Вони першими опиняються в гущині подій, осягаючи їхні причини й наслідки, витлумачуючи їх для загалу. Вони доносять до людей правду, борються за справедливість, впливають на формування громадської думки. Вони журналісти. Серед бонусів цієї професії — спілкування з видатними людьми, знаменитість, можливість мати цікаве життя. Однак журналістика залишається однією з найризикованіших професій у світі.

Це не просто слова. За даними досліджень, щонайменше половина українських журналістів хоч раз у житті чули на свою адресу погрози, ставали об’єктами нападів чи зазнавали тиску через професійну діяльність. Найбільше перепадає журналістам, які проводять розслідування. Згідно із щомісячним моніторингом «Індекс фізичної безпеки журналістів України», від початку 2019 року зафіксовано 30 випадків застосування сили до журналістів. Цей моніторинг фактів фізичної агресії до них в Україні Національна спілка журналістів проводить спільно з партнерськими організаціями — ГО «Інформаційна безпека», ГО «Платформа прав людини», Академія української преси та Інститут розвитку регіональної преси.

Фото з сайту pbs.twimg.com

Атаки на медіа системно безкарні

Лише минулого місяця зафіксовано сім інцидентів фізичної агресії щодо журналістів: одразу два напади на співробітників медіа сталися в Одесі, по одному в Києві, Черкасах, Дніпрі, Херсоні та на Волині. Найжорстокішим і найрезонаснішим нападом у травні стало побиття черкаського журналіста і блогера Вадима Комарова. Уранці 4 травня перехожі побачили на вулиці в Черкасах жорстоко побитого журналіста і викликали швидку.

«Уже місяць Вадим непритомний, перебуває у стані медичної коми. Третину його головного мозку пошкоджено, лікарі кажуть, що позитивної динаміки немає», — зазначають в НСЖУ. Її голова Сергій Томіленко наголошує, що напад на черкаського журналіста вже можна назвати одним з найтяжчих за останні кілька років.

«Ми стурбовані тим, що немає регулярних звітів правоохоронців, які б нас упевнювали про надзвичайну увагу до замаху на вбивство Вадима Комарова та щире бажання покарати нападників. Високий рівень фізичної агресії й системна безкарність за атаки на медіа змушують українських журналістів перебувати в атмосфері тривоги щодо власної безпеки», — акцентує Сергій Томіленко.

Колеги Вадима Комарова вказують, що напад трапився через гострі критичні статті, які він готував. Одна з найгучніших публікацій останнього часу — про обставини п’яного бунту в черкаській колонії. Серед інших тем публікацій Комарова — розкрадання бюджетних коштів, незаконне будівництво, корупція в Черкаській міськраді. У 2016 році журналіста вже намагалися застрелити.

Міжнародна федерація журналістів і Європейська федерація журналістів приєдналися до НСЖУ, засуджуючи напад, і закликають українську владу гарантувати журналістам безпечне робоче середовище. Представник ОБСЄ у справах ЗМІ Арлем Дезір засудив замах на вбивство журналіста-розслідувача: «Ця цільова атака особливо тривожна, її не можна залишати безкарною. Розслідування ініційовано, і я закликаю владу докласти максимум зусиль для повного розслідування злочину, щоб винних було притягнуто до відповідальності».

Жорстокістю й зухвальством відзначається напад на волинських журналістів із ТРК «Аверс», який трапився 8 травня. Під час спроби взяти коментарі на знімальну групу напали в розважальному комплексі працівники митниці під час святкування дня народження свого колеги. У Наталії Поліщук та Марічки Петручик нападники відібрали журналістські посвідчення й телефони, на які журналістки вели зйомку. Один з нападників, вириваючи телефон із рук Марії Петручик, пошкодив дівчині палець. Постраждали оператор телеканалу та водій, яким нападники під час сутички порвали одяг, у водія відібрали водійське посвідчення і банківські картки. Було зламано й камеру телеканалу.

«Нам вдалося відзняти напад і врятувати відеозапис. Коли на оператора накинувся один із митників, наш водій встиг прибігти на допомогу й забрати камеру, яку замкнув у машині. І хоч техніка зламана, запис зберігся. Його разом зі своїми свідченнями ми надали правоохоронцям. Слідство в цій справі триває», — розповідає постраждала Марія Петручик.

Тож сумувати нашим колегам не доводиться ні вдень, ні вночі.

Відбиток війни

Традиційно напередодні Дня журналіста підбито підсумки творчих конкурсів НСЖУ на звання найкращих у професії. Цьогоріч конкурсанти, що представляли всеукраїнські й регіональні ЗМІ столиці й більшості областей країни, надали на розгляд журі десятки різноманітних друкованих і аудіовізуальних творів актуальної тематики. І про події на Донбасі та стримування збройної агресії Росії проти України надіслано більшість конкурсних матеріалів не лише у спеціальній номінації, а й у кількох інших.

Теми волонтерів, соціальної адаптації воїнів ООС, захисту країни домінують у творчих доробках: Ганни Волкової (газета «Факты и комментарии», переможець у номінації «Журналіст року»); Вікторії Сімкіної (м. Кривий Ріг) — переможниці у номінації «Кращий журналістський матеріал (фоторепортаж, серія) про події на сході України (в зоні ООС)», авторки документального фільму «Літопис «Чорного тюльпана»; авторського колективу Книги пам’яті полеглих кам’янчан 2014—2017 «Життя, обірвані війною» (видання підготувала група журналістів м. Кам’янського Дніпропетровської області — вони переможці в номінації «Журналістська акція року»).

Переможців і учасників нагороджено заохочувальними спеціальними відзнаками секретаріату НСЖУ.

Наталя ПИСАНА
для «Урядового кур’єра»