ПРОГНОЗИ 

Врятувати єдину європейську валюту   спроможні лише екстранеординарні заходи

 

Євро може зазнати краху до католицького Різдва. Таку думку висловив днями екс-голова Європейського банку реконструкції та розвитку Жак Атталі. Врятувати грошову одиницю, яку ще донедавна вважали гордістю  Європи,  можна,  лише частково відмовившись  від фінансового суверенітету окремих країн, вважає він. Основна загроза виходить з Італії, переконані  німецький і французький  лідери Ангела Меркель і Ніколя Саркозі, які нещодавно обговорювали проблему з новим італійським прем’єр-міністром  Маріо Монті.

Загроза для найстійкіших

Справді, аби  передбачити майбутнє єврозони,  сьогодні мало зватися економістом, треба ще  бути футурологом і навіть трішки астрологом. Бо небесні світила можуть зійтися сприятливо для зірок — символів  об’єднаної Європи лише в одному випадку з двох. Саме цю заяву Жака Атталі, зроблену  в інтерв’ю брюссельській радіостанції, нині жваво обговорюють політики і медіа.

Рецепт від ідейного батька ЄБРР досить жорсткий: потрібно дати дозвіл Європейському центральному банку скуповувати держоблігації країн єврозони, які переживають кризу. Ці країни через введення наднаціонального контролю за бюджетами повинні бути позбавлені частини фінансового суверенітету. Нарешті слід внести низку змін до законодавства Євросоюзу.

Перше можна  виконати за п’ять хвилин, друге — за  тиждень, третє — через шість місяців, але починати треба одночасно. В іншому разі — катастрофа, переконаний відомий французький  економіст.

Тут можна дискутувати,  чи варто сліпо вірити прогнозам. Зокрема й тому, що європейській валюті залишилося жити до католицького Різдва і під ялинку до неї завітає не Санта Клаус, а Санта Крах.

 

Одна з окрас Франктфурта-на-Майні — памятник євро — ризикує незабаром зникнути. Фото з сайту flickr.com 

Однак зважати на перебіг подій, що розвиваються вельми стрімко, спонукають факти. Минулого четверга  Німеччина відмовилася підтримати ідею єдиних єврооблігацій для всіх 17 країн єврозони: проект, який обговорювали в ЄС протягом року і який  багато хто вважав єдиним дієвим механізмом для виходу з кризи, провалився. У результаті  наступного дня  Італії вдалося розмістити свої дворічні облігації на 10 мільярдів євро лише під 7,814% (в ході попереднього розміщення показник був 4,628%). Зростання прибутковості означає, що Італії буде дедалі складніше оплачувати свої позики. А держборг Італії становить майже 121% ВВП.

Боргова криза в єврозоні розростається. Загальний борг держав, які входять до неї, у півтора рази перевищив необхідні 60% ВВП, допустимі згідно з  Маастрихтським договором. Серед  проблемних, окрім Греції, Італії та Португалії, вже  й найбільші економіки регіону — французька та німецька.  

Про те, що планує  звернутися по допомогу до Євросоюзу і МВФ, вже попередила Іспанія. Борговий вірус вражає навіть країни, які здавалися донедавна благополучними. Приміром, рейтингове агентство Standard & Poor’s знизило суверенний кредитний рейтинг Бельгії з AA+ до AA із негативним прогнозом. Економіка Бельгії — одна з найвідкритіших у єврозоні, пояснює агентство, тому будь-яке зниження попиту на експорт серйозно вдарить по ній.

«Криза не є більше специфічною  для периферії. Це свідчення того, що посадові особи не мають жодного реального рішення», — цитує Bloomberg відомого аналітика Омера Айзінера.

Рятуйся, хто може

Тим часом європейська преса пише не тільки про економічні, а й про політичні наслідки проблем, з якими зіткнулися країни Євросоюзу. Приміром, французька Le Mondе цитує ще одного свого співвітчизника — генерального директора СОТ Паскаля Ламі: «Якщо зруйнувати валютний союз, то буде зруйновано і внутрішній ринок, а згодом і митний союз. Кожен залишиться сам по собі у світі, який став ще більш глобалізованим».

За всіх цих обставин Франція та Німеччина, які були головними рушійними силами інтеграційних процесів у Євросоюзі, втратять найбільше. Німеччина готова взяти відповідальність на себе і заплатити за борги інших. Проте взамін Берлін вимагатиме контролю над бюджетною політикою інших країн Євросоюзу. Франції ж доведеться звикати до обмеження бюджетних витрат у руслі загальноєвропейської політики, від чого вона відмовлялася під тим приводом, що це заважає її економічному розвитку.

На Китай сподівайся...

А ось німецька Sueddeutsche Zeitung пише вже і про те, чи не варто ЄС погодитися на дуже «спокусливу» пропозицію Китаю щодо рятівної позики. Але що навзаєм попросить Китай у Європи, якщо стане її рятівником? «Пекін може вимагати від європейців визнання Китаю ринковою економікою, і така домовленість лише закріпить роль КНР як політичного та економічного «важковаговика» у світі», — зазначає видання.

Шанс відповісти на неминучу  загрозу, яка сніговою лавиною накочується на готову  розчинитися у різдвяних вогнях Стару Європу, у владних кіл буде 9 грудня, на черговому саміті Євросоюзу у Брюсселі. До спалаху Вифлеємської Зірки  залишатимуться два тижні, аби  переконати інвесторів в ефективності цих зусиль.

Адже, як зазначав лауреат Нобелівської премії з економіки 2004 року Едвард Прескотт, для того, щоб провести справжні реформи,  потрібно пережити справжню кризу. Може, це саме той випадок?