Ледь не щодня їх доводиться бачити з горішнього поверху моєї житлової багатоповерхівки. Порпаються у сміттєвих баках, що встановлені за кілька десятків метрів від будинку: то виловлять палицею якусь одежину, то щось із старого взуття.

Інколи улов, як для них, особливо багатий: банка консервів, у якої минув термін придатності, зачерствілий батон чи хлібина.

Вони безхатченки, особи без певного місця проживання.

Цілком правильно підмічено, що безпритульними не народжуються, а стають. Як саме — окрема масштабна соціальна сторінка, густо помережана гіркими і драматичними історіями. Адже глибшого соціального дна у суспільстві немає. Якщо і є щось, то вже не дно…

У всі часи безпритульних обходили увагою. Але, як кажуть, певний мінімум таки був і поки що залишається. У більшості обласних та окремих районних центрах, не кажу про столицю, є нічліжки й притулки для бездомних, щоб вони мали змогу перебути там якусь днину-другу. Однак навіть і ця дещиця може зникнути.

Наприкінці минулого року Верховна Рада України ухвалила зміни до Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зокрема стосовно реєстрації місця проживання безхатьків. Зміни  набудуть чинності з 4 квітня цього року.

На перший погляд, ідеться про поліпшення ситуації. Наприклад, заклади для бездомних створюватимуть органи місцевого самоврядування — і безпритульні матимуть право проживати там. А центри обліку можуть організовувати і недержавні суб’єкти: об’єднання громадян, благодійні, громадські та інші організації.

Нині в Україні існує мережа центрів обліку бездомних осіб, де ці особи не проживають, але отримують соціальні послуги, зокрема облік, консультування, інформування, представництво інтересів, реєстрацію місця проживання/перебування за юридичною адресою цих центрів тощо.

За великим рахунком, запропоновані зміни можуть зруйнувати систему обліку та реінтеграції бездомних осіб, обмежити їхні права та основні свободи, зокрема через унеможливлення отримати реєстрацію місця проживання чи перебування.

В епіцентрі ризику опинилися насамперед ті, хто не має власного житла. Тепер у Сумах зареєструватися можна буде лише за фактичною адресою проживання, хоч раніше — за адресою відповідного центру обліку, уповноваженого для надання таких послуг органами місцевого самоврядування. Тобто ті, хто до ухвалення закону не мав власного даху, стають безпритульними. А лише на Сумщині це понад півтори тисячі осіб.

Активісти забили на сполох. Нещодавно в обласному центрі відбувся «круглий стіл» із доволі гострими кутами, на якому учасники окреслили коло питань, що потребують негайного узгодження і виправлення. Як резюмував керівник обласної ГО «Клуб Шанс» Олексій Загребельний, не треба робити краще, хай залишиться так, як було.

Після публічних обговорень Міністерство соціальної політики спільно з експертами Бюро соціальних та політичних розробок, «Народної допомоги»  розробили проект закону «Про внесення зміни до статті 6? Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та подали до Верховної Ради з реєстраційним номером 3833. Іншими словами, громадськість стала на захист тих, хто не може себе боронити. І вірить, що таки захистить. Бо безпритульні також люди: з іменами та прізвищами, біографіями, правом на іншу, прихильнішу до них долю.

Навряд чи знають або ж здогадуються про це ті, про кого така турбота і вболівання. Як і раніше, рано-вранці вони приходять до сміттєвих баків  і розпочинають свою звичну роботу. І не тільки біля моєї багатоповерхівки.