Кругом хороша моя Золотоноша! Хоч і лютує надворі лютий, замітаючи снігом шляхи-дороги, в золотоніській теплиці затишно. Тут уже прокльовуються тендітні паростки майбутніх квітів. Петунії, традесканції, бегонії, пеларгонії, остеоспермум. Вони вже чекають омріяної весни, яка ось-ось прогляне золотавим промінчиком крізь насуплені хмари. Олена Козлова, господиня цього квіткового раю, привітно, ніби мальва, усміхається, розповідаючи, чим цього року озеленюватиме місто. Численні сорти рослин прикрасять вулиці та подвір’я, роблячи їх неповторними, хоч і вельми звичними.
Золотонісці вже звикли до цього різноманіття барв, які, ніби веселка, звеселяють душу, закликають радіти, усміхатися. Але особливе ставлення у багатьох містян до квітки, оповитої серпанком таємничості й легенд. Здається, жодна господиня не уявляє свого подвір’я без чорнобривців. Латинська назва рослини Tagetes походить від імені онука давньоримського бога Юпітера Тагета, який умів передбачати майбутнє, був дуже привабливим. Чи не тому й у народній творчості чорнобривцям приділено особливу увагу. А йдучи вулицями міста серед мальв, жоржин, маків, любистку, матіоли обов’язково побачите яскраві голівки чорнобривців як незрадливого оберега духовності.
«Символи рідного краю — біла хата і чорнобривці, — зауважує озеленювачка Любов Бондар. — Вони квітують до самих морозів. Для матерів чорнобривці — прикмета синівської чоловічої сили, святості, чистоти, хлоп’ячої краси й добра. Діти ж пов’язують ці квіти з образом матері, для них вони знак отчого дому, материнської любові, Батьківщини. Нашим солдатам на сході України під час перепочинку сняться саме чорнобривці, які прив’язали їхні серця до рідної домівки».
Територію зимової теплиці поділили на три частини, в кожній з них вирощують різні рослини. Унікальність їх у тому, що всі вони вже акліматизовані, призвичаєні до місцевості, мають імунітет до хвороб. Доглядачки ходять коло паростків, як коло рідних дітей. Подбали про необхідну температуру, добрива, зволоження. На дні контейнерів — дренаж. Кожна майбутня квітка росте в теплі дбайливих рук, про неї турбуються, враховуючи характер і темперамент. Висаджуючи рослинку в окремий горщечок, її, немов підлітка, відправляють у самостійне плавання, забезпечуючи всім необхідним для яскравого й повноцінного життя.
Секретів догляду чорнобривців у золотоніських озеленювачів чимало. Вирощуючи кілька сортів, вони регулярно підживлюють рослини, перевіряють на хвороби. Проте так ставляться до кожної квітки з тих десятків видів, які тут культивують.
«Аби зацвіли вони у травні, після новорічних свят насіння треба висіяти, — розповідають квітникарки. — А потім ретельно доглядати».
Не одразу далася їм ця наука. Бувало, що й сходи втрачали, розвивалися рослини не так, як передбачено технологією. Досвіду набували з роками. Зате тепер є чим похвалитися. І не тільки цим квітникарям!
Золотоноша заслужено здобула славу міста чорнобривців. Але не тільки цими зорями-квітами літньої пори милують око вулиці та подвір’я, парки і сквери. Здається, хтось розбризкав усю кольорову палітру то тут, то там, острівцями й килимами. Вони виграють під сонцем неповторними композиціями, які створюють місцеві дизайнери.
Як наголошують квітникарі, клумба з чорнобривців — безцінна домашня аптека: сучасні наукові дослідження підтверджують цілющі властивості чорнобривців. Тому вирощування їх — це не тільки естетичне задоволення, а й користь здоров’ю. Лютеїн, наприклад, який вони містять, знижує ймовірність розвитку катаракти. Народна медицина лікує чорнобривцями цукровий діабет і запалення підшлункової залози. Висушені, а потім настояні, вони допоможуть позбутися стоматиту, бронхіту, астми й застуди, очистити кров. Ванни з додаванням відвару чорнобривців зміцнять нервову систему, знімуть стрес і відчуття тривоги, тому їх рекомендують у разі депресій і неврозів. А народи Південної Америки здавна вживали чорнобривці в їжу як приправу і для приготування соусів та випічки, маринадів. На ринках Кавказу чорнобривці продають як порошок, який додають у плов та супи, його кулінари називають «імеретинський шафран». Французи ж, аби задовольнити потреби своїх гурманів, вирощують чорнобривці у промислових масштабах. Листя цих квітів, яке додають до маринадів, надає консервованим овочам пружності й аромату.
Ми в Google+