хорошим бійцем, однак не кожен хороший боєць зможе вести в бій. Хотілося б, щоб з часом громадські бойові нагороди стали державними. Мають же американці безцінну для них відзнаку «Пурпурове серце». Нехай би в нас було щось подібне, наприклад, ми запропонували відзнаку «За поранення в бою».
А ще боєць зауважив, що бойові нагороди від громадської організації не будуть масовими. Кожній з них присвоєно номер, до неї додають посвідчення. Щодо доцільності фінансового підкріплення нагород «Юнга» зазначив, що це не головне. Ідуть воювати не за гроші. Недаремно нині акцентують на необхідності контрактної армії, а отже, вмотивованих бійців. На його думку, справа пішла б швидше, якби за зразком американської армії військовим на підкріплення давали пільги. Приміром, американський солдат за п’ять років служби отримує змогу безкоштовного навчання, медичну страховку, житлові пільги і ще низку преференцій. Гарний приклад для наслідування.
Автор перших бойових нагород Олександр Сопов зазначив, що в громадських організаціях «Всеукраїнське об’єднання громадян «Країна» і «Спілка ветеранів та працівників силових структур «Звитяга» розробили перші відкриті нагородні системи. Відповідно до статуту ці організації, окрім того, що самостійно визначають кандидатів для відзначення, також надають право нагородження керівникам областей, районів, міст і сіл, головам територіальних громад, керівникам підприємств і установ. Щоб інформація про героя і про ініціатора була доступною, запровадили унікальну запатентовану форму посвідчення з графою «за представленням», де вказують дані ініціатора.
На закиди про несправжність чи недостатню вагомість нагород громадських організацій Олександр Сопов нагадав, що нагородна система України, як і багатьох країн світу, складається з державних нагород, відомчих відзнак та нагород громадських об’єднань. Тому кожна громадська організація, яка має у статуті рядок про нагороди, має право відзначати на власний розсуд героя у певній сфері.
Від редакції. Сьогодення, як бачимо, поставило перед суспільством ще одне завдання, на яке слід якомога швидше відреагувати. Відзнаки для захисників Вітчизни, котрі обстоюють територіальну цілісність на сході країни, грають важливу роль. Сподіваємося, що державні структури, до компетенції яких належить це питання, не забаряться і відреагують на підняте громадською організацією питання. А ще важливо, щоб нагороди не стали буденністю, — нагородили й забули. Усіх солдатів-захисників співвітчизники мають пам’ятати і давати зрозуміти бійцям і їхнім родинам, що про них дбають і уклінно дякують за зроблене.
Ми в Google+