Перші хвилі пісенного «Океану Ельзи» почали накочуватися на наш прифронтовий Донбас у вигляді афіш та безкінечних розмов: до нас їде популярний і улюблений гурт. А безпосередньо цього жовтневого дня нам здавалося, що всі дороги Донеччини ведуть до її теперішнього адміністративного центру Краматорська.

Наш величезний автобус ледве-ледве повз серед таких самих переповнених бусиків та автівок у довжелезній валці транспорту. Ще ніколи не бачила у Краматорську такезних автомобільних заторів! Та ніхто не ремствував. Навпаки, ми, викладачі Горлівського інституту іноземних мов, який нині працює в Бахмуті, були дуже вдячні своїм студентам, які взялися організувати цю поїздку. Бо не відвідати виступ улюбленої групи здавалося чимось просто неможливим. І так вважали не тільки ми.

На концерт «океанів» у Краматорську з’їхалося майже 50 тисяч жителів з усіх прифронтових територій. Фото з сайту tabloid.pravda.com

Уже на першому блокпосту після запитання правоохоронців: «Ви теж на концерт?» збагнули, що таких охочих попереду нас уже проїхало чимало. Почали хвилюватися, бо у Краматорську стадіон «Авангард» — далеко не «Донбас Арена». Скільки там може вміститися народу? І, мабуть, правильно зробили студенти, які ще вранці поїхали займати там місце. Але непокоїлися дарма: було де стати й нам, хоч людей — ніде яблуку впасти. Стадіон переповнений: школярі, батьки з малюками, молодь, військові, поліція.

Донеччани, а також гості області приходили родинами, разом з друзями, навіть колективами. Людей прибувало дедалі більше, і в цей момент здавалося, що разом із ними накочуються хвилі позитивних емоцій. І всі ми з нетерпінням чекали на вихід улюблених артистів.

Концерт розпочався о 19-й і вже з першого звука і до останнього акорду весь стадіон і сад Бернацького стали єдиним цілим зі Святославом Вакарчуком та його командою. Енергетика виступу змушувала згадувати тексти пісень і співати, аплодувати, жити цим дійством.

Багато хто з нас мріяв потрапити на концерт цього колективу, і ця мрія здійснилася. Тому нехай серця б’ються в унісон із прифронтовим Донбасом і всією країною! І вони билися разом з десятками тисяч сердець присутніх із надією, що «все буде добре».

Три години живого звуку дали присутнім невимірну кількість позитивних вражень на майбутнє. Щирі слова Вакарчука, адресовані зі сцени жителям Краматорська, Слов’янська, Донецька, Луганська, Горлівки, Дружківки поставили правильний наголос: ми справді не різні, а єдині. Нам потрібно було переїхати через ту кляту лінію розмежування, щоб зрозуміти, що нічого ділити, треба було вистояти вісім годин на блокпосту, щоб поринути разом з усіма у глибокий океан мистецтва, якого так прагнуть наші втомлені гібридною війною душі. Ми співали всі пісні, навіть якщо погано знали слова, ми вбирали кожне слово, бо розуміли його цілющість для себе, ми підтримували виконавців, бо їхня творчість — то гордість українського народу. Нашого народу!

Іти з концерту не хотілося, але під враженнями, що переповнювали, люди помалу розходилися алеями парку. Закрутилися каруселі, заграла інша музика. А десь зовсім недалечко молодь знову стверджувала, що «все буде добре для кожного з нас!»

Насамкінець.  І я, і мої колеги не випадково цього вечора згадували про «Донбас Арену», бо досі мріємо побувати на колись обіцяному ще 2014 року концерті «Океану Ельзи» в Донецьку. До речі, напередодні виступу в Краматорську журналісти нагадали Святославу Вакарчукові про цей намір. І лідер підтвердив, що таки виконає свою обіцянку: «Я завжди доводжу справу до завершення і цю обов’язково доведу». Отож до зустрічі в українському Донецьку! 

Наталія КОВАЛЬСЬКА
для «Урядового кур’єра»