Дипломатія, як і кожна професія, має свою мову. У її арсеналі не лише спеціальні терміни, абревіатури, формулювання, а й знаки, жести, символи, які інколи можуть означати значно більше, ніж публічні заяви. Свого часу ексдержсекретарка США Мадлен Олбрайт написала про це книжку «Читайте мої брошки, це ювелірна дипломатія».

На посаді головного дипломата Сполучених Штатів Мадлен Олбрайт була відомою тим, що завжди під час важливих переговорів доповнювала вбрання брошкою, якою намагалася висловити своє ставлення до країни, де відбувалися переговори, або показати очікування від них. Наприклад, коли вона прибула на зустріч із міністром закордонних справ Іраку, до її жакета було пришпилено золоту змію, оскільки тодішній іракський диктатор Саддам Хусейн обізвав її гадюкою. Якщо вона знала, що попереду на неї чекають складні перемовини, то вбрання доповнювала брошка у вигляді бджоли із жалом.

На допомогу «російським друзям»

Генеральна секретарка Ради Європи Марія Пейчинович-Бурич у своїй діяльності мову брошок не використовує, бо вдається до дієвіших засобів дипломатичної мови. Таким красномовним символом став її дводенний робочий візит до Москви. Як повідомила пресслужба РЄ, протягом перебування у російській столиці Марія Пейчинович-Бурич зустрілася з міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим, головою ради федерацій Валентиною Матвієнко, міністром юстиції Костянтином Чуйченком, поспілкувалася із членами російської делегації до ПАРЄ і прочитала лекцію у московському Інституті міжнародних відносин.

На перший погляд, у цьому візиті немає нічого особливого, якби не красномовні обставини, які надають йому особливого значення. По-перше, з огляду на пандемію останній робочий візит, який здійснювала генсек, відбувся в лютому. Це був візит до Брюсселя. По-друге, останні події в Росії, зокрема отруєння опозиціонера Навального, через що минулого тижня ЄС запровадив санкції проти шістьох російських топпосадовців. За цих двох умов візит Марії Пейчинович-Бурич до Москви має вигляд символу підтримки Ради Європи російської влади. А міжнародна підтримка Кремлю, який невпинно рухається у напрямі подальшої міжнародної ізоляції, бо не збирається припиняти агресивної міжнародної політики щодо сусідніх країн та внутрішньої політики на придушення опозиції та громадського руху, вкрай потрібна.

Рік тому Росія тріумфально повернулася до ПАРЄ. Рада Європи пробачила їй окупацію Криму, війну на Донбасі, утримання політичних бранців в обмін на поновлення бюджетних виплат. Чимало депутатів ПАРЄ говорили, що за присутності російських депутатів у залі їм буде легше налагодити діалог, зокрема щодо українського питання.

Відтоді діалог налагодити так і не вдалося. Бо Москва й не збиралася дослухатися до чиєїсь думки, особливо того, кого можна легко купити за гроші. Потім допомогла пандемія, через яку сесії ПАРЄ не відбуваються, отже, позицію російських депутатів, для яких повага до міжнародного права — лише порожній звук, не видно й не чути широкому загалу. Ані референдум щодо поправок до Конституції РФ, одна з яких закріпила примат національного права над міжнародним, ані протести в Хабаровську, ані отруєння Навального, ані переслідування кримських татар у Криму не змусили Марію Пейчинович-Бурич поїхати до «російських друзів», щоб підтримати відвертий діалог про права людини. І лише після рішення Європейської ради про санкції за застосування забороненого «новічка» і погрози Сергія Лаврова припинити спілкування з Брюсселем вона зібралася до Москви, попри новий локдаун у розпал пандемії.

Ще одна іміджева втрата

У вітчизняному МЗС цілком логічно назвали цей візит «політикою умиротворення Росії». Як нагадала речниця МЗС Катерина Зеленко УНІАН, така тактика, яку РЄ вже застосовувала щодо Москви, лише посилювала її агресивну політику.

«Щонайменше з 2008 року, коли розпочалась агресія країни-члена Ради Європи проти Грузії, стан із правами людини в Росії погіршується в геометричній прогресії. Особливо загрозливих масштабів ця тенденція набула останніми роками — після спроби Росії анексувати Крим і розв’язати агресію проти України на сході», — наголосила дипломатка. Вона звернула увагу, що Росія досі не зважала на кроки, здійснені для того, щоб їй догодити, «і посилила свою агресивну політику і злочинні засоби, які призводять до порушень прав людини і злочинів проти людяності не лише на території Росії, а й на територіях країн-членів Ради Європи».

«За таких обставин пані генеральний секретар Ради Європи, яка має певні повноваження, мусить вжити всіх необхідних заходів у межах своєї компетенції, які створили б передумови для повернення Росії на шлях виконання зобов’язань, які вона взяла на себе як умову для запрошення до членства в РЄ», — зазначила Катерина Зеленко.

Звичайно, годі чекати, що пресслужба генсека РЄ відверто напише, про що говорила Марія Пейчинович-Бурич із Сергієм Лавровим чи депутатами Держдуми. Хоч у неофіційних розмовах працівники секретаріату ПАРЄ не раз підтверджували, що російська влада не йде на жодні компроміси і не визнає підстав для критики під час зустрічей із представниками РЄ. Тож цей візит завдасть більше шкоди іміджу Ради Європи, ніж користі для просування верховенства права, демократії та прав людини — трьох принципів, за якими і мала б діяти ця організація.