Тему для цієї статті нам підказав читач — його дуже турбувало питання, як в Україні збирають та здають уживані ПЕТ-пляшки, чи є спеціальні пункти прийому вторинної сировини і скільки коштує, приміром, один кілограм цієї тари. «УК» провів власне розслідування.

Маленькі партії не пропонувати

Використаний пластик (ПЕТ-пляшки) та поліетиленову плівку в Україні збирають спеціальні компанії, які також безпосередньо займаються перевезенням побутового сміття. Частина таких фірм сама сортує уживану тару. Потім сміття перевозять на спеціальні міні-заводи з переробки.

Як зазначив кореспондентові «УК» експерт ринку Олексій Клименко, в Україні залишилося дуже мало великих компаній, які займаються збиранням та сортуванням ПЕТ-пляшок та поліетиленової плівки: «Не вистачає також самих заводів з переробки цього виду сміття. А треба, щоб у кожній області було принаймні два підприємства, які займатимуться цією важливою справою».

За його словами, дрібні компанії-заготівельники, принаймні так відбувається у столиці, їдуть у пошуках ПЕТу та плівки по будівельних фірмах, базарах, тобто туди, де чимало такого уживаного «товару». Що ж до контейнерів зі збирання саме пластику в дворах багатоквартирних будинків, то таке в Києві зустрічається далеко не скрізь. Хіба що хазяйновиті двірники самі перебирають сміття в контейнерах та потім здають його в нечисленні пункти прийому.

Ще один негативний момент — у тих пунктах, що залишилися, в Києві фактично ніде не приймають сміття в невеликих обсягах. Скажімо, 5—10 кілограмів. Компаніям-збирачам потрібно по півтонни мінімум. А це дуже погано, бо з процесу геть усунено фізичних осіб, тобто звичайних мешканців багатоповерхівок, які можуть і хочуть збирати та здавати пластик.

Ілюстрація з сайту unenizh.org.ua

Влада має стимулювати конкуренцію

Кореспондент «УК» зателефонував у чотири компанії з прийому (дехто займається і переробкою) ПЕТу та поліетиленової плівки, і лише на підприємстві «Крамар Рисайклінг» підтвердили, що до них можна привозити таке сміття в будь-яких обсягах. Кілограм уживаної пластикової тари там приймають за 5 гривень. Тож можна привозити хоч і 200 грамів, проте саме підприємство розміщене у віддаленому промисловому районі Києва і добиратися туди не так уже й зручно. Особливо нашим пенсіонерам, які, як кажуть, є піонерами у справі збирання ПЕТу. Звісно, для великих обсягів пластику (приміром, тонни, і збирають таке сміття великі компанії) вартість становитиме вже до 15 гривень за кілограм.

Чи стимулює збирання та сортування ПЕТу й плівки київська міська влада? Як вважає Олексій Клименко, нічого в цьому напрямі не робиться. «Звісно, в столиці є чудовий завод з переробки сміття, в тому числі ПЕТу — «Енергія». Проте влада не робить нічого для будівництва кількох пересортувальних підприємств, конче потрібних Києву та всій Україні загалом. Що ж до збирання та сортування невеликих обсягів ПЕТу і плівки, то у Києві практично згорнули велику їхню мережу, яка існувала протягом кількох років. Здається, що і підприємцям, і місцевій владі невигідно приймати по 1—2 кілограми від населення», — зазначає він.

А справа ця вигідна, просто необхідна та украй важлива. Так, приблизно третину вторинного ПЕТу використовують для виготовлення волокон для килимів, синтетичних ниток, одягу і геотекстилю. Інші напрями застосування включають виробництво плівки, бандажної стрічки і також безпосередньо нових пляшок. У свою чергу, лист потім використовується у виробництві пластмасових пакувань (для фруктів та яєць). Бандажна стрічка з уживаного ПЕТу призначається для промислових цілей.

Не варто й казати, яку екологічну користь дає державі та нашим містам і селищам збирання та утилізація — адже відомо, що пластик, яким часто засмічені території, самоутилізується у ґрунті протягом сторіччя.

Тож в Україні та в столиці зокрема питання збирання й сортування уживаного пластику вирішується досить повільно. Цікаво, як цю проблему розв’язують у регіонах.

Рівненщина. А динозавр залишився…

Інна ОМЕЛЯНЧУК,
«Урядовий кур’єр»

У дворі мого будинку, що в центрі Рівного, кілька років стоїть контейнер для збору ПЕТ-пляшок. Як тільки він наповнюється, спеціальний сміттєвоз комунального автотранспортного підприємства № 1728 забирає «товар»: адже рівненські комунальники роблять дедалі активніші спроби бодай щось на ньому заробити. Тож на базі, що в провулку Робітничому, пластик пресують у тюки по 150 кілограмів та продають підприємцям.

«Коштує один такий близько тисячі гривень, — пояснює директор КАТП-1728 Ярослав Кралюк. — Ось тільки в Рівному його ніхто не переробляє, тож є підприємці, які везуть відповідні партії на переробку до Дніпра чи Харкова. Заробітки невеликі: скажімо, торік нам вдалося зібрати 20 тонн пластику, за нього отримали близько 90 тисяч гривень. Це ніщо порівняно з витратами на організацію процесу: адже наші працівники самі сортують пластик за кольорами — така умова від переробників.

