ПАМ'ЯТЬ

 Авторові довгої низки популярних пісень Михайлу Пляцковському сьогодні виповнилося б 75 років

"Увезу тебя я в тундру", "Морзянка", "Лада", "Не повторяется такое никогда", "Мой адрес - море", "Через две зимы", "Крыша дома твоего" - ці пісні свого часу "гриміли" на всю колишню країну. Наймолодші слухачі були в захваті від "Улыбки", "Чему учат в школе", "Дважды два четыре", "Девчонка из квартиры 45", "Детства последний звонок". Автор цих пісенних текстів - уродженець шахтарського Донбасу Михайло Пляцковський.

Писав лірично, душевно

Шлях до слави поета-пісняра, нелегкий і тернистий, почався від невеличкої приземкуватої хатинки в селищі Голубівка на околиці робітничого міста Єнакієве, де Михайло мешкав з матір'ю.

- Я приїхав до Єнакієвого восени 1955 року, вступив до технічного училища, де навчався робітничій професії і не залишав своїх поетичних спроб, - пригадує поет, заслужений працівник культури України, голова Донецької організації НСПУ Станіслав Жуковський. - Часто гортаючи місцеві газети, шукав насамперед літературні сторінки, де хотілося надрукуватися й собі. Отоді й звернув увагу на вірші Михайла Пляцковського, який писав про все те, що нас оточувало довкола: про завод, що підпирає своїми трубами небо, про вулиці та квартали міста і його мешканців. Це виходило в нього якось дуже лірично та душевно, по-справжньому. Я уявляв поета таким собі сивочолим метром. І трохи здивувався, коли взнав, що Михайло старший за мене на кілька років. А потім познайомився з ним у робітничому клубі на зустрічі з членами літературного об'єднання при газеті "Єнакиевский рабочий", куди запросили й нас, учнів технічного училища.

Як пригадує Станіслав Жуковський, саме Михайло Пляцковський переконав його писати українською мовою, мелодійністю якої був зачарований.

Маючи гарний музичний слух і непоганий голос, Михайло вже тоді мріяв про пісні на свої слова. Збираючись вступати до Літературного інституту в Москві, підготував свою збірку віршів і запропонував її видавництву "Донбас". Відповіді чекав довгенько. А коли її отримав ... "Прочитавши листа, він заплакав як дитина, - свідчить Станіслав Жуковський. - Виявляється, хтось знайшов в одному з віршів паралелі з рядками Євгенія Євтушенка. Одне слово, йому відмовили. Михайло тоді сумно сказав: "Все! Мені в Єнакієвому і в Донбасі робити нічого. Треба їхати до Москви". І таки вступив спершу на заочне відділення Літінституту, а потім перевівся на стаціонар. Згодом його пісні стали відомими на всю країну..."

"Свій" для донбасівців

Переїхавши до Москви, Михайло Пляцковський не задер носа і не забував своїх друзів та літературних побратимів. Буваючи в столиці, і Станіслав Жуковський, і Анатолій Кравченко, та й інші донецькі письменники неодноразово зустрічалися з відомим земляком. А він для них так само залишався "своїм", а ще охочим до експромту. Даруючи Анатолію Кравченку свою першу книжку віршів для дітей, написав: "Дарю тебе книжку, чтобы воспитывал сынишку, а издам еще одну - тогда воспитывай жену!"

Проте усміхатися автору низки книг віршів, багато з яких стали популярними піснями, на жаль, хотілося далеко не завжди. Безкінечні турботи щодо видання книг та запису пісень, інші "принади" творчого життя не могли не позначитися на його здоров'ї. Причому, схоже, поет-пісняр і сам це відчував. "Ми зустрічалися з ним у Москві незадовго до його смерті, - розповів донецький письменник Анатолій Наумов. - Поговорили про те про се, він попрохав передавати привіт усім знайомим донбасівцям. А потім раптом чогось сказав, мовляв, усі знову мене згадають, як уже не стане... Я тоді не звернув особливої уваги на ці слова, бо на вигляд Михайло не був схожим на хворого. А ось коли дізнався про його кончину, відразу пригадав ним сказане і збагнув, що він щось передчував..."

Михайла Пляцковського згадують у Донбасі не тільки завдяки багатьом гарним ліричним пісням на його вірші. Сучасники запам'ятали його також і як талановитого автора, і як надійного друга-порадника. А сам поет теж ніколи не забував про свою малу батьківщину - Донбас. Підтвердження чому ось ці його рядки:

Не по карте знаю географию,

Но всегда, где б ни был, помню я,

Что дала мене жизнь и биографию

Родина шахтерская моя.

... Трубят журавли в поднебесье,

Там отблеск зари не погас...

Откуда я родом?

Из песни,

Названье которой - Донбасс!

ДОСЬЄ "УК"

Михайло ПЛЯЦКОВСЬКИЙ. Народився 2 листопада 1935 року в місті Єнакієве Донецької області. Закінчив Літературний інститут імені О. М. Горького. В 60-70-х роках став одним із найпопулярніших поетів-піснярів. Член Спілки письменників СРСР. Автор поетичних збірок "Ищи меня по карте", "Любимые женщины", "Утренний вальс", "Семиструнка", "Дружба начинается с улыбки" та багатьох інших, а також музичних комедій "Не бей девчонок!" і "Бабий бунт" (за мотивами "Донских рассказов" М. Шолохова). Нагороджений орденом "Знак Пошани". Лауреат премії імені Ленінського комсомолу.