24 січня 2012 року «Урядовий кур’єр» надрукував матеріал «Географічний майданчик з вулканами і гейзерами». У ньому йшлося про те, що в Полтавському обласному ліцеї-інтернаті для обдарованих сільських дітей створюють заклад майбутнього, основу якого заклав понад 100 років тому Антон Макаренко. Весь цей час у закладі наполегливо наближали мету й таки її досягли. Про зроблене за вісім років, а також нинішні успіхи й проблеми розповів директор комунального закладу «Полтавський обласний науковий ліцей-інтернат II—III ступенів імені А.С. Макаренка» Полтавської обласної ради Валерій ШУЛЬГА.

Директор Полтавського обласного наукового ліцею-інтернату імені А.С. Макаренка Валерій ШУЛЬГА: «Ми створили школу майбутнього»

З новим статусом і новими можливостями

— Отже, Валерію Івановичу, ваш заклад набув нового статусу.

— Так, ми стали науковим ліцеєм і побудували школу майбутнього, яка відповідає всім критеріям цього пілотного проєкту. Нашу роботу схвалили освітянська комісія обласної ради і вчена рада обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М. Остроградського. Створено потужний добре модернізований, технічно оснащений навчальний заклад, у якому дають високоякісні знання.

Наші учні перемагають у більшості загальноукраїнських і міжнародних конкурсів, у яких беруть участь. За якісними показниками підготовки учнів до науково-дослідницької роботи ми в області треті після Полтави й Кременчука. Цього року п’ятеро наших вихованців представлятимуть Полтавщину на третьому всеукраїнському етапі конкурсу Малої академії наук. За останні десять років четверо наших випускників стали президентськими стипендіатами.

— Що вам дала зміна статусу?

— Поки що перебуваємо у процесі трансформації, формуємо штат. У майбутньому це дасть нашим учням більше можливостей для науково-дослідницької діяльності.

— За якими науковими напрямами працюєте?

— Історичним і археологічним. Уже 19 років наші учні під керівництвом учителя історії заслуженого вчителя України Сергія Сапєгіна проводять археологічні розкопки й розвідки на Полтавщині, а 2018-го на базі Шишацької археологічної експедиції Інституту археології НАН України діє літня польова археологічна школа. Її учасники — учні, вчителі й випускники нашого ліцею.

Для юних археологів проводимо лекційні та практичні заняття з теоретичної, польової, експериментальної й підводної археології, надаємо їм методичні знання. До проведення лекцій та екскурсій залучаємо науковців і музейників Києва, Харкова, Полтави, Опішного, Лубен, Миргорода та Шишаків.

Підсумки праці юних археологів — цікаві знахідки й наукові дослідження та майже 80 науково-дослідницьких публікацій. Частину археологічних знахідок наших учнів експонували, нині їх зберігають у фондах Полтавського краєзнавчого музею.

— Чи відкрили розташований на території вашого закладу найкращий на Полтавщині географічний майданчик?

— Це зробили під час практичного тренінгу для вчителів, які інститут післядипломної освіти проводить на базі нашого ліцею. Наш географічний майданчик справді один з найкращих в області, а можливо, і в Україні.

Усі учні  ліцею-інтернату мають змогу працювати з персональним комп’ютером. Фото надав автор

Цей заклад як багатодітна родина, де кожен член працює на спільний результат

Освітній заклад з особливою аурою

— У ліцеї цими днями навчання відбувається очно чи дистанційно?

— Тепер ми на канікулах і готуємося до переходу на дистанційну і змішану форми навчання.

У нас 194 учні 5—11 класів. Це трохи менше, ніж було вісім років тому. І пов’язано це з тим, що тоді у структурі ліцею була початкова школа, яку передали на баланс районної ради. Нас менше, проте в нас багато дітей з полтавських шкіл. Їм і їхнім батькам подобається морально-психологічна атмосфера у колективі нашого закладу. Нам часто кажуть, що наші учні особливі — привітні, ввічливі, спокійні, й запитують, що ми робимо для цього. А я відповідаю: нічого. Утворилася така аура, що молодші діти вчаться у старших. Наш заклад — багатодітна родина, кожний член якої працює на спільний результат.

— У яких умовах живуть і вчаться ваші вихованці?

— Вважаю, що умови в нас чудові. Харчуємо дітей чотири рази на добу, у гуртожитку зроблено євроремонт, його опалюють. Маємо газовий і твердопаливний котли, але газовий поки що не вмикали, на ніч підігріваємо приміщення дровами. Тобто діти не мерзнуть.

— Як ваші вихованці склали ЗНО цього року?

— Як і щороку: успішно. За цим показником ми в області стабільно перебуваємо у десятці найкращих навчальних закладів, на 5—6 місці. Цього року ми четверті. У ТОП-200 в Україні увійшли з математики, фізики й географії.

Маючи такі знання, усі наші випускники 2011—2020 років стали студентами вишів, з них 85% навчаються за державним замовленням у престижних українських університетах, а також за кордоном: у Польщі, США та Словаччині.

— Ваші попередники-колоністи займалися господарською діяльністю.

— Наші учні не байдикують. Долучаємо їх до прибирання території закладу, а вона чимала — 14 гектарів, працюють вони у виробничому секторі, самі собі вирощують овочі й зелень. Діти зайняті у шкільному лісництві, на уроках праці виготовляють гніздівлі для диких качок і шпаківні. Допомагають лісівникам садити ліс.

— Після виборів усі земельні питання вирішуватиме новостворена ОТГ. На вашу думку, вона не спробує відкраяти у ліцею частину території?

— Сподіваюся, що ні. У нас же заповідна територія, центр макаренкознавства. Шість років тому до нас приїжджали нащадки поміщиків Трепке, які мали тут родовий маєток. Проте жодних майнових претензій не висували.

— Чи є перспектива у школи майбутнього?

— На сьогодні нас підтримують владні структури всіх рівнів. Тому що такі заклади, як цей, мають існувати. Вони як промінь світла для сільських дітей із глибинки. Вони в нас стають зовсім іншими — впевненішими в собі, соціалізованішими. Їм тут є за ким тягнутися й до чого прагнути.

— Як розв’язуєте кадрову проблему?

— У закладі 34 педагогічні працівники. Серед них заслужений учитель України, кандидат педагогічних наук, одинадцять педагогів мають вищу категорію і дванадцять — першу. Педагогічне звання «учитель-методист» мають троє вчителів, «старший учитель» і «старший вихователь» — п’ятнадцять. Проблема в одному: восьмеро педагогів живуть у Полтаві. Розраховуємо на наших колишніх випускників, які закінчують місцевий педуніверситет і хочуть у нас працювати. Їм тут добре, вони обізнані з нашою специфікою, побудовою навчально-виховного процесу. Раді й ми їм. На жаль, у нас немає житлового фонду для вчителів. Тому працюють у нас тільки ті, хто без ліцею не уявляє життя.

Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Валерій ШУЛЬГА.  Народився 19 червня 1965 року в селі Святилівка Глобинського району Полтавської області. Закінчив Полтавський державний педуніверситет імені В.Г. Короленка за фахом «учитель фізики і математики».

Трудову діяльність розпочав 1987 року на будівництві музею-заповідника

А.С. Макаренка. Потім працював головним зберігачем фондів цього заповідника, із 1997 року — його директором. Нині директор комунального закладу «Полтавський обласний науковий ліцей-інтернат II—III ступенів імені А.С. Макаренка» Полтавської обласної ради.

Відмінник освіти України, нагороджений нагрудними знаками МОН «Антон Семенович Макаренко» й «Василь Сухомлинський».