Усі розвинені країни дбають про захист свого споживчого ринку, застосовуючи механізм технічного регулювання, зокрема сертифікацію продукції. Реалізувати харчові продукти без підтвердження їхньої безпечності відповідними документами, виданими або визнаними в межах ЄС, через ринкову мережу неможливо.

У США встановили жорсткий контроль за імпортованими харчовими продуктами на законодавчому рівні. Канада, Австралія та Японія теж мають подібні системи перевірок. Постачати харчові продукти на їхні ринки без ретельного контролю уповноважених державою органів також неможливо! А в Україні ситуація з якістю харчів суперечлива через скасування обов’язкової сертифікації. Натомість парламент ухвалив закон, яким передбачено запровадження добровільної сертифікації харчових продуктів на території України для експортних операцій.

Безконтрольні товари

Більшість українців пам’ятає, як на початку 1990-х полиці магазинів буквально заполонили імпортні продукти. Тоді мало хто переймався їхньою якістю, адже після дефіциту за радянської влади таке продуктове розмаїття було дивовижею: на ринок вихлюпнувся потік харчів низької якості — небезпечних для життя і здоров’я людей. Часто це були підроблені й фальсифіковані продукти, з вичерпаним терміном придатності, тобто переважно контрафактні. Тоді лише завдяки запровадженню сертифікації вдалося стабілізувати ситуацію на споживчому ринку країни.

Весною цього року Мінекономрозвитку своїм наказом скасувало обов’язкову і добровільну сертифікацію харчової продукції, зокрема й дитячого харчування. На думку чиновників, це не мало б призвести до погіршення забезпечення населення якісною продукцією, оскільки залишався багаторівневий контроль за харчами протягом усього процесу їхнього виробництва й обігу. Цю місію виконували санітарна й ветеринарна служби, а також інспекція із захисту прав споживачів. Щоправда, чиновники ті забули про заборону перевірок бізнесу.

«У Мінекономрозвитку не врахували, що в Україні не гармонізовано директиви Європейського Союзу в галузі харчових продуктів, немає технічних регламентів щодо харчової продукції, а з серпня 2014-го — ще й не контролюють її безпечність і якість, оскільки запроваджено обмеження на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами», — зазначає віце-президент Асоціації «Українські акредитовані органи з оцінки відповідності» (УкрАО) Валентина Гордієнко.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону «Про підтвердження відповідності» процедура виключення продукції з переліку, що підлягає обов’язковій сертифікації, здійснюється після впровадження відповідних технічних регламентів. Проте в Україні й досі не гармонізовано директиви Європейського Союзу й не запроваджено жодного технічного регламенту на харчову продукцію! А темпи їх гармонізації й розроблення дуже низькі через брак належного фінансування. Якщо не визнати обов’язковість стандартів, то за нестачі технічних регламентів виникає «юридичний провал» у сфері регламентування вимог до якості й безпечності продукції.

Водночас у всьому світі актуальне питання біологічної безпеки, обігу харчових продуктів, які містять генетично-модифіковані організми. Неконтрольоване поширення таких продуктів може призвести до непередбачуваних наслідків.

Таким чином Україна втратила змогу своєчасного виявлення на своєму ринку фальсифікованої продукції і створила тепличні умови для неякісної продукції імпортного походження.

«Скасування обов’язкової й добровільної сертифікації харчової продукції в умовах нестачі необхідної нормативної бази (гармонізованої з європейським законодавством) може призвести до несприятливих наслідків, — наголошує Валентина Гордієнко. — Зокрема створить сприятливі умови для ввезення в Україну небезпечної фальсифікованої недоброякісної продукції невідомого походження за демпінговими цінами. А це негативно вплине на економіку вітчизняних підприємств, які виробляють аналогічну продукцію, й призведе до скорочення робочих місць через створення умов для недобросовісної конкуренції, до нівелювання досягнутих Україною міжурядових домовленостей щодо взаємного визнання робіт з оцінки відповідності».

Експерт зауважує, що з 21 вересня 2015 року припинено реєстрацію сертифікатів відповідності та свідоцтв про визнання відповідності на харчову продукцію, зокрема й алкогольну. Це призвело до того, що українські виробники втратили змогу проводити добровільну оцінку відповідності в державній системі сертифікації. Тож, починаючи з 21.09.2015 року, вітчизняним підприємствам для експорту продукції необхідно звертатися до органів сертифікації у кожній країні окремо, витрачати значно більше коштів для підтвердження відповідності своєї продукції. Це негативно впливає на конкурентоспроможність нашої продукції на міжнародному ринку. Водночас втрачає свої надходження і державний бюджет України, а кошти наших виробників йдуть на підтримку економіки інших держав та створення там нових робочих місць. Натомість Україна визнає оцінку відповідності інших держав при ввезенні їхньої продукції на нашу територію.

Врятувати ситуацію

Виправити ситуацію, що склалася, може ухвалення закону «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів «Про стандартизацію і сертифікацію», який передбачає впровадження добровільної сертифікації харчових продуктів на території України для експортних операцій, обов’язкову сертифікацію яких раніше було скасовано. На думку народного депутата Владислава Голуба, скасування обов’язкової сертифікації не полегшило, а ускладнило процес експорту продовольства до країн СНД. Оскільки Україна уклала з цими країнами угоду про взаємне визнання державних сертифікатів у галузі продовольства, українським компаніям доводиться платити за сертифікацію своїх продовольчих товарів органам сертифікації в інших країнах СНД. На думку Владислава Голуба, добровільна сертифікація харчових продуктів усередині країни полегшить умови ведення бізнесу і забезпечить надходження грошей у бюджет країни.

«Якщо закон, який нині на підписі у Президента, набуде чинності, то він частково скасує технічні бар’єри у торгівлі харчовими продуктами для вітчизняних підприємств з іншими країнами, — роз’яснює Валентина Гордієнко, — та унеможливить порушення чинних нормативно-законодавчих актів до внесення відповідних змін у них. А також надасть можливість суб’єктам господарювання проводити добровільну сертифікацію своєї продукції без перешкод та позначати її знаком відповідності, що сприятиме конкурентоспроможності вітчизняних продуктів харчування. Нині в Україні діють як державні, так і комерційні органи з сертифікації та органи з оцінки відповідності. Перелік таких органів розміщено на сайті Мінекономрозвитку».

Таким чином ухвалення зазначеного закону зніме технічні бар’єри в торгівлі з країнами СНД. Щодо покращення ситуації на споживчому ринку, то експерти радять усе-таки дозволити перевірки виробників, принаймні за зверненням покупця, який придбав неякісну продукцію.

Від редакції. Вийшло так, що в програші опинилися як українські споживачі, так і виробники. Перші не можуть бути впевнені в якості продукції, яку купують, а другі мають шукати лабораторію за кордоном, фахівці якої засвідчили б якість їхньої продукції. І це притому, що цю роботу могли б виконувати експерти вітчизняних лабораторій та отримувати за це кошти і спрямовувати їх до бюджету. Сподіваємося, з прийняттям закону, що передбачає впровадження добровільної сертифікації харчових продуктів на території України для експортних операцій, ситуація зміниться на краще.