У комунальників чимало конкурентів-підприємців: утім, на жодному з рівненських пунктів прийому вторсировини не платять за кілограм пляшки більше, ніж 2 гривні. Хочеш — здавай, хочеш — ні. Поблизу одного з них зустрічаю пенсіонера Петра Івановича. Він поспішає на тролейбус із партією пластикових пляшок: сьогодні зачинено. Оскільки проїзд у нього поки що безкоштовний, може дозволити собі таку «розкіш».

Проте добре вже те, що пластик, дуже хочеться сподіватися, не потрапляє на сміттєвий полігон: у Рівному, як і в інших містах, він давно відпрацював свій ресурс. А ось сміттєпереробний завод, який німецький інвестор звів поряд, так і не працює. Навіть у режимі сортування. Коли його відкривали, тут, поряд із полігоном, поставили динозавра з пластикових пляшок: як символ того, що ера нецивілізованого використання сміття закінчилася. Але невдовзі завод закрили.

«Інвестор не може й не працюватиме на збитки через занадто низькі тарифи на збирання, вивезення та переробку відходів. Так от, на останньому засіданні міськвиконкому ухвалено рішення про підвищення тієї частини тарифу, яку встановлюють органи місцевого самоврядування (за збирання і вивезення сміття). На іншу його складову — переробку — тариф встановлює НКРЕКП. А тут величезна проблема: адже наша комуналка (в тому числі сміття), на жаль, традиційно є розмінною монетою, особливо напередодні виборів, — каже Рівненський міський голова Володимир Хомко. — Тим часом комунальні підприємства просто заганяються в збитки через низький тариф».

Проте справи змінюються на краще. У місті з’явилося п’ять помітних здалеку кольорових локацій у найбільш людних місцях, де можна викинути сміття, як у Європі. На одному майданчику — три контейнери: жовтий, синій і зелений. Для пластику, скла та паперу. Якщо ідея приживеться, кажуть комунальники, її поширять на інші залюднені місця. Бо шлях сміття до контейнера пролягає, погодьтеся, насамперед через нашу свідомість.

Вінниччина. Гуртом і пластик здолаємо

Олег ЧЕБАН,
«Урядовий кур’єр»

Набрав в інтернеті: «Вінниця. Пункти прийому вторинної сировини» і бачу, що негусто. Якщо відкинути прийом металобрухту, акумуляторів тощо, то ПЕТ-пляшку беруть лише кілька. Але насправді інтернет мало цікавиться порожніми пляшками як заробітком. Окрім наведених ним, знаю ще два пункти, а Вінниця — велике місто. Тож завітав у найближчий — в районі Барського шосе.

«Пластикові пляшки приймаємо по 3 гривні за кілограм. Здають безхатченки, є і звичайні городяни. Наприклад, недалеко звідси дід із бабою мешкають, які з певної причини мусять споживати мінеральну воду. Вони порожні пляшки скручують і складають у великий поліетиленовий мішок. З одного мішка мають 5—7 гривень. Та їм ближче до мене, ніж на смітник нести. А ми пляшки здаємо на великий склад, де їх пресують та відправляють на утилізацію», — розповіла приймальниця пункту.

ПЕТ-пляшка легка, мов пір’їнка. Утім, за два роки Вінниця (з червня 2015 року в багатоповерховій забудові міста впроваджено двофракційну схему роздільного збору побутових відходів) зібрала пластику обсягом 297 тонн. Як стверджує міська влада, понад 60% городян викидають сміття в окремі баки — «сухе» і «вологе», яке вивозиться порізно. Вилучають корисне на сміттєсортувальній лінії, а водночас місто будує сміттєпереробний завод.

Разом із тим, деякі вінницькі ОСББ окремо збирають пластикові пляшки, картон та скло і на цьому заробляють гроші. За приклад місцева преса наводить об’єднання співласників «Садове», де з «непотребу» мають у місяць сто гривень, на які купують побутову хімію, сіль для тротуарів тощо.

Тож в обласному центрі в різних категорій зростає зацікавленість у збиранні та утилізації ПЕТ-пляшок як джерела певних фінансових надходжень. Це можна сказати й у цілому про область.

Наприклад, у селищі Стадниця школярі й педагоги реалізують проект «Зелена школа», у рамках якого збирають та сортують сміття, а отримані кошти планують використати, зокрема, на придбання якісної музичної апаратури.

Власне, в авангарді ефективного поводження з твердими побутовими відходами ідуть об’єднані територіальні громади (ОТГ), які безпосередньо зацікавлені в наведенні порядку на своїй території та в отриманні прибутку. Деякі з них уже отримують з поліетиленових пляшок певні кошти, а дехто близький до цього. Наприклад, за словами голови Вапнярської ОТГ Олександра Горенюка, громада придбала потужний прес і невдовзі буде здавати на утилізацію окремо прозорий та кольоровий пластик, на які закупівельна ціна різна. Варто зазначити, що значні кошти з обласного і місцевих бюджетів спрямовуються на такі природоохоронні заходи.