Кажуть, що це перша ластівка в Україні, а правильніше, перший і поки що єдиний досвід упровадження у практику Центру екстреної медичної допомоги використання легких літаків для порятунку життя пацієнтів. Першими у сан­авіації України стали харківські волонтери громадської організації «Цивільний повітряний патруль».

Ініціатива щодо його створення належить професійному льотчикові співзасновникові ГО «Цивільний повітряний патруль» Юрієві Покусаю і співзасновниці благодійного фонду «Харків з тобою» виконавчому директорові «Українсько-німецької медичної асоціації» Вікторії Мілютіній.

Торік авіаційна швидка здійснила 31 виліт: перевезено до обласного центру 16 пацієнтів і 15 разів доставляли лікарів у віддалені райони на консультацію в тяжких випадках.

Єдиний шанс для хворого

За словами Вікторії Мілютіної, буває, що людину необхідно довезти до лікарні дуже швидко і з максимальною обережністю: наприклад, черепно-мозкові травми або серйозні пошкодження внутрішніх органів. А деякі складні операції в районних лікарнях через брак обладнання чи команди кваліфікованих хірургів робити не можуть.

«Що відбувається, якщо такої травми зазнає людина де-небудь, скажімо, в Барвінковому або Зачепилівці? Її везтимуть до Харкова 3—3,5 години тільки в одному напрямку і по землі — це не найкращий метод. Літак подолає цю відстань за 15 хвилин», — розповіла Вікторія Мілютіна.

Проблема розвитку сан­авіації актуальна для багатьох країн, а для України в умовах збройної протидії російській агресії вона злободенна. Уже є перші кроки до створення національної системи санітарної авіації, згідно з указом Президента України розпочато налагодження виробництва повноцінного парку санавіації, на одному з київських заводів на базі Ан-26 випустили перший в Україні реанімаційний літак, обладнаний за стандартами НАТО. Проте всі ці роботи, на жаль, поки що лише на початковому етапі. Тож як і в перші дні воєнної агресії, наші волонтери підставили плече державі.

Свідомість змінила війна

Юрій Покусай, згадуючи перші дні зародження проекту, впевнено стверджує, що 2014 рік змінив усіх нас.

«Якщо раніше волонтерську діяльність сприймали як щось несерйозне, то з початком російської агресії 80 відсотків населення стали волонтерами», — каже льотчик, який з товаришами-однодумцями вже тоді допомагав  доправляти поранених солдатів до госпіталю.

Такої самої думки дотримується власник аеродрому Рокитне в Нововодолазькому районі, де й базується шість  крилатих швидких, Олександр Морозов. Він стверджує, що світогляд у той період змінився в багатьох. Раніше, мовляв, вони, як і всі цивільні льотчики, літали для власного задоволення, та потім твердо вирішили, що від цього має бути користь суспільству. Отож власники літаків, пілоти, за словами Юрія Покусая, об’єдналися в ГО «Цивільний повітряний патруль», поставивши перед собою три основні завдання: сприяти органам державної влади, ЗСУ, СБУ; допомагати людям, життя яких опинилося під загрозою; патріотичне виховання молоді.

«Повітряні патрульні» розповіли, що на чергуванні, як правило, стоять три приватні літаки і щодень один з них готовий до вильоту. В критичній ситуації можна задіяти й інші.

«У нас один літак щодня чергує, перебуває в оперативному резерві на аеродромі. Ми виконуємо польоти найперше на відстань понад 100 кілометрів. Дивимося на карті: це Сахновщина, Красноград, Зачепилівка, Краснокутськ. У разі звернення до нас представників Центру екстреної медичної допомоги виконуємо політ для порятунку життя людини, — розкриває кухню організаційної роботи санавіації Юрій Покусай. — Використовуємо літаки Socata. Це легкий тримісний літак французького виробництва. Для нього придатні ґрунтові аеродроми і непідготовлені майданчики — довжина злітної смуги 250—300 метрів. Він економічний, надійний і легкий в управлінні».

За його словами, щоб вивести літак на смугу, потрібно 20 хвилин, за той час до літака швидкою дістається лікар із центру екстреної невідкладної допомоги. У районі, як правило, за ті самі 10—20 хвилин постраждалого або хворого довозять до злітно-посадкового майданчика. Загалом від дзвінка до моменту, коли пацієнт потрапить до лікарні, минає близько 40 хвилин.

Лікар-анестезіолог вищої категорії Олена Грішаніна, яка вже п’ять років співпрацює з «Повітряним патрулем», каже, що допомога санавіації неоціненна, і шкодує лише про те, що пілоти досі працюють лише на волонтерських засадах. Вона розповіла про неординарні ситуації — порятунок дитини, яка проковтнула батарейку й почався свищ, про батюшку, в якого стався  трансмуральний інфаркт міокарда, коли тільки завдяки санавіації стало можливим врятувати життя хворих.

Проблеми  — на землі

Утримувати господарство санавіації та ще за умови безвідмовної роботи — справа не з легких і не з дешевих. Особливо ж з огляду на безкоштовність послуг «Повітряного патруля» для пацієнтів.

«Заправити літак коштує близько 5 тисяч гривень. Це витрата бензину і мастила в межах крайньої точки Харківської області. Ми тут не враховуємо амортизації, все інше — повністю за рахунок інвесторів, професійних льотчиків», — уточнює Вік­торія Мілютіна.

Але найбільшим головним болем, крім вартості польотів, Юрій Покусай називає  стан злітно-посадкових майданчиків в області.

«У деяких районах Харківської області є злітно-посадкові майданчики, але вони не придатні для польотів: улітку заростають травою, взимку потрібно розчищати від снігу. На жаль, від таких банальних проблем може залежати життя людини. Наш літачки невеликі, це Socata, Sessna, Piper — їм багато не треба. Смуга має бути хоч 400 метрів завдовжки, 20 метрів завширшки. Це є в усіх районах. Це може бути навіть земельна ділянка», — ділиться проблемами Юрій, проте відразу додає, що нині завдяки підтримці Харківської облдержадміністрації  політ виконати можна  в будь-який район області.

Цієї весни «Цивільний повітряний патруль» і Харківська обласна державна адміністрація підписали меморандум про спів­працю: ХОДА взяла на себе зобов’язання допомагати з координацією з районами області.

Як зазначив заступник голови ХОДА Михайло Черняк, керівникам районів області вже поставлено завдання привести до ладу злітно-посадкові смуги, необхідні для роботи малої авіації. Буде розглянуто питання отримання дозволу на використання злітних майданчиків міжнародного аеро­порту Харків і авіаційного заводу.

До складу ГО «Цивільний повітряний патруль» входять не лише харків’яни, а й авіатори з інших областей, проте там вони поки що не затребувані. Як каже Вікторія Мілютіна, тільки харківська обласна влада і зуміла підтримати «таку шалену ідею застосування санавіації в наданні екстреної медичної допомоги».

Приклад є. І не лише для регіонів, а й у державному масштабі.