Ця недавня ювілейна дата на виробничому календарі СТОВ «Перемога» Лебединського району для багатьох залишилася непоміченою. Однак не для всіх. Ті, хто стояв біля витоків господарства, створеного 1 квітня 1990-го, добре пам’ятають і той день, і все, що пов’язано з його становленням та розвитком. 

Як пригадує Анатолій Васильович, спадщина дісталася — не позаздриш. За великим рахунком, уламки і рештки одного з радгоспівських відділень, де ні техніки, ні кадрів, ні, здавалося б, перспектив.

Однак Анатолій Онайко так не вважав. Знайшлися кілька однодумців, до яких згодом долучилися інші — всі вони  впродовж уже трьох десятиліть поруч з керівником. А тоді разом засукали рукави і взялися до роботи.

Не переповісти, які випробування випали за цей час. Однак вистояли. Тож коли на Сумщині називають аграрних флагманів, серед них неодмінно «Перемога».

Кукурудза, пшениця та інша пашниця

Павленківське господарство з тих, про яке можна сказати народним прислів’ям: невеликий червінчик, та дорогий. В обробітку трохи більше півтори тисячі гектарів орної землі, за якою у весняно-осінній період доглядають 45—50 селян. 

Давно стали нормою 60-центнерні врожаї пшениці, 100 — кукурудзи, щедро родять соняшник, соя, ячмінь.

Повністю оновлено машинно-тракторний парк — посіви обробляють за допомогою сучасної потужної техніки вітчизняного й іноземного виробництва, що потребує кваліфікованих механізаторів. Їх, на щастя, теж не треба шукати — всі свої, павленківські.

Немає і плинності кадрів. Навпаки: сформувалася основа колективу як із керівників виробничих ланок, так і механізаторів. Головний механік Віктор Павленко, бухгалтери Надія Павлюченко та Галина Павленко, секретар — керівник відділу кадрів Людмила Павленко — всі вони працюють з часу створення «Перемоги». А всього, між іншим, з першого дня утворення господарства тут трудиться 13 чоловік.

Тоді, на початку 90-х, за рік-другий долучилися головний агроном Володимир Тарасенко, головний інженер Сергій Тищенко, працівники інших служб. І якщо сьогодні запитати будь-кого з них, як відбувалося становлення і розвиток господарства, кожен неодмінно розповість деталі, відомі тільки йому.

Улюблений вислів Анатолія Онайка: спеціалістам треба довіряти. А разом з тим і самому чітко контролювати всі виробничі справи. Адже аграрне виробництво чимось схоже на роботу злагодженого оркестру: варто комусь сфальшивити — можуть зійти нанівець усі колективні зусилля. 

На щастя, аграрне товариство у Павленковому «звучить» чисто, надійно, професійно, бо по-іншому тут ніколи не працювали.

Така продуктивна робота благотворно впливає й на село. Розташоване хоч і не в глибинці, однак і не біля гомінких трас, Павленкове приємно вражає своїм затишком, охайністю, чистотою і порядком. 

Варто пройти чи проїхати його вулицями, як неодмінно привернуть увагу чепурні будинки, двори, обійстя. А ще — квітучі садки, на які особливо багатий населений пункт. Бо там, де вміють працювати, завжди все доглянуте.

Благодійник з великої літери

Коли заходить мова про «Перемогу» і її керівника, неодмінно наголошують на його благодійній діяльності, яка напрочуд розмаїта, багатогранна і багаторічна. 

Якось поцікавився в Анатолія Васильовича, скільком землякам, сім’ям, родинам він допоміг. Співрозмовник, не задумуючись, відповів: багатьом, дуже багатьом, а скільком — не знає, бо не рахував і не хоче цього робити. І по хвильці додав: «Краще віддавати людям, аніж у когось щось просити, до того ж не личить вести облік добрих справ».

У цих словах він увесь — безкорисливий, уважний, турботливий, подільчивий. 

Підтримує також своїх земляків по маленькій батьківщині — жителів  села Лантратівки, що в сусідньому Охтирському районі. Адже там народився, ходив до школи, звідти вирушив у доросле життя.

Ось що розповідає директор Лантратівської школи Олександра Хоменко:

«Анатолій Васильович Онайко закінчив нашу школу 1969 року. Торік якраз відзначали півстолітній ювілей випуску. Часто буває у рідному селі, зустрічається із земляками.

Як правило, приїздить із подарунками, які особливо потрібні нашій школі. Так, упродовж останнього часу передав нам чимало корисних і дорогих речей — ксерокс, холодильник, стільці для вчителів, електричну плиту, проєктор з екраном. 

А ще торік восени за його рахунок наш педагогічний колектив відпочив і оздоровився у санаторії «Токарі» на Лебединщині. Анатолій Васильович часто робить пожертви на відродження храму, більш того, навіть батьківську садибу в Лантратівці, в якій колись мешкали його тато Василь Якович та мама Лідія Євтухівна — світлої пам’яті! — не продав, а передав багатодітній родині, в якій виховують шестеро дітей. Наш земляк — людина порядна і доброчинна, гарний надійний товариш, завжди готовий підставити плече допомоги». 

Анатолій Онайко постійно піклується і підтримує Павленкове, в якому сьогодні живе. Адже хто допоможе селу?

На надані кошти там узимку розчищають дороги від снігу, навесні наводять лад у придорожніх лісосмугах, вивозять сміття, білять дерева, ремонтують колодязі, для місцевого хору закуповують реквізит.

Сьогодні село має всі соціально-культурні об’єкти, необхідні для повноцінного життя. Це фельдшерсько-акушерський пункт,  навчально-виховний комплекс, який відвідують і малеча, і школярі, кілька магазинів, клуб, бібліотека.

Гордяться селяни капітально відремонтованою Успенською церквою, в якій постійно проходить служба, впорядкували територію колишнього саду. 

І жоден з об’єктів не обходиться без фінансової підтримки і уваги керівника СТОВ.

Між іншим, завдяки Анатолію Онайку в селі активно читають «Урядовий кур’єр» — газета надходить не тільки до товариства, а й школи, бібліотеки, клубу тощо.  

Іншими словами, ось уже четверте десятиліття Павленкове продовжує творити свою власну історію власними силами. І значною мірою завдяки Анатолію Онайку, який разом із земляками-селянами примножує виробничі та соціально-культурні перемоги «Перемоги».