ПАМ’ЯТЬ 

У Чернівцях  поки що у вигляді інсталяції на старих заіржавілих воротах  з’явився довгоочікуваний музей Пауля Целана
 

Вони ведуть у двір будинку, де народився, зростав і почав писати вірші один з найвидатніших поетів ХХ століття. Відкрив незвичну музейну експозицію автор арт-проекту «Безпритульний музей-квартира Пауля Целана» епатажний український художник Анатолій Федірко. Це — чергове його арт-провокаторство, покликане нагадати нам, які ми є і якими маємо бути.

Анатолій назвав поставлене ним дійство соціальним проектом.

— Часто ходжу цією тихою вулицею старовинних Чернівців і  бачу на ній незвичних перехожих, у яких на обличчях читається потрясіння, — розповідає художник. — Біля будинку Целана зупиняються гості нашого міста, причому останнім часом багато китайців, японців, не кажучи вже про туристів з німецькомовних країн. Дехто, я точно знаю, їде до Чернівців саме заради того, щоб побачити цю вулицю, цей старий австрійський будинок. Певна річ, вони сподіваються побувати в меморіальному музеї Пауля Целана, перед поетичним генієм якого схиляється весь світ. З подивом дізнаються, що музею немає. Але вони не знають ще одного: навіть меморіальна дошка вводить їх в оману, бо на початку 90-х років минулого століття встановлена на сусідньому будинку…

Цю помилку Анатолій Федірко не вважає випадковою: «Міській владі було краще піти проти правди і «призначити» рідним будинком поета той, що  виглядає більш красиво».  

Трагічна доля не відпускає поета і після відходу в небуття. Рідна мова стала для нього мовою убивць його народу, рідне місто стало містом-вигнанням. Після чотирьох років жахів у трудових таборах фашистської Румунії Целан покинув Чернівці і більше ніколи сюди не повертався. Нема куди повернутися навіть пам’яті про нього.

Арт-провокаторство Анатолія Федірка покликане нагадати нам, які ми є в якими маємо бути. Фото з сайту bukinto.com.ua  

Символ початку  і кінця

Батьки міста давно обіцяють  відкрити меморіальний музей Пауля Целана.

— Проте квартира родини Целанів для музею не викуплена в її нинішніх господарів, питання запущене, — констатує художник. — Я довго розмірковував, як представити безпритульний музей Целана, щоб у запропонованій інсталяції відбивалася і доля поета, і наше, так би мовити, «обличчя», і щоб, врешті, численні гості нашого міста бачили, що ми шануємо пам’ять про тих, хто приніс Чернівцям світову славу. І тут побачив ось ці ворота — давній символ початку і кінця, кордону між землею і небом, пеклом і раєм…

Старі, страшні, обдерті, зварені з якихось рейок, перетягнутих металевою сіткою, вони  не вписуються  в образ шляхетного європейського міста, яке попри всі випробовування зберегло свою унікальну атмосферу. Ті ворота — як шрам, як шматок брухту на тлі вишуканого ажуру кованих старовинних чернівецьких брам. Вони скриплять, коли їх відкриваєш,  наче старий, битий життям, чоловік, пересуваються до стіни будинку, а потім стоять, криво спираючись на неї.

У тих воротах не красота й естетизм, у них — уся правда Чернівців, увесь біль міста, уся його важка доля. Якщо покласти їх на землю, вони будуть схожі на каркас старого панцерного ліжка. Можливо, якраз на таких пристосованих ліжках доводилося спати, хворіти і вмирати тисячам чернівецьких євреїв, що стали в’язнями  трудових таборів у Другу світову. Можливо, отак у хвилини перепочинку між каторжною працею і постійною загрозою померти створював свою знамениту «Фугу смерті» Пауль Целан. Цей сповнений вселенського трагізму поетичний твір звучав кількома мовами на відкритті арт-проекту.

Федірко розвісив на воротах фотографії Пауля Целана, прилаштував кілька порожніх платтяних вішалок, що ледь погойдуючись, видавали мертві кістяні звуки, закрив усе це напівпрозорою білою фіранкою, як саваном… На лавиці, прикрученій дротом до воріт, лежить купа невеличких камінців. Кожний, хто тепер підходить до цього дивного і водночас дивовижного музею у підворітті, може загорнути камінчик у папірець з написаним на ньому бажанням-посланням.

— Не приховуватиму свого бажання, — каже Анатолій Федірко, — аби швидше відкрили у рідних мені Чернівцях музей Паулю Целану. 

ДОСЬЄ «УК»

Пауль ЦЕЛАН. Народився 23 листопада 1920 року у Чернівцях, помер 20 квітня 1970 року в Парижі — покінчив із собою, кинувшись у Сену. Справжнє ім’я — Пауль Анчель. Єврейський німецькомовний поет і перекладач.  Переклав німецькою мовою поезії Поля Верлена та Артюра Рембо,  німецькою і румунською — твори Мандельштама, Єсеніна, Блока, Лермонтова, Тургенєва, Чехова, Шекспіра, Валері та інших авторів. Літературна критика вважає П. Целана одним із найкращих ліричних поетів повоєнного часу.