Дискусії про запровадження ринку землі в нашій країні виходять на новий виток історичної спіралі. Влада хоче відкрити його з 1 жовтня наступного року, запевняючи, що робиться це винятково задля українських землевласників, селян, агропідприємств,  а також заради досягнення омріяного економічного зростання. Втім, деякі об’єднання та асоціації фермерів з пересторогою ставляться  до запропонованих новацій. Тож сьогодні «УК» вирішив опублікувати проєкт відповідного закону, аби зняти напругу в суспільстві й уникнути двозначного трактування положень документа.

Навколо питання ринку землі донедавна було багато неясності: як його буде запроваджено, чи отримають іноземці право купівлі українських ґрунтів, чи запровадять обмеження на розмір ділянки сільгосппризначення в руках однієї особи тощо.

Тепер багато питань відпало: Мінекономіки оприлюднило проєкт закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення». Деякі положення цього документа висвітлили на брифінгу міністр розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства Тимофій Милованов разом зі своїм заступником Тарасом Висоцьким, відомим експертом з аграрних питань.

Так, згідно із законопроєктом, купувати землю буде дозволено громадянам України, юридичним особам, територіальним громадам і державі. Пріоритетне право купівлі землі матимуть орендарі за умови оплати за ціною, за якою вона продається.

При цьому сукупна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності громадянина або юридичної особи України з урахуванням пов’язаних осіб у межах однієї області, не може перевищувати 15% земель сільськогосподарського призначення такої області або не більш як 0,5% земель сільськогосподарського призначення України.

Щодо фінансових можливостей малих та середніх сільгоспвиробників придбати землі, які вони обробляють, то тут керівництво Мінекономіки обіцяє для таких аграріїв компенсувати відсотки за банківськими кредитами на купівлю землі. Крім того, сподіваються на допомогу банківської сфери та міжнародних фінансових інституцій.

«Крім підтримки з бюджету, і Всесвітній банк, і ЄБРР, й інші партнери готові запроваджувати сюди свої інструменти. Я впевнений, що якщо ринок буде введено без обмежень, він стане цікавим банкам. Банки додатково туди переформатують свої додаткові ресурси», — сказав Тимофій Милованов. Загалом названі перші особи міністерства сподіваються, що відкриття ринку землі приведе в Україну великий світовий капітал.

Щоправда, залишаються певні моменти, що викликають сумніви. Так, 15% земель області — це мало чи багато? До прикладу, Житомирська область. Там загальна площа сільськогосподарських угідь сягає 648,6 тисяч га, відповідно 15% — 97,6 тисячі. Це в одній області, а можна ж сформувати земельний масив так, щоб він межував із сусідньою областю, скажімо, з Вінницькою: 15% — ще 30,2 тисячі. Судіть самі, чи це мало.

Крім того, продаж землі іноземцям начебто заборонено, зате дозволено юридичним особам, зокрема великим агрохолдингам, в яких тією чи іншою мірою присутній іноземний капітал. А що, як російський? Міністр рішуче заперечив таку можливість, але механізм протидії земельним оборудкам, за якими можуть приховуватися ділки від північного сусіда, поки що не вельми зрозумілий.

Адже в розвинених країнах існують спеціальні служби, в яких належить отримати дозвіл на кожну операцію з купівлі-продажу землі. У нас про такі служби не йдеться — обов’язок контролю за законністю земельних оборудок покладено на Держгеокадастр, правоохоронні органи та місцеві громади. Зауважимо: про необхідність  реформування Держгеокадастру лише заявлено,  а керівництво місцевих громад далеко не завжди біле й пухнасте, воно може бути й саме причетне до земельних махінацій. У цьому разі Тимофій Милованов радить спиратися насамперед на громадський контроль, чого, вочевидь, недостатньо.

І наостанок: у бюджеті на наступний рік зникли деякі статті, за якими раніше передбачали кошти на підтримку сільгоспвиробників. На запитання колег, чому так сталося, Тимофій Милованов відповів: «У нас країна бідна, і гроші всіх платників податків повинні використовувати дуже обережно на найбільш пріоритетні речі. Ми вважаємо, що сьогодні запуск ринку землі дасть поштовх розвитку села, зростання економіки в селі. Тому ми хочемо ті гроші, які є, направити на запуск найбільш критичного механізму».

Поки що не зрозуміло, яким буде цей механізм і як він діятиме, сподіваємося, що будуть враховані інтереси всіх сторін цього процесу.

Проєкт закону про обіг земель сільськогосподарського призначення. Фото з сайту uacouncil.org

ЗАКОНОПРОЄКТ

Проект
Вноситься
Кабінетом Міністрів України
О. ГОНЧАРУК «          »                    2019 р.

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
щодо обігу земель сільськогосподарського призначення
 

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002,
№ 3-4, ст.27 з наступними змінами):

1) статтю 130 викласти у такій редакції:

«Стаття 130. Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення

1. Набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть:

а) громадяни України;

б) юридичні особи України;

в) територіальні громади;

г) держава.

Іноземці та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення в порядку спадкування за законом, але зобов’язані здійснити їх відчуження протягом одного року з дня набуття права власності.

2. Сукупна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності громадянина або юридичної особи України, з урахуванням пов’язаних осіб:

в межах однієї області не повинна перевищувати 15 відсотків земель сільськогосподарського призначення такої області;

не повинна перевищувати 0,5 відсотків земель сільськогосподарського призначення України.

Термін «пов’язані особи» вживається в цьому Кодексі у значенні, наведеному у  Податковому кодексі України.

Порушення вимог цієї частини є підставою для відмови у державній реєстрації права власності на земельну ділянку.

Порядок здійснення перевірки державним реєстратором відповідності набувача права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення вимогам, визначеним абзацами другим та третім цієї частини затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення має її орендар, за умови сплати ним ціни, за якою вона продається.»;

2) у пункті «д» частини четвертої статті 136 слова «експертну грошову» замінити словами «нормативну грошову»;

3) у Розділі Х «Перехідні положення»:

доповнити пунктом 61 такого змісту:

«61. Громадяни, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної та комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства, мають право на викуп таких земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до 5 років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок, без проведення земельних торгів»;

пункт 14 виключити;

пункт 15 виключити.

2. У Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 51, ст. 553 із наступними змінами):

1) частину третю статті 10 доповнити пунктом 41 такого змісту:

«41) під час проведення реєстраційних дій з державної реєстрації права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення обов’язково використовує відомості Державного реєстру прав, Державного земельного кадастру та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для встановлення сукупної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності заявника та пов’язаних осіб в межах відповідної області та в межах України;»;

2) частину першу статті 12 після слів «на нерухоме майно,» доповнити словами «ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами,»;

3) у частині третій статті 13 :

пункт 2 після слів «цього права» доповнити словами «, а також ціну (вартість) такого права;»;

пункт 3 після слів «цих прав» доповнити словами «, а також ціну (вартість) таких речових прав та розмір плати за користування цим нерухомим майном;»;

після пункту 4 доповнити новим абзацом такого змісту:

«Відомості про ціну (вартість) нерухомого майна, ціну (вартість) речових прав чи розмір плати за користування нерухомим майном вносяться до Державного реєстру прав виключно під час державної реєстрації набуття прав на підставі документів, поданих для такої реєстрації. У разі відсутності у документах, поданих для державної реєстрації прав, відповідних відомостей про ціну (вартість) речових прав, такі відомості не вносяться до Державного реєстру прав, а додаткові документи для їх отримання не вимагаються.»;

4) статтю 33 доповнити частиною третьою такого змісту:

«3. Програмне забезпечення Державного реєстру прав має забезпечувати інформаційну взаємодію між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Державним земельним кадастром, Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з метою одержання інформації про сукупну площу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебуває у власності однієї особи та пов’язаних осіб і розташованих в межах однієї області та в межах України.».

3. Статтю 30 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 8, ст. 61 із наступними змінами) доповнити частиною третьою такого змісту:

«3. Програмне забезпечення Державного земельного кадастру має забезпечувати інформаційну взаємодію між Державним земельним кадастром, Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з метою одержання інформації про сукупну площу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебуває у власності однієї особи та пов’язаних осіб і розташованих в межах однієї області та в межах України.».

4. У Законі України «Про санкції» (Відомості Верховної Ради, 2014 р., № 40, ст. 2018 із наступними змінами):

1) статтю 4 доповнити пунктом 241 такого змісту:

«24-1) заборона на набуття у власність земельних ділянок;»;

2) у частині другій статті 5 цифри «17-19, 25» замінити цифрами «17-19, 241, 25».

5. Частину третю статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 2, ст. 17 із наступними змінами) доповнити  новим пунктом 121 такого змісту:

«121) інформаційну взаємодію між Державним земельним кадастром, Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з метою одержання інформації про сукупну площу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебуває у власності однієї особи та пов’язаних осіб і розташованих в межах однієї області та в межах України;».

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з 01 жовтня 2020 року, крім пункту 2 цього Розділу, який набирає чинності з дня опублікування цього Закону.

2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і приведення відповідними центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

Голова Верховної Ради України

Джерело: Міністерство розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України