У 1990-ті роки пісня про підпільника Кіндрата і його чудодійний самогонний агрегат була напрочуд популярною. Оспівуючи революційні подвиги «народного депутата», автор водночас (свідомо чи ні, хоч й із максимальною іронією) творив осанну напою, який в усі часи, на відміну від самого твору, був популярним.

Щоправда, коливання спостерігаються. Щойно у магазинах дорожчає «казьонка», так і чекай активізації самогонної затребуваності. Закономірність цілком обгрунтована, бо любителі випити не переводяться, а грошей у кишенях стає дедалі менше і менше.

Кіндрат пригадався цими днями невипадково. Насамперед укотре зросли ціни на алкогольну продукцію. То хочемо чи ні, але її любитель/професіонал неодмінно перейматиметься, як бути далі.

Цими ж днями надійшли дві інформації від правоохоронців Сумщини. Перша — про активізацію спиртової контрабанди з території Російської Федерації. Друга — про притягнення до кримінальної відповідальності одного з місцевих кіндратів за незаконне самогоноваріння.

Стосовно другого, то житель невеличкого районного центру підробляв тим, що виготовляв і збував так звану горілку, хоч пропоноване  пійло не відповідало навіть мінімальним самогонним стандартам (якщо вони існують).

Привернуло увагу, що кримінальне провадження відкрили насамперед через «якісний чинник», бо цим самим громадянин міг завдати істотної шкоди здоров’ю споживачів напою.

Так, немає жодного сумніву, що із сурогатом необхідно боротися безжально і постійно. Але йдеться про інше: самогоноваріння як незаконний промисел хоч і залишається в полі зору правоохоронців, усе-таки чомусь мимоволі опиняється на маргінесі їхньої уваги. Принаймні останніми роками кількість кримінальних проваджень за відповідною статтею ККУ явно не відповідає масштабам діяльності підпільних гуралень та їхніх власників кіндратів.

Не буде перебільшенням сказати, що ледь не в кожному населеному пункті, починаючи від невеличких сіл і закінчуючи містами, є стабільні самогонореалізаційні точки. Їх чудово знають не тільки любителі оковитої, а й ті, хто за посадовими обов’язками повинні боротися з ними. Ось тільки чомусь першим відомі туди всі стежки-доріжки, і вони  цілодобово там отоварюються, а другі обходять їх або ж вдають, що не знають про існування.

А тим часом Кримінальний кодекс передбачає жорстку відповідальність не тільки за неякісний самогон, а й за збут напою навіть з гіпотетичними «п’ятьма зірочками». То чи не виходить, що про правосуддя згадуємо тоді, коли хтось когось ледь не отруїв? А якщо напій витриманий за градусними та харчовими параметрами, то хай собі п’ють на здоров’я чи, точніше, на його шкоду?

Черговий нинішній сплеск самогоноваріння запрограмований і очікуваний. Своєрідним його камертоном стали контрабандні вояжі з території сусідньої Росії. Лише з початку цього року правоохоронці Сумщини в межах операцій «Акциз» і «Рубіж» виявили і вилучили понад 16 тисяч літрів рідини «із вмістом спирту» (формулювання чітко вказує на сумнівне походження так званого продукту, від якого можна чекати чого завгодно) на загальну суму більш як 2 мільйони гривень.

А хто скаже, скільки такої «жужки» вдалося провезти-перенести через кордон? Сподіватимемося, що він на надійному замку. Хоч це лише сподівання.

Возвівши самогон у герої різних історій, анекдотів і навіть до певної міри міфів, створили над ним певний ореол поблажливості. Мовляв, самогон він і є самогон. Однак, за великим рахунком, не так все просто й безпечно, бо його виготовлення має два надзвичайно загрозливих «крила»: для економічної безпеки країни та здоров’я тих, хто наважується на споживання. Як і будь-які, ці крила особливо взаємопов’язані. Тож чи припустимо послаблювати увагу насамперед до незаконного промислу, який неодмінно відлунюється багатьма проблемами?