Олександра Старченка в одному з мікрорайонів Нових будинків Харкова знають чи не всі. Можливо, не на прізвище, бо здебільшого по-дружньому називають Сашею, Сашком, а за його бізнесовою справою. Він постачає борщові набори, зелень, городину, фрукти більшості мешканців прилеглих до його крамнички багатоповерхівок. І дарма що поряд супермаркети — люди із самого ранку прямують до Олександра.

До крамнички —   як на баштан

І не тому, що тут на гривню-дві дешевше. Просто в Олександра особливий підхід до кожного покупця. Бабусі чи дідові, яким важко з важелезними пакетами продуктів, допоможе якщо не сам, то його помічник Віталій донести харчі до під’їзду будинку, а то й до самої квартири. Ніколи не продає неякісного товару, сам вибирає овочі чи фрукти і лише після схвалення покупця запакує в пакети. Тому люди ідуть до нього, як на баштан.

Так було, коли на розі вулиць працював Олександрів кіоск, так і пізніше, коли підприємець потрапив під хвилю боротьби з МАФами і йому довелося трохи дорожче орендувати сусіднє приміщення і пристосувати його під крамницю. Коли знесли кіоск, його постійні клієнти дуже турбувалися, як бути. Проте дізнавшись, що підприємець не полишає справи і території, зраділи.

Після оголошення карантину і надзвичайної ситуації в області покупців в Олександра не поменшало. Навіть навпаки. «Дарма люди непокояться. Без овочів і фруктів мої покупці не залишаться. У будь-яку погоду продукція буде», — каже Олександр. Він резюмує, що нинішній магазинний ажіотаж зовсім не виправданий.

Помагатор

В умовах карантину все лишилося, як було раніше. О 7.30—8 годині Олександр уже відчиняє крамничку, повернувшись зі свіжим овочево-фруктовим крамом з оптового ринку. Його вже чекають перші покупці, як правило, літні люди. Проте порядок продажу тепер став трохи іншим. У приміщення магазинчика можна заходити тільки по одному і в масках. Цього безапеляційно дотримуються всі клієнти і сам господар, який завжди в масці та рукавичках.

До крамниці підійшла жінка із п’яти-шестирічною дочкою. Олександр, побачивши їх з-за прилавка, попросив невеличку чергу із трьох покупців пропустити. Люди без нарікань посторонилися. Коли Олександр спакував важкого пакета, жінка, в якої в руках були ще торбинки з харчами, розгублено стала примірятися, як його донести. Олександр покликав Віталія й попросив супроводити покупців до під’їзду. Жінка дякувала, а маленьке дівча з такою щирістю сказало: «Спасибі, ти наш помагатор!» А люди в черзі мимохіть розквітли усмішками.

А ось юнак на свій смартфон почав щось знімати. Дивлюся — двері до крамнички. А там оголошення: доставка овочів і фруктів додому на замовлення. І номер телефону.

Щоб усі клієнти були живі й здорові

Коли черга розсмокталася і на вході в магазинчик не лишилося жодного покупця, знаючи, що це ненадовго, вирішив скористатися паузою й розпитати господаря магазину про його новацію. Олександр розповів, що таку безплатну послугу для літніх людей придумав не сам. Підказала бабуся із сусідньої квартири, котрій він частенько приносив продукти. Дякуючи за допомогу, старенька бідкалася, що не в кожного з таких ось старих є сили, щоб до магазину дійти. Та ще й в такий час! Добре, що є сусід.

«Тож і вирішив організувати замовлення на свій крам по телефону. Так, щоб люди не виходили під час карантину з помешкань. Доставляємо пакунки ось таким транспортом, — показує на «кравчучку». — А коли треба, можна й моїми «жигулями». Звісно, доставка безплатна. У таких умовах треба дбати не лише про свій бізнес, це час робити людям добро», — каже Олександр Старченко.

На запитання, чи не комунікував із волонтерськими організаціями, щоб поширити започатковану ним практику безплатної доставки продуктів, Олександр якось особливо усміхнувся й відповів, що не любить бюрократії, організованих за вказівками заходів. Він сам по собі. А оскільки не має змоги закупити, скажімо, велику партію масок чи апаратів штучної вентиляції легень або ще чогось, то робить те, що може.

Він розповів, що за тиждень отримав уже з десяток телефонних замовлень і всі їх з помічниками виконав. Нарікає лише, що інколи соромно людям називати нові ціни, бо оптовий ринок відчутно здорожчав. Так званий борщовий овочевий набір тепер можна придбати на оптовому на 20—30% дорожче, тож свій дохід обмежив 10—15 відсотками.

«Особливо шкода літніх людей, які й так не можуть звести кінці з кінцями, а під час карантину й поготів, — розмірковує Олександр. — Тож трохи припсовані овочі та фрукти не викидаю, як це заведено серед багатьох моїх колег, а виставляю під крамницею. Дивись, якась бабуся чи дідусь виберуть там яблуко чи грушу, які можна обрізати і з’їсти».

Наостанок дозволяю собі трохи провокативне запитання: мовляв, чи допомагають його добрі справи у розвитку власного бізнесу. На це Олександр без жодних словесних вихилясів згідливо киває головою. «Мабуть, допомагає. Ось тільки в нинішній ситуації треба думати передовсім не про власний бізнес, а про те, щоб усі твої клієнти пережили коронавірусну пандемію і були здоровими. Настає час, коли люди починають розуміти, що не все щастя — гроші. Куди дорожче життя і здоров’я».