Леонід Костянтинович був великим другом фірми «АНТОНОВ» ще з кінця 1970-х. Його в нас знали і поважали як висококласного льотчика-випробувача (освоїв 56 типів і модифікацій літаків різного призначення, зокрема МіГ-23, МіГ-25, МіГ-29, Су-17, Су-27, Ан-24, Ан-26). У 2015 році він увійшов до складу громадської ради  «АНТОНОВА». І так сталося, що один з останніх публічних виступів Героя України відбувся саме на нашому підприємстві. Він зустрівся з колективом 25 січня цього року на запрошення профкому первинної організації «Профспілки авіабудівників України» на ДП «АНТОНОВ». 

Зустріч з колективом ДП «Антонов» Леонід Каденюк провів 25 січня. Фото Олександра ПАЛІЯ

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Останнє інтерв'ю з Леонідом КАДЕНЮКОМ

Мав чудовий вигляд і оскільки був дуже зайнятий, інтерв’ю для газети пообіцяв дати на початку лютого. Тепло згадував свій шлях до професії. Коли Юрій Гагарін полетів у космос, Леонідові було десять років. Як усі тодішні хлопчаки, захопився пізнанням Всесвіту і вперто йшов до мрії.

Оскільки у загін космонавтів приймали лише льотчиків-випробувачів, після школи Леонід поїхав вступати до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків. Йому було 16 років, а приймали у такі заклади із 17. Він подав документи до комісії, але начальник четвертого відділу майор Володимир Вітєєв сказав, що Каденюкові рано вступати до цього закладу.

«Я вмовив його піти мені назустріч. Він зателефонував до РАЦСу і попросив допомогти з документами, сказавши: «Хтозна, може, колись ми цього хлопця зустрічатимемо на космодромі з квітами?» — пригадував перший космонавт незалежної України.

Леонідова мати не хотіла, щоб син став військовим льотчиком, але по документи, потрібні для вступу, у райцентр таки поїхала. За його спогадами, коли повернулася, по радіо диктор Левітан  повідомляв про загибель космонавта Володимира Комарова.

У Чернігівському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків, де  Леонід Каденюк служив інструктором, у 1976 році його і ще одного льотчика (усього претендентів було 3 тисячі) зарахували до шостого після гагарінського набору космонавтів. Потім почалися нелегкі, на межі людських можливостей тренування. Наприклад, випробуючи фізичну і психологічну міць майбутніх космонавтів, їм не дозволяли спати  протягом трьох діб, надмірні навантаження спричиняли нестерпний головний біль.  Дехто сходив з цієї дистанції, а Леонід її  вперто долав.

Каденюка зарахували до складу загону майбутніх командирів багаторазового транспортного космічного корабля «Буран», він пройшов підготовку командира транспортного космічного корабля «Союз». А понад 20 років тому, наприкінці 1997-го, Леонід Костянтинович став одним із шести членів екіпажу корабля «Колумбія». Підготовку проходив у NASA. Вага багаторазової транспортної системи типу Space Shuttle становила 2040 тонн. Місія STS-87 (STS, Spacetransportation system — космічна транспортна система) була 24-м польотом «Колумбії». Основною метою екіпажу було виконання біологічних експериментів із трьома видами рослин (ріпа, соя, мох) і вивчення впливу невагомості на їхній розвиток. Спільний українсько-американський біологічний експеримент дав змогу розробити оригінальні гіпотези і концепції, що стали вагомим внеском у світову космічну біологію.

Під час останньої зустрічі з антоновцями Леонід Каденюк  із  сумом згадав, що 1  лютого виповниться 15 років, як внаслідок катастрофи «Колумбії» під час повернення з космосу загинула жінка-астронавт Калпана Чавла (родом з Індії). Вона разом з ним 1997-го входила до складу екіпажу «Колумбії». А сам пішов із життя 31 січня. Так у безмежному Всесвіті, мабуть, знову перетнулися їхні космічні стежинки. Адже освоєння космосу — не лише романтика, лаври і слава, а й велика праця, ризик, надлюдські навантаження.

Він як людина, що активно займалася  громадською діяльністю, опікуючись долею нашої планети, розповів: для нього було важливою справою долучитися до написання «Екологічної конституції Землі», яку українські науковці розробили у співавторстві з колегами з чотирьох країн. Нині цей документ перебуває на розгляді в ООН.

«Збираю підписи людей під зверненням астронавтів і космонавтів світу до ООН, адже саме представники цих професій вважаються посланцями космосу на Землі», — зазначив він на зустрічі з нашим колективом.

Одного з найкращих своїх синів назавжди забрало небо. А нам на згадку перший космонавт незалежної України залишив книжку «Місія — космос!», яка наприкінці минулого року вийшла у видавництві «Київ». Її він присвятив своєму польоту у складі космічного корабля «Колумбія», його учасникам, роздумам про Всесвіт і відповідальність людини за майбутнє Землі.

Вікторія КОВАЛЬОВА,  
головний редактор  газети «Антонов», 
для «Урядового кур’єра»

СЛОВО ДРУГА

Герой України заслужений льотчик-випробувач 
         Олександр 
ГАЛУНЕНКО:

«Прошу землян дослухатися  до заклику видатного Українця»

 — Леонід Каденюк пішов від нас раптово, як у «Перерваному польоті» у Висоцького. До польоту в космос, який прославив його на весь світ, він був військовим льотчиком, потім освоїв професію льотчика-випробувача. Тільки після цього пішов ще далі, вище, складніше. Він з тих дивовижних людей, спілкування з якими завжди створювало особливу атмосферу. З ним було комфортно і цікаво. Він викликав до себе щиру повагу не тільки досягненнями, а й високим інтелектом і приголомшливим почуттям гумору.

Дуже шкода, що за життя можновладці, мабуть, не встигли оцінити його потенціалу, освіченості й здібностей, так і не запропонувавши йому гідної посади, що відповідає такому рівню. Проте Леонід Костянтинович ніколи не сидів склавши руки. Одна з останніх його ініціатив стосувалася стану навколишнього середовища, дбайливого ставлення до атмосфери.

Серед відкриттів, зроблених ним під час перебування в космосі, особливе місце займало те, яка тендітна і вразлива захисна оболонка Землі. Він вважав за обов’язок звертати на це увагу всіх, хто може вплинути на ситуацію із забрудненням атмосфери. Прагнув об’єднати космонавтів усього світу в русі захисту навколишнього середовища. На жаль, не встиг завершити розпочате.

Прошу всіх землян дослухатися до заклику видатного Українця і більш дбайливо й трепетно ставитися до природних ресурсів, навчитися берегти все, що дає нам природа, заради самих себе і його світлої пам’яті.