У місті Бахмут на Донеччині, яке тривалий час безуспішно «визволяють» рашисти, тепер уже немає жодного вцілілого будинку. Там, де в мирний час жили понад 80 тисяч людей, досі залишається близько 2 тисяч. Одне з найбезпечніших місць — підвал, де діє пункт незламності. Туди навідуються містяни, щоб отримати привезені військовими продукти, харчування, воду, медикаменти та примірники місцевої газети «Вперед». Волонтери розповідають: іноді можуть відвезти туди навіть менше харчів, адже їх у місті ще можна знайти, але газету передають обов’язково. Бо про це просять люди, тривалий час позбавлені вільного доступу до достовірної інформації.

Зрозуміло, більшість публікацій видання розраховано на потерпілу від війни категорію читачів: повідомлення про роботу комунальних служб та управління соціального захисту, відшкодування за втрачене чи пошкоджене майно, пошуки зниклих безвісти, похорони загиблих і обов’язково — заклики до евакуації з небезпечної зони та умови виїзду звідти під контролем військових чи правоохоронців. А вплив і значення друкованого слова підтверджують самі читачі, які кажуть, що наважилися виїхати з міста після чергової газетної публікації, котра фактично допомогла врятувати їм життя.

Для вимушених переселенців видання це ще й міцний зв’язок з містом, в яке повернутися найближчим часом навряд чи вдасться. Фото з сайту irmi-ukraine.org

Видання «Вперед» — серед символів незламності

Реалії підлої й дуже жорстокої війни рф проти України такі, що газета «Вперед» стала одним із символів незламності Бахмута, що його московити стирають з лиця землі. За понад 100 років існування видання стало своїм для не одного покоління містян, а для нинішніх вимушених переселенців віднедавна це ще й міцний зв’язок з містом, в яке повернутися найближчим часом навряд чи вдасться. Тому газета тепер виходить здебільшого для бахмутців, осередки яких у Дніпрі, Києві, Кривому Розі, Одесі та інших містах України. А ті земляки, що не мають змоги періодично її отримувати, шукають нагоду, як стати читачами.

«Надходили листи з різних куточків України із проханням надсилати туди примірники газети. Одна із читачок дуже зворушливо написала, що для неї газета — щось рідне і навіть запах друкарської фарби викликає асоціацію із «Вперед», отже з рідною домівкою. Вона запитала, чи може якось отримувати наше видання, далі попрохала надсилати їй кожен примірник газети через «Нову пошту», і її не зупинило те, що доведеться сплачувати вартість пересилання», — розповідає головний редактор видання Світлана Овчаренко.

Про сам Бахмут у його недавніх жителів здебільшого залишилися самі спогади. А газета «Вперед» після кількамісячної перерви відновила вихід за межами рідного міста і приходить до читачів двічі на місяць (раз — на чотирьох шпальтах, удруге — на восьми). Діє сайт і сторінка у фейсбуці. Із нового абзацу видання запрацювало завдяки відповідному сприянню Національної спілки журналістів України та фінансовій допомозі міжнародних партнерів.

Цей приклад незламності Бахмута дуже показовий і головне — далеко не єдиний. Адже одним з важливих пріоритетів у своїй роботі після 24 лютого НСЖУ вважає відновлення друку місцевих газет для читачів деокупованих і прифронтових територій України, де нерідко немає електрики, інтернету, телебачення та радіомовлення. Досі завдяки підтримці міжнародних колег і донорів вдалося профінансувати вихід у світ принаймні одного номера 25 видань у цих регіонах. 

Чого тільки вартий досвід спільних зусиль для відновлення в листопаді 2022 року виходу обласної газети «Новий день» у визволеному від російських загарбників Херсоні.

«Колектив редакції з великим піднесенням взявся за підготовку чергового номера. Бо якщо всі місяці окупації Херсона ми мали змогу працювати тільки на сайті, де давали короткі повідомлення, то тепер знову повернулися до формату друкованого видання і повноцінної медійної діяльності», — згадує головний редактор видання Анатолій Жупина.

Так само в Запоріжжі відновлюють роботу місцевої газети «Червоний промінь». Після початку повномасштабного вторгнення рф друк видання припинили, проте журналісти наповнювали сайт і готували інформацію для соціальних мереж. А згодом за сприяння НСЖУ та міжнародних партнерів у березні цього року читачі отримали друкований спецвипуск газети. Тепер наші колеги готують наступний.

Газета йде за читачем

Безумовно, читацька аудиторія місцевих газет, що відновлюють роботу на деокупованих чи прифронтових територіях, — вимушені переселенці, які з відомих причин виїхали звідти. А зовсім недавно побачило світ нове видання для переселенців «Схід now» саме для активних внутрішньо переміщених осіб з Донеччини та Луганщини. Газета накладом 200 тисяч примірників друкується в Запоріжжі й виходитиме двічі на місяць.

Вимушені переселенці стосовно нового видання мають пільгу, оскільки отримуватимуть його безплатно. Передбачено, що поряд із представниками громадських організацій зі сходу до розповсюдження газети для біженців від війни у громадах в Україні та Польщі, які приймають (це вже понад 200 локацій), залучать ще й активних ВПО. 

Газету «Схід now» розраховано саме на тих українців, які стали безпосередніми потерпілими після початку московитського повномасштабного вторгнення в Україну, яке кремлівський бункерний щур під час хронічних нападів геополітичної гарячки називає війною з НАТО. На сторінках видання ВПО зможуть знайти корисну інформацію, що допомагатиме адаптуватися до життя в нових умовах, не втрачаючи регіональної ідентичності. А після деокупації поки що загарбаних рашистами територій автори проєкту планують розповідати про відновлення там нормального життя й можливості, які створюватимуться для повернення людей у вільні від загарбників міста й села.

Варто звернути увагу, що редакція і керівниця проєкту Інна Юр’єва мають досвід видання схожої газети «Громада Схід», яку у 2019—2022 роках поширювали у 20-кілометровій зоні вздовж лінії розмежування в Донецькій та Луганській областях. А тепер впроваджують у життя концепцію «Газета йде за читачем», яку розробили для переселенців-східняків. Цей гуманітарний проєкт реалізовують активісти ГО «Маріупольська асоціація жінок «Берегиня» за підтримки Посольства Федеративної Республіки Німеччини в Україні та фінансової допомоги  ФРН.

Як згадує Інна Юр’єва, ідея створення газети виникла торік улітку, коли разом з головою ГО «Маріупольська асоціація жінок «Берегиня» Мариною Пугачовою обговорювали ризики, що виникають внаслідок вимушеної евакуації людей зі сходу в інші регіони України чи за кордон. Було очевидно: не всі, хто виїжджають, потім захочуть повернутися навіть після деокупації.

«А хто ж тоді відновлюватиме визволені Донеччину та Луганщину, якщо вони залишаться знелюдненими? Тоді Марина й запропонувала започаткувати нове видання, яке допомагало б активним переселенцям зберігати регіональну ідентичність та інформувало про можливості, що з’являтимуться на малій батьківщині після визволення. Далі ми розробили концепт «Газета йде за читачем» і звернулися по підтримку до пані Посла Німеччини в Україні Анки Фільдгузен, з якою мали плідну співпрацю ще з часів роботи на прифронтових територіях і маємо підтримку нині», — розповідає керівниця проєкту.

Готували матеріали для нової газети журналісти-переселенці, а ще автори, які працюють у регіоні як волонтери. У цьому проєкті передбачено психологічну підтримку авторок, які змушені працювати з інформацією, що призводить до постійної ретравматизації. Адже всі залучені до видання журналістки — переселенки, більшість із них уже вдруге вимушено покинула домівки, а в декого чоловіки воюють на фронті.

У березні пілотний номер газети «Схід now» побачив світ. Сам проєкт розраховано на два роки, а після визволення тимчасово окупованих територій Донеччини редакція планує повернутися туди, щоб і собі долучитися до відновлення мирного життя.