Наприкінці квітня 2021 року спливає термін дії мораторію на стягнення майна за валютними іпотечними та іншими споживчими кредитами. Проте ще й досі жодних остаточно ухвалених рішень щодо цього надто болючого питання, яке давалося взнаки протягом багатьох років, немає.

«Урядовий кур’єр» намагався зібрати всю інформацію про подальшу долю валютних кредитів.

Отже, нині ухвалено в першому читанні та подано на розгляд профільних комітетів Верховної Ради кілька законопроєктів. Знаменним із цього приводу було 19 березня 2021 року, коли у першому читанні було ухвалено законопроєкти №4398, №4399 та №4475 та подано до ознайомлення №4409, які пов’язані з питаннями валютних кредитів. Просто-таки парад законопроєктів. Назв цих документів не писатимемо, вони занадто довгі, і кожен охочий може ознайомитися з ними на сайті парламенту.

Законопроєкт №4398 передбачає проведення процедури банкрутства боржників за валютними кредитами без залучення арбітражного керуючого і можливість встановлення в суді мінімальної суми погашення заборгованості за кредитом.

Про що йдеться

Вилучаючи арбітражного керуючого з процедури реструктуризації заборгованості, як вважає автор документа народний депутат Тарас Тарасенко, ми звільняємо боржника від додаткового фінансового навантаження й даємо йому право реструктурувати кредит за справедливою формулою (вона враховує сплачені тіло кредитів і відсотки).

Цікаво, що пан Тарасенко — автор інших двох законопроєктів. Документ №4399 передбачає звільнення від сплати податку на доходи фізичних осіб із прощеного боржникові кредиту. Тобто списаних частини кредиту та відсотків за ними не буде нараховано.

Законопроєктом №4409 передбачено удосконалення Кодексу України з процедур банкрутства.

Мораторій може бути продовжено в ручному режимі, однак проблеми це не розв’яже. Фото з сайту realtybiznews.com

Позиція Нацбанку

Але найцікавіший законопроєкт №4475, який пропонує реструктуризацію всіх валютних споживчих кредитів (не лише за іпотекою), за якими споживачі ще й досі не розрахувалися. Які принципи такої реструктуризації? Упродовж місяця після набрання законом чинності банк чи інший кредитор (ним може бути колекторська компанія, яка викупила такі борги позичальника) має провести всі обчислення за програмою реструктуризації й поінформувати про це позичальника. Стандартний термін реструктуризації — 10 років. Будь-які комісії за дострокове погашення стягувати заборонено.

Відсотки за користування кредитом автори пропонують встановити на одному рівні для всіх. Це так званий український індекс ставок у розмірі за дванадцятимісячними депозитами фізосіб у гривнях плюс 1%. Позичальника зобов’яжуть сплачувати за страхування кредиту й повернути пеню за прострочення платежів. Цей законопроєкт передбачає: щойно він набирає чинності, мораторій автоматично продовжується на три роки.

Керівники Нацбанку України різко критикують усі вищезгадані законопроєкти.

«Наводимо позицію Національного банку щодо недоцільності проведення обов’язкової (примусової) реструктуризації кредитів в іноземній валюті. Ми наголошуємо, що реструктуризація боргу валютних позичальників має відбуватися на ринкових, прийнятних і для банків, і для позичальників збалансованих умовах. Механізм для проведення такої реструктуризації вже існує», — заявляють у регуляторі.

Там нагадують, що механізм реструктуризації боргу фізичної особи, що виник за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку як єдиного місця проживання сім’ї боржника, визначає Кодекс України з процедур банкрутства, чинним із жовтня 2019-го. Протягом п’яти років із дня набуття чинності цього кодексу — до 21 жовтня 2024-го — іпотечні кредити в іноземній валюті можуть реструктуризувати за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або за мировою угодою на законодавчо визначених умовах.

У Нацбанку справедливо зазначають, що під час реструктуризації арбітром між боржником та кредитором стає суд, який може оцінити обставини справи і становище позичальника. Такий підхід надає змогу здійснити реструктуризацію заборгованості на справедливих і збалансованих умовах.

«Банки розробили і пропонують валютним позичальникам власні програми добровільної реструктуризації валютної заборгованості», — резюмують у регуляторі.

Не витримують критики

До речі, останню тезу не заперечує лідер «Кредитного майдану» Тетяна Руденко. Вона зазначає «Урядовому кур’єру», що банки, особливо комерційні, тривалий час ішли на поступки кредитоотримувачам і на взаємовигідних умовах проводили у кожній окремій ситуації реструктуризацію позик.

«Однак усі законопроєкти, які ухвалено у першому читанні та перебувають на розгляді у комітетах Верховної Ради, вважаю, не витримують жодної критики. Жодних питань у них не вирішено. Кодекс про банкрутство чинний, але ним, за нашою інформацією, скористалися лише два-три кредитоотримувачі. Він розписує дуже складні механізми, які важко виконати і у підсумку це невигідно позичальникові. Чимало боргів за кредитами вже розпродано колекторським компаніям, які лише чекають на час, коли мораторій перестане бути чинним, і почнуть вибивати квартири у позичальників», — додає вона. На її думку, людям дуже важко буде вирішувати всі питання з визнання боржником чи інші моменти в наших судах.

Це не прощення боргів

Нацбанк, звісно, проти продовження мораторію, як це регламентовано в законопроєкті №4475, хоч і з розписаними моментами реструктуризації боргів. Головний економіст управління аналізу системних ризиків департаменту фінансової стабільності Нацбанку України Альона Шмигель справедливо зазначає, що мораторій — це не прощення боргів за іпотекою, і коли ми його продовжуємо, то це фактично дозволяє позичальникам ігнорувати умови кредитних договорів.

Вона наводить правдиві приклади, як люди, що взяли валютну іпотеку в банках, часто здають житло в оренду, заробляючи на цьому чималі гроші, і не виплачують за кредитами фактично нічого. Звісно, що це неприпустимо.

Зрозуміло, що більшість позичальників і надалі висловлюватимуться за продовження мораторію і питання знову зайде у глухий кут.

Отже, як і раніше, розв’язання проблеми заборгованості за валютними кредитами пробуксовує. Тетяна Руденко припускає, що мораторій буде продовжено у ручному режимі, як це було вже кілька разів, ще на пів року. Але чи розв’яже це проблеми? Звісно, що ні.