Містечко Почаїв, що на Тернопільщині, добре відоме будь-якому християнинові, адже сюди, до святині — Успенської лаври — чи не з усього світу прагнуть приїхати і православні, і греко- та римо-католики. Комуністичній владі й безбожникам це не дуже подобалося, але вдіяти мало що могли. Передовсім тут створили музей атеїзму. 

Розвінчування релігії як «опіуму для народу», звісно, не могло аж особливо зацікавлювати учасників екскурсій. То чому все-таки цей заклад з власної волі охоче відвідували туристи? До того ж були це не лише школярі, а й молодь, люди старшого віку. Відповідь, зрештою, зрозуміла: музейники створили експозицію «Людина та космос». Щоправда, партійні функціонери наголос робили на відомий у радянський час канон, мовляв, людина в космос полетіла, але Бога не бачила. Проте думки про Всевишнього кожен з екскурсантів тримав при собі, а хотілося побачити оригінальні речі, пов’язані з розвитком космонавтики.

Навіть дивно, що в маленькому провінційному містечку в музейній залі виставили унікальні експонати. Насамперед ідеться про скафандр космонавта, уродженця Антрацита Луганської області Володимира Ляхова. Як відомо, він здійснив три космічні польоти. Вперше піднявся на навколоземну орбіту в лютому 1979 року. Спеціальний одяг із шоломом і дихальним апаратом, у якому космонавт тоді борознив простори незвіданого, згодом передали до музею в Почаєві. Тут і нині можна побачити оригінальні засоби зв’язку, сигналізації, а також продовольчі пайки-пакетики двох видів на сніданок, обід і вечерю. Є й дистанційна система водозабезпечення, з мундштука якої космонавти пили воду, гідрокомбінезон.

Директор музею Алла Алімова вказує на скафандр космонавта Володимира Ляхова. Фото автора

Багато хто з екскурсантів має охоту вмоститися в крісло космонавта, яке теж виставили в експозиції. Як знаємо, таке крісло виготовляли індивідуально для кожного члена космічного екіпажу, аби в ньому стартувати до зірок.

Побачите серед експонатів і макети першого радянського штучного супутника Землі, місяцехода, орбітальної станції «Мир», ракет-носіїв. А ще — портрети деяких космонавтів, світлини, газетні та інші матеріали, велику колекцію значків і марок на тему космосу. Всього понад 1200 розмаїтих речей, предметів.

Варто таки згадати нині, з чиєї ж легкої руки в Почаєві з’явилася така вагома експозиція. До речі, її відкрили 30 років тому. Якнайактивніше до збільшення виставкових речей доклався уродженець міста В’ячеслав Капралов. Він, кажуть, працював тоді в радянській столиці, й праця його якось була пов’язана з космонавтикою.

Нині правонаступником колишнього музею атеїзму є місцевий історико-художній заклад. Очолює його Алла Алімова. У час створення експозиції «Людина та космос» вона вже була музейним працівником. Каже, що з 90-х років минулого століття, по суті, не поповнювали виставку новими експонатами, хіба зібрали фото- та газетні матеріали про Леоніда Каденюка — нашого першого космонавта за незалежності, Героя України. До Леоніда Костянтиновича свого часу почаївські музейники звернулися з листом, прагнучи навести зв’язки, та відповіді так і не отримали.

Музей фінансують з місцевого бюджету. Звісно, коштів не вистачає, особливої допомоги від органів влади не відчували. Тут задумали створити виставково-лекційну залу. Якби її довели-таки до ладу, то вивільнили б приміщення для постійної експозиції «Людина та космос». Нині ж унікальні речі, по суті, просто зібрані у невідремонтованій залі. Її відчиняють, якщо туристи вже надто прагнуть оглянути цікаву виставку. Ось приїжджали французи, подивовані були, що в маленькому містечку можуть бути такі експонати. Тож охоче на їхньому тлі фотографувалися, навіть приміряли на себе крісло космонавта, як каже Алла Алімова, тішилися, мов діти.

Деяким українським хлопчикам і дівчаткам випадає нагода переглянути експозицію «Людина та космос» просто у своєму навчальному закладі. Адже для музейників уже стало доброю традицією щороку напередодні Всесвітнього дня авіації і космонавтики організовувати в школах Кременецького району пересувну виставку. Цього року її облаштували в райцентрі у місцевій загальноосвітній школі-інтернаті.

Нині через російську агресію та економічні негаразди культура, звісно, не дочекається належного фінансування. Але, гадаю, справа честі влади краю і меценатів подбати про збереження унікальної експозиції. В області ж бо це справді єдина така виставка, та й у країні їх небагато. Звісно, її треба доповнити матеріалами, оригінальними предметами, що засвідчуватимуть розвиток космічної галузі в незалежній Україні.