Радіаційної небезпеки від пожежі в зоні відчуження Чорнобиля немає: радіаційний фон у межах норми, встановленої для цієї території, ситуація контрольована. Таку заяву зробила днями під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі заступник міністра екології та природних ресурсів Світлана Коломієць, коментуючи наслідки пожеж на початку серпня.
Також посадовець розповіла, що такі пожежі виникають доволі часто. За статистикою, у спекотний літній період упродовж 2012—2014 років у Чорнобильській зоні стається 10—15 пожеж. Нині урядові структури розробляють концепцію оптимізації управління зоною відчуження. «Одна з ідей, що розглядаємо, — створення Чорнобильського радіоекологічного заповідника, що матиме свою посилену відомчу охорону, зокрема й протипожежну», — додала заступник міністра.
Набагато песимістичніше через пожежі оцінюють ситуацію в зоні у Регіональному східноєвропейському центрі моніторингу пожеж та лабораторії лісової пірології Національного університету біоресурсів і природокористування (НУБіП). «Протягом 2007—2014 років ми спільно з міжнародними організаціями та авторитетними науковцями (ЄЕК ООН, ОБСЄ, Рада Європи, GFMC, US Forest Service, Yale University) зверталися до президентів, уряду, Верховної Ради з проханням звернути увагу на високі ризики радіоактивних пожеж у зоні відчуження, які загрожують не тільки національній екологічній безпеці, а й іншим країнам регіону, — говорить завідувач лабораторії Сергій Зібцев. — Загалом запропонували кілька варіантів системи попередження великих пожеж, передусім низькобюджетний. Повна вартість такої системи на всю пожежонебезпечну частину зони (260 тисяч гектарів) — 12 мільйонів гривень. Стільки коштують 14 вишок, камери, система передачі й обробки інформації та диспетчерський центр. Це дасть повну картографію, автоматичне виявлення пожеж та розрахунок їхнього розвитку (напрямок, швидкість, інші параметри), час доставки пожежних засобів, кількість необхідної води тощо».
Проте реакції не було. І біда таки прийшла. У квітні 2015 року сталася природна пожежа в зоні відчуження площею 10 800 гектарів. Це найбільша така катастрофа після 1992-го. Тоді було знищено вогнем до 17 тисяч гектарів лісів. Через місяць виникли ще дві торф’яні пожежі в зоні відчуження. А на початку серпня трапилась велика верхова лісова пожежа безпосередньо на західному, найбільш забрудненому напрямку.
За даними Сергія Зубцева, зараз намагаються провести вирубку унікальних старовікових лісів у зоні відчуження, зокрема лісів, що постраждали від пожежі у квітні 2015 року. Експерти центру категорично не рекомендують таких рубок. Кора дерев у цих насадженнях забруднена цезієм-137 настільки, що це аналогічно рівню радіоактивних відходів — потребує спеціального порядку захоронення. Це означає, що під час валки дерев лісогосподарський персонал отримає значні дози опромінення. А спроби експортувати таку деревину неминуче призведуть до затримки вантажу службами радіоактивного моніторингу країн ЄС.
Головні збитки для суспільства й довкілля внаслідок квітневої пожежі у зоні відчуження – це передусім те, що природа зони десь частково, а десь і повністю втратила здатність слугувати бар’єром на шляху розповсюдження радіонуклідів. Тепер вони більше і швидше потраплятимуть у грунтові води, а в подальшому — річки, а також у приземні шари повітря (попіл підніматиме вітер).
Що ж робити з наслідками тієї пожежі? Виявляється — нічого! Жодних лісівничих, реабілітаційних або інших заходів на вкритих та невкритих лісом земельних ділянках, постраждалих від пожеж, вживати не потрібно. Адже будь-яке застосування важкої техніки й господарські дії призведуть до порушення структури грунту, підстилки і пришвидшення міграції радіонуклідів та вторинного забруднення довкілля. Інший аргумент на користь непроведення господарських заходів на таких територіях: на окремих ділянках зола, що утворилася після пожежі, сягає за рівнем забруднення рівня радіоактивних відходів, отже будь-які ймовірні заходи мають бути регламентовані відповідно до Норм радіаційної безпеки — документа дуже суворого і складного. Бо інакше люди, які працюватимуть на згарищі, можуть опромінитися.
Щодо природи, то невдовзі вона відновиться, так само як відновлюється на будь-яких інших горільниках. Природа — вона така, вона знає і вміє краще. Якщо людина їй не заважає. Коли ж ідеться про попередження пожеж, то тут діяти треба негайно: 12 мільйонів гривень — невисока ціна за спокій та безпеку і столиці нашої країни, і всіх близьких і далеких сусідів Чорнобиля.
НЕ ГРАЙТЕСЯ З ВОГНЕМ
Причиною загоряння торф’яників найчастіше стає людина із сірниками
Тривала спека спричинила високий рівень пожежної небезпеки. Помножена на людську необережність, а то й дурість, вона раз по раз призводить до трагічних результатів або як мінімум спричиняє значні збитки.
Немає слів, щоб відреагувати на ситуацію на Львівщині, де згоріло десять гектарів лісу. Вогонь серед сосон спалахнув від того, що у ліс прилетів жмут соломи, яку чомусь саме в цю посушливу пору вирішив спалити на своєму подвір’ї місцевий селянин.
Причиною загоряння торф’яників теж часто стає людина з сірниками. За словами начальника Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій Київської області Василя Слободяника, проблема торф’яних пожеж на Київщині дуже актуальна, адже загальна площа їх покладів становить 17 тисяч 521 гектр. Найбільше їх у Іванківському, Києво-Святошинському, Вишгородському, Макарівському, Бородянському районах та навколо міста Ірпінь. Торф’яні пожежі найчастіше виникають від неправильного поводження з вогнем, розрядів блискавок. Також торф схильний до самозаймання, яке може статися при температурі вище 50°C.
Торф’яні пожежі рухаються повільно, по кілька метрів на добу, і вирізняються тим, що їх майже неможливо загасити. Вони небезпечні раптовими проривами вогню з-під землі і тим, що їх край не завжди помітний. Торф вигоряє зсередини, утворюючи порожнини, в які можна провалитися й згоріти. Температура в товщі торфу, охопленого пожежею, понад тисячу градусів.
З початку року на території області виникло 157 торф’яних пожеж на загальній площі близько 138 гектарів. Для ліквідації горіння торфу задіяли 1047 рятувальників та 350 одиниць основної, спеціальної та допоміжної техніки. Станом на 14 серпня, повідомили в ДСНС Київської області, є 16 осередків горіння торфу: в Бородянському районі поблизу сіл Бабинці та Здвижівка в заплаві річки Здвиж; Іванківському поблизу сіл Олізарівка, Горностайпіль, Соснівка; Вишгородському поблизу сіл Козаровичі та Демидів; Обухівському поблизу сіл Нові Безрадичи та Підгірці; Переяслав-Хмельницькому поблизу села Пристроми; в Ірпінській зоні поблизу м. Ірпінь в районі 7-ї лінії, в заплаві річки Ірпінь поблизу селища Гостомель, в заплаві річки Рокач в місті Буча, поблизу міста Ірпінь район РЕМ; Києво-Святошинський район: поблизу сіл Горенка та Мощун.
Жителі цих населених пунктів, відпочивальники (серед цих територій чимало місць традиційного літнього відпочинку киян) потерпають від чаду та диму, втрачаючи здоров’я. Тому ДСНС та «Урядовий кур’єр» ще раз закликають усіх бути вкрай обережними з вогнем і жорстко дотримуватися правил пожежної безпеки.
Ми в Google